Аеропорт лише відремонтували
Херсон живе під окупацією з початку березня. Російські війська з'явилися тут одразу після початку вторгнення до України.
На п'ятому тижні війни місто опинилося на межі гуманітарної катастрофи. Жителі зазначають: із продуктами проблема не така гостра, як із медикаментами. Підвезення немає ані того, ані іншого – окупанти не пропускають. Але які продукти - той же хліб, овочі - в місті можна відносно легко дістати. А ось із ліками справи гірші.
Війна у Херсоні розпочалася з уже відомого багатьом аеродрому у Чорнобаївці. Побачивши вогонь та стовпи чорного диму за містом із боку селища Чорнобаївка, жителі зрозуміли: почалося. Це було першого ж дня повномасштабного вторгнення російських військ.
Також військові били околицями міста, де розташований міст через Дніпро. У самому Херсоні один день точилися вуличні бої.
Херсонського двірника Ігоря Євтушенка, чемпіона світу з джіу-джитсу, початок бойових дій застав у спортзалі. Згадує: було саме ранкове тренування, як вдалині пролунали перші вибухи.
– Били ракетами – не сам Херсон, а передмістя, де аеропорт. Місто почало тремтіти, чорний дим стовпом повалив, - згадує Ігор Євтушенко. - Всі це все побачили, зрозуміли, що війна. Якщо горить усе, як тут не повіриш… Війна застала нас усіх зненацька.
Село Чорнобаївка розташоване за 11 км від Херсона. Окрім аеродрому, де українські війська вже вдев'яте розбили окупантів, тут працював міжнародний аеропорт «Херсон».
У середині лютого щойно закінчувалася реконструкція аеропорту - за кілька днів до початку війни влада оголосила про завершення робіт на 95%. У березні він готувався прийняти перший авіарейс після закінчення реконструкції злітно-посадкової смуги.
Російських у місті не видно
48-річний Ігор Євтушенко – відомий шкільний двірник із Херсона, який збирав гроші для участі у чемпіонаті світу з джіу-джитсу в Абу-Дабі. Своїх шанувальників, які скинулися гривнею та доларом, він не підвів – турнір виграв.
Ще до війни Ігор залишив роботу у школі та влаштувався у палац культури у Херсоні. Тут же – «його» спортзал.
- Дивлюся за пожежною безпекою. Пожежник – гордо звучить, тож я пожежник-охоронець, – розповідає «КП" в Україні» Ігор Євтушенко. – Робота – доба через три.
Виїжджати з окупованого Херсона Ігор Євтушенко із дружиною та сином не планують.
- Нікуди не їхав і не збирався. Мої знайомі, мої друзі – всі тут, з ким я спілкуюся. Сам залишаюся на місці – у мене тут батьки старенькі та команда, – каже Ігор. - Куди ж я їх залишу...
Щодня, за словами Ігоря, у Херсоні відбуваються мітинги на підтримку України. Сам він на них не ходить. Але й у місто виходити його родина не боїться. Кажуть, росіян не видно. Хоча ЗМІ повідомляють про стрілянину під час мітингів та використання проти жителів сльозогінного газу. А в середу стало відомо про викрадення учасника мітингів, депутата облради та директора обласного музично-драматичного театру Олександра Книги.
- Вони по всьому місту не ходять, із ними ніхто не перетинається. Ставлять у деяких точках блокпости, – продовжує двірник-чемпіон. – Вони самі по собі, ми – самі по собі. З дому виходити не боїмося.
Мешканці вулицями, за його словами, ходять «зайняті» – у пошуках їжі. Час ніби зупинився. У місті зависло все.
- Яка влада? Сидимