Ресторатор, блогер та продюсер гурту TVORCHI Петро Заставний сьогодні один з небагатьох в Україні, хто під час війни встигає займатися благодійністю, бізнесом та розробкою важливих соціальних проектів. Один із таких - сайт theylovewar.com зі списком артистів, які мовчать або підтримують війну росії в нашій країні. Хто придумав цю ідею та як вона буде працювати в майбутньому, ми розпитали в нього особисто.
"Усі, хто просто виставляв чорний квадрат, також стоять у черзі запитів для розміщення"
- Ви запустили сайт зі списком артистів, які замовчують або підтримують війну рф проти України. Як з‘явилася ця ідея і чи підраховували вже, скільки людей внесли до цієї бази?
- В перші ж дні було у списку приблизно 250 чи 300 осіб, а потім ми перестали рахувати, просто працюємо. А щодо ідеї, знаєте, вона витала у повітрі серед багатьох українців, а ми просто взяли і реалізували її швидше, ніж інші. Мета цього сайту складається з декількох позицій.
Перша - зібрати докази путінського фашистського режиму, підтримки війни проти України, пропаганди чи дезінформації щодо війни в Україні чи просто мовчазної підтримки дій влади рф.
Друга - сформувати базу. Коли ми переможемо у війні, за допомогою нашого сайту з доказами ми не дамо людям зі списку працювати хоч колись із міжнародними брендами. Я впевнений, що жоден поважаючий себе бренд не захоче співпрацювати з блогерами, інфлюенсерами, артистами, які підтримували режим путіна.
І третя, не менш важлива, - змусити говорити про війну тих, хто ще цього не зробив. У списку багато людей з поміткою “Замовчування”, яка відзначає мовчазну підтримку путінського режиму. У нас є шанс зупинити їхнє мовчання. Коли додаємо їх до цієї категорії, дуже багато артистів, інфлюенсерів просять прибрати їх ім’я з сайту і починають говорити, висвітлювати події.
- Чи надходили погрози, шантаж чи інші прохання від менеджерів артистів прибрати їх з цього списку?
- Так, були погрози, шантаж, було багато нецензурної лексики, були і конструктиви. Люди запитували в нас, що потрібно зробити, аби прибрати ім’я з сайту. Якщо це трапляється, то це означає, що наші методи працюють.
- Як взагалі відбувається процедура внесення? Хто вирішує, чиє прізвище має бути на цьому сайті?
- Є методологія, за якою ми додаємо людину на сайт. Внести того чи іншого кандидата на сайт пропонують нам у першу чергу люди. У нас є команда, до якої надходять запити від людей. Як це відбувається? Приходить повідомлення від людини, де вона пропонує додати до списку ім’я артиста/блогера/спортсмена, що він зробив/не зробив, додає фото-/відеодокази і пише, чому саме ми повинні це зробити. Ми колективно дивимося на це все, обговорюємо і приймаємо якесь рішення. Не сьогодні завтра запустимо бот, щоб це якось трішки систематизувати, швидше опрацьовувати дані і додавати їх на сайт.
- Ім‘я Світлани Лободи зникло з сайту перед тим, як вона опублікувала пост, де назвала війну війною, а росію - агресором. На яких умовах її виключили зі списку?
- Важке питання. До мене звернулася команда Лободи з проханням видалили її ім’я зі списку. Ми не робимо це просто так, якщо нас просять. Є конкретні умови, про які ми і повідомили команді. А саме - потрібно почати говорити про війну і назвати путіна агресором, розказувати про реальну ситуацію, яка наразі відбувається в країні. Мені сказали, що Лобода поділяє цю думку, але не може наразі сказати це публічно через свого продюсера Нателлу, яка перебуває в росії. І вже через декілька годин, ввечері, Світлана опублікувала пост про війну. Там були слова (і Нателли Крапівіної, і Світлани), що вона не визнає жодних списків. Хоча всі ми розуміємо, що саме він і послугував поштовхом до дій. Хоча б до того, що Світлана публічно буде говорити про війну. Вона, до речі, потім мене заблокувала.
Насправді дуже багато людей потім встали на захист Світлани. Ми побачили її пост і прийняли рішення виключити її зі списку. Щоб не сварити українців між собою (нам здається, що нині є важливіші питання для вирішення в країні, ніж сперечатися, має Лобода бути в списку тих, хто підтримує війну, чи ні). Зараз вона допомагає біженцям гуманітарно, виділяє кошти. А далі - час покаже, як буде.
