Репортаж із Краматорська: не вистачає медиків та бензину

Що відбувається у місті після обстрілу залізничного вокзалу.

REUTERS/Stringer

Краматорськ не може прийти до тями після трагедії - вранці 8 квітня на вокзал, де тисячі мирних жителів чекали на евакуаційні поїзди, була випущена російськими загарбниками ракета. Вже є дані, що ракету випущено з непідконтрольного Україні Шахтарська – про це свідчать фото та відео місцевих жителів у соцмережах.

Багато хто до останнього сидів удома

Не те щоб у місті трапилася паніка – до обстрілів і вибухів краматорчани звикли з 2014 року, хоча такий акт геноциду надзвичайний. Як і раніше, намагаються тримати себе в руках, не піддаватися істеричним настроям, якось працювати.

- Але все одно не вкладається у голові: як таке могло статися? Ще вчора мер Краматорська говорив, що через руйнування шляхів обстрілу люди змушені ночувати на вокзалі. Залізничники спішно щось відремонтували, сьогодні мали люди виїжджати – і тут таке… Ми чули хлопок, але не зрозуміли, що це, бо сирени повітряної тривоги не спрацювали через близьку відстань від місця запуску ракети, - поділилася з «КП" в Україні» пережитим мешканка міста Ганна Нестеренко.

На вокзалі знаходилися люди з різних міст області – здебільшого мами з дітьми та старі люди, які прийняли важке рішення покинути свої будинки й квартири і рятуватися. Терпляче чекали, спали, сидячи біля стін, намагалися заспокоїти капризуючих малюків... Вірили, що поїдуть: із Краматорська відправлялося до п'яти евакопоїздів на день.

- Більшість сиділи до останнього вдома, знаєте, як важко покидати рідні стіни. Потрібен якийсь поштовх, сигнал, щоб встати і поїхати. У мене є знайомі – багатодітна сім'я. Ні в яку не хотіли їхати – будинок великий, курочки, качечки, собачки, городи… Коли розірвався снаряд за 500 метрів від їхніх курочок та городів, ці люди наступного дня зателефонували мені вже з польського кордону, – продовжує Ганна.

Було б що кип'ятити

Поступово Краматорськ порожніє: закриті банки, пошти, аптеки, магазини. Не всі, дякувати богу, є де купити необхідні продукти та ліки. Але закриваються вони не так через близьку війну, як через те, що працювати стає нікому – люди їдуть.

- От де продавці не поїхали, там можна щось купити. А у банках не вистачає інкасаторів, всі пішли воювати. З одного боку, зрозуміло, з іншого – проблема зняти гроші з карти, – каже мешканець міста Андрій Петросов. – Взагалі на вулицях зазвичай порожньо – народ сидить по домівках. Вискакуємо швиденько в магазин - і бігом додому.

Вдома не так страшно, є світло, газ, вода. Щоправда, влада Краматорська переконливо попросила городян як слід її кип'ятити – немає можливості знезаражувати: через воєнні дії неможливо привезти реагенти, і до того ж супротивник цілеспрямовано стріляє по фільтруючих станціях.

- І кип'ятимо, і фільтруємо самі - аби було що кип'ятити, - підкреслює краматорчанин. – Надивилися, як у інших містах без води люди місяцями живуть…

Мобільний зв'язок та інтернет теж є, хай і не без проблем, а проблеми все ті ж – обстрілами пошкоджені комунікації.

- Особливо важко зараз медикам – багато хто поїхав, а ті, хто залишився, не можуть встигнути все й одразу. Наразі, після обстрілу вокзалу, вони взагалі в милі, до них на допомогу намагаються дістатися лікарі з Дніпра, наскільки я знаю, зі Слов'янська, Костянтинівки. Волонтери теж без діла не сидять, допомагають тим, хто залишився, – людям похилого віку, інвалідам. Взагалі якогось панічного страху чи жаху у місті я не бачу. Не бачив до сьогоднішнього ранку, - поправляє себе Андрій. – Зараз усі намагаються «переварити» те, що сталося, зрозуміти, чи можна таки вивезти з міста хоча б дітей.

Будь-які гроші – за каністру «горючки»

Альтернатива залізничним шляхам евакуації з Краматорська – автодороги. Але, на жаль, ними не біжать численні авто, відвозячи пасажирів у безпечне місце. Причина банальна – немає бензину.

- Це наша головна проблема, водії готові купувати «горючку» хоч за подвійною-потрійною ціною – але її немає. Ми вже просимо у соцмережах: хто їде до нас із того ж таки Дніпра – привезіть хоч каністру бензину за будь-які гроші. Паливо зараз йде насамперед на машини швидкої допомоги і ДСНС, тому роздобути хоч пару літрів собі неможливо, - сумує Петросов.

Поки що говорити про відновлення залізничного сполучення з вокзалу зарано, але автобусні рейси на 9 квітня – до Кропивницького та на кордон із Польщею – не скасовані. Є шанс, що ще якась кількість городян врятують свої сім'ї від війни, яка триває 42 дні плюс вісім років.