Київ оживає. Відновили роботу понад десяток транспортних маршрутів, відкрилися дві пересадочні станції метро, у кіосках на вулицях можна випити кави, у соцмережах з'явилися оголошення про прийом на роботу. Потрібні водії, вантажники, перукарі, а подекуди й продавці. Перед блокпостами на околицях столиці вишикувалися черги з легкових автомобілів.
Кияни, що тікали від війни, почали збиратися у зворотну дорогу, ледве дізнавшись, що агресора відтіснили і небезпеки окупації немає. Не зупиняють навіть попередження офіційних осіб про те, як може бути небезпечна поспішність.
Що рухає поверненцями і чому столична влада закликає їх до терпіння, дізнавалася «КП в Україні».
«Я вперше розтоплював дровами грубку»
Ігор та Альона виїхали з Києва в середині березня, потрапивши у другу хвилю внутрішніх переселенців.
– У Києві ми живемо на Оболоні, там весь час гуркотіло. Квартира батька в самому центрі Києва, він теж чув вибухи і наполіг на тому, щоб усі ми перебралися у безпечніше місце. Обрали Чернівецьку область, бо зовсім із країни їхати не хотілося, – каже Ігор. – До нас доходила інформація, що західні регіони перенаселені біженцями, але я і дружина маємо лікарські професії, розраховували, що зможемо знайти тимчасову роботу та житло.
Надії справдилися, але не так, як бачилося. Родині надали цілий будинок у селі під Чернівцями, а ось із зручностями для міських жителів виявилося тугувато. Опалення пічне, вода у колодязі за 100 метрів від хати.
– За свої 40 років я вперше в житті розтоплював грубку, – зізнається Ігор. - Ми дуже вдячні місцевим за те, що принесли нам дрова, робочу електроплитку та продукти. Але ж міським жителям важко адаптуватися до таких умов. ТБ немає, стаціонарного інтернету теж, мобільний зв'язок з перебоями. Роботу в районі нам ніби пообіцяли, але згодом. Коли ми дізналися, що російських злочинців відтіснили з передмістя Києва, одразу вирішили повернутись. Мій тато знову першим про це попросив.
Сім'я адвоката Миколи Т. залишила Київ на початку березня.
- Знайомий у Тернополі допоміг знайти двокімнатну квартиру. Ми думали, що їдемо на тиждень, максимум два, тож погодилися платити 600 гривень на день, щоб мати пристойні умови. Але гроші вже закінчуються, знайти юридичну практику у чужому місті, де купа конкурентів, важко. От і поїхали назад до Києва, сподіваючись, що найбільша небезпека минула. Якщо виникнуть проблеми, намагатимемося їх наново вирішувати, – пояснює причини свого повернення Микола.
Туга за будинком, дефіцит елементарних побутових зручностей, брак коштів - є багато причин, чому люди не хочуть терпіти і чекати. Це стосується не лише внутрішніх переселенців, а й тих, хто виїхав в Європу, яка здається здалеку благословенним раєм.
– Я вважала, що ми з донькою дуже добре влаштувалися, коли нас прийняли у польському Мінську-Мазовецькому, – розповідає Оксана. - Окрема кімната у трикімнатній квартирі, постійна допомога речами, продуктами, грошима. Але ось минуло чотири тижні, і волонтери стали натякати, що настав час починати розраховувати на свої сили, бо прибувають нові переселенці. Тобто нам потрібно шукати житло та роботу.
У Києві Оксана працювала менеджером із продажу. У Польщі намагалася влаштуватись посудомийкою, прибиральницею, але всі місця зайняті. Згодні брати лише у різноробочі, а тягати цеглу 47-річна жінка не ризикнула.
- Я теж хочу повернутися, тим більше знаю кілька знайомих, які вже їдуть із Польщі додому, - ділиться українка, яка емігрувала.
Обстріли або атаки з повітря
Мер Києва Віталій Кличко кілька разів говорив про те, що загроза обстрілу Києва залишається. Голова військової адміністрації Микола Жирнов попереджає про високу ймовірність завдання ракетних ударів по елементах військової та цивільної інфраструктури.
Про те, що Путін не залишив плани повного захоплення України та може спробувати повторно вторгнутися до Київської області, пишуть західні ЗМІ з посиланням на свої джерела у Вашингтоні та Брюсселі. Вони припускають, що це може статися, як тільки Путін виконає свої завдання на сході України.
У Збройних силах України також говорять про можливість повторної атаки – про це заявив на брифінгу заступник начальника штабу командування Сухопутних військ Олександр Грузевич. І навіть назвав таку спробу "однозначною", нагадавши, що на території Білорусі залишилася достатня частина окупантів.
- Київ був і залишається ласим шматком для російського ворога. На відміну від багатьох інших міст, за винятком тих, що зараз на передовій, - вважає депутат Київради Леонід Ємець. – Сьогодні Путін концентрує свої сили на сході та півдні України, але ніхто не може гарантувати, що завтра він знову не поверне на Київ. Тому кожен повинен усвідомлювати, що столиця – це місто підвищеної небезпеки, і кожен має добре зважувати свої рішення.
Приїжджати, щоб працювати
- Не було такого дня, а я це говорю як людина, яка перебуває тут з першої доби війни, щоб у Києві не оголошувалась повітряна тривога. Системи ППО працюють, але уламки збитих ракет можуть ушкоджувати житлові будинки, вбивати людей, – каже народний депутат Роман Грищук.
Водночас він визнає, що якщо питання безпеки стоїть на першому місці, то на другому – стан інфраструктури.
- Київ ще не готовий прийняти одразу велику кількість людей. Не весь громадський транспорт працює, а якщо працює, то з великими інтервалами. Містом у безлічі розставлені блокпости, які ускладнюють рух. І ці пости залишаться ще довгий час, - нагадує Роман Грищук. – Ряд супермаркетів та аптек закрито. Дефіциту продуктів у Києві немає, але обіцяти, що він не виникне, якщо одразу з'явиться багато споживачів, ніхто не може. Ряд продовольчих складів, що під Києвом, розбомблені.
Проте людям потрібний Київ. І Києву люди теж потрібні – щоби відроджувати його до нормального життя.
- Потрібно розуміти, навіщо повертатися. Якщо у Києві є можливість працювати, піднімати його економіку, то у цьому є сенс, – вважає Роман Грищук. – Якщо приїжджати, щоб просто жити, то я погоджусь із мером – краще трохи почекати.
Нагадаємо, що за результатами опитування соціологічної служби Центру Разумкова, 79 відсотків біженців від війни планують повернутись до України.