- А щодо Софії Стужук? Її ім‘я досі є на сайті, хоча наразі в своєму телеграм-каналі вона не заперечує і не мовчить, що росія напала на Україну.
- Якщо є якісь факти, які ми не можемо перевірити щодо Лободи, то щодо Стужук - можемо. Це виглядало смішно: вона сиділа в Інстаграмі і Телеграмі, чотири дні була на зв’язку, з усіма переписувалася, лишала свої коментарі на сторінках подружок-мільйонниць із росії, які підтримують путіна, дякувала їм за підтримку. Тобто на це вона мала час, а написати про війну і ситуацію в Україні вона не мала часу? Переписуватись в Телеграмі, говорити по телефону, казати, що вона “не понимает, что происходит” стільки днів. При цьому, коли бомблять Україну, вона тікає і “не понимает, что происходит”. Це дивна позиція. Я впевнений, що ми змусили її говорити хоть щось. Але є дуже багато інформації, яка суперечить її словам і діям. Дуже багато незрозумілих дій. То вона говорить одне, то пише інше… То вона розібралася, то не розібралася.
- Чи вважаєте ви достатнім проявом позиції публікацію чорного квадрату з написом «Нет войне», щоб не включати їх до списку?
- Ні, цього однозначно недостатньо. Всі, хто просто виставляв чорний квадрат, також стоять у черзі запитів для розміщення. Ми їх також додаватимемо на сайт.
"Жодних ілюзій щодо війни не будував для себе"
- Як змінилося ваше сприйняття світу від 24 лютого до сьогодні? Коли ви зрозуміли, що це вже не прогнози чи припущення, а справжня війна?
- Я зрозумів це ще з перших хвилин. Я був у Тернополі у батьків. Батьки мене розбудили і сказали, що почалася війна. Я одразу зрозумів основну суть, і жодних ілюзій стосовно подій, які почали відбуватися, не будував для себе.
- Де ви наразі? Ваша сім‘я у безпеці?
- У нас виникла непроста ситуація. Війна застала нашу родину у різних містах і країнах: я був у Тернополі, моя дружина Аліна (блогер і бізнесвумен Аліна Френдій. - Прим. авт.) - за кордоном, в Італії, а дворічний син Ян - у Києві з нянею. У перші ж дні намагалися забрати Яна з Києва, потім ще зробили так, щоб Аліна зустрілася з ним у Тернополі і поїхала з ним до Польщі.
- В одному з інтерв’ю ви зізналися, що Аліна планує повертатися до України...
- Вона приїжджала сюди раз, тільки на два дні. Ми закрили деякі робочі питання, і потім Аліна повернулася до сина. А я з першого ж дня залишаюся у Тернополі.
"З кожного чека перераховуємо десять гривень на допомогу ЗСУ та теробороні"
- Наразі дуже багато бізнесів та компаній закриваються, а ви, як власник мережі ресторанів, плануєте відкривати ще, аби надати роботу людям. Хто вам допомагає продуктами чи грошима?
- У нас мережа з семи закладів. Під час війни ми почали по одному відкривати їх, намагались працювати. Ми мусимо це робити, адже хочемо допомагати нашій армії, військовим, теробороні. Ми почали годувати наших бійців. Також у місті є багато переселенців, які живуть не в своїх квартирах, а, наприклад, в готелях, гуртожитках, де немає змоги готувати для себе їжу. Ми також їх годуємо. Ще зараз люди масово повертаються до України, хочуть заробляти гроші вдома, поповнювати бюджет. Саме тому ми вже відкрили шість закладів із семи.
- А коллектив вдалося зберегти? Наразі дуже багато компаній зачиняються, тому що власники не мають змоги виплачувати працівникам зарплатню.
- На даному етапі ми виплатили всім зарплату, погасили всі заборгованості. Є і люди, які звільнились через ті чи інші причини, але їх небагато. Основна частина працівників залишились. Наразі беремо на роботу переселенців, які вимушені були покинути свою домівку, переїхали до Тернополю і мають потребу заробляти гроші. Також було прийнято рішення щодо ще одного нововведення - нині з кожного чеку перераховуємо десять гривень на благодійність. Таким чином ми підтримуємо ЗСУ і тероброну, долучаємось до класної місії.
- Що зробите у першу чергу в день нашої перемоги? Як собі уявляєте цей день?
- Я хочу попрацювати у своєму колективі, зустрітися з друзями, ввечері подивитися кіно з дружиною, вкласти спати сина. Тобто прожити нормальний середньостатистичний довоєнний свій день.