Ось уже п'ятий день як місто Тростянець у Сумській області звільнено від рашистських загарбників. Але говорити про повернення до повноцінного життя ще зарано. Центр Тростянця перетворено на руїни. Спалено багато магазинів, розбомблено будинки, фасади багатоповерхівок дивляться на вулиці порожніми очницями вибитих вікон. Постраждали лісгосп, лікарня, отримали пошкодження цехи шоколадної фабрики, яка у Тростянці була одним із найбільших місць роботи для населення.
Електрики досі немає
- Наразі місто повністю звільнене. Боїв немає, але росіяни залишили багато мін та розтяжок, тому проводяться відповідні саперні роботи. Людей просять бути обережними і не ходити неоглянутими ділянками. Але, на жаль, є новини про те, що кілька людей уже постраждали. Народ дуже наляканий. Прожити місяць в окупації без електрики та зв'язку – це нелегке випробування, – розповідає про ситуацію Юлія Лазаренко.
Юлія останні 10 років живе у Сумах, але початок війни застала у батьків у Тростянці. Пробула в окупації 23 дні і разом із п'ятирічним сином зуміла виїхати з міста останнім коридором 18 березня. Батьки та брат залишилися у Тростянці. Благо з ними все гаразд, вже змогли вийти на зв'язок та поговорити.
Поговорити - це проблема. Приблизно з середини березня місто залишалося без електрики. Лише після звільнення від рашистів до Тростянця завезли бензинові генератори. Тепер люди до них підходять та заряджають телефони. А раніше єдиним джерелом електроенергії були автомобільні акумулятори. В решті міста і наразі без світла, коли відновлять - незрозуміло, інфраструктура знищена.
Виживали за рахунок власних запасів
Після визволення Тростянця до міста почала надходити рятівна гуманітарна допомога. Поки люди були під окупацією, виживати доводилося лише за рахунок власних запасів, адже місцеві магазини та аптеки рашисти розграбували у перші ж дні захоплення міста.
- Багато людей сиділи буквально на одній картоплі та воді. Виживали лише за рахунок старих запасів та взаємодопомоги один одному, – каже Юлія Лазоренко.
Добре, що хоч газопостачання у місті вціліло: можна було готувати їжу вдома на кухні, а не на багаттях на вулиці. Ті, хто залишився без житла, перебиралися до сусідів та знайомих. Люди підтримували один одного та допомагали.
Після звільнення міста ситуація із продовольством покращилася. Прибула рятівна гуманітарна допомога.
- Гуманітарку люди одержують у певних пунктах. До неї входять продукти, ліки, одяг, дитяче харчування та памперси. Хто не може рухатися, тим волонтери доставляють допомогу додому. Воду набирали у колодязях у приватних секторах, – розповідає дівчина-волонтер.
Обстріли евакуаційних коридорів та викрадення
Наслідки війни мешканцям Тростянця доведеться відчувати ще дуже довго. Оскільки світла в місті немає, багато хто не може зв'язатися зі своїми рідними, щоб дізнатися, чи вони живі.
- Орки займалися тортурами та знущалися з мирних людей. Деяких чоловіків брали у полон. Когось із зниклих знайшли мертвими, доля інших досі невідома, – продовжує співрозмовниця.
Тих, хто залишився без даху над головою, евакуювали до Сум та розселили у гуртожитках. Хворих із Тростянця перевезли до лікарень Сум, Охтирки та Полтави.
До речі, про евакуацію. Вона у Тростянці йшла тяжко. Виїхало менше половини населення і то переважно на своїх автомобілях. Автобуси давалися у невеликій кількості і лише кілька разів. А це дуже мало для такого міста, як Тростянець.
- Евакуація була страшною – коридори були під обстрілами. Ми проїхали 7 постів РФ, їхали 20-кілометровий відрізок дороги 4 години. Машину перевіряли, дивились телефони, речі. Виїхати вдалося менш ніж половині мешканців. Залишилися в місті люди похилого віку і ті, у кого немає свого автомобіля. Та й не всі автовласники мали бензин для евакуації, - каже мешканка Тростянця Ірина Яковлєва, якій вдалося покинути місто 12 березня.
У ТЕМУ
5 днів тому 93-а ОМБр "Холодний Яр" повідомила про звільнення міста Тростянець з-під російської окупації.
Сили бригади за допомогою територіальної оборони та місцевих партизанів зуміли видавити з міста «еліту» російських сухопутних військ – Кантемирівську танкову дивізію. Звільненню міста від російських загарбників передувало ураження командного пункту разом із керівним складом 96-ї окремої розвідувальної бригади.
«Зазнавши низку невдач, російська армія втекла з Тростянця, залишаючи озброєння, техніку та боєприпаси, які 93-а бригада використовує для звільнення інших українських міст від окупації», - повідомила 93-а ОМБр «Холодний Яр».