У ніч проти 1 квітня у Донецьку помер журналіст Андрій Бабицький. Бабицькому було 57 років. Про це повідомляє 1 квітня "Радіо Свобода ".
"Радіо Свобода" посилається на два джерела: видання "Донбас Сьогодні" та знайому Бабицького, московську публіцистку Дар'ю Мітіну.
1987 року Бабицький почав працювати редактором дисидентського журналу "Гласність", який видавав у Москві колишній політв'язень Сергій Григор'янц. З 1989 року співпрацював із "Радіо Свобода", вів репортажі з обложеного Білого дому – як у 1991-му, так і у 1993 році. Працював у Чечні під час першої та другої чеченських війн, один із небагатьох кореспондентів, які працювали в обложеному Грозному восени 1999 року. Його репортажі викликали різку критику російських офіційних осіб.
У січні 2000 року Бабицького було затримано російськими військовими та поміщено до СІЗО "Чернокозове" на півночі Чечні. Влада звинуватила його у порушенні "правил поведінки журналістів у зоні контртерористичної операції", що викликало протести журналістської спільноти та правозахисників. Згодом, за твердженням російської влади, Бабицького обміняли на трьох російських військових.
Пізніше його вивезли до Махачкали, там видали фальшивий паспорт і одразу заарештували. У жовтні 2000 року його було амністовано. Сам Бабицький стверджував, що так званий обмін був інсценуванням російських спецслужб, а його долю вирішував особисто Путін.
Бабицький згодом працював у Празі - у російській службі "Радіо Свобода" та в редакції "Ехо Кавказу". У 2014 році вітав анексію Криму, був автором репортажів із контрольованих сепаратистами регіонів України. Восени того ж року він залишив радіостанцію, про співпрацю з якою згодом відгукувався різко критично.
З 2015 року жив у Донецьку, співпрацював із російськими ЗМІ та пресою так званої "ДНР", виступав експертом комісій Держдуми РФ з питань "ідеологічної протидії Заходу", висловлювався на підтримку Володимира Путіна та його "української стратегії".
В останні місяці життя Бабицький практично не коментував події, що передували повномасштабному вторгнення Росії до України і жодним чином не висловлювався про війну, що почалася 24 лютого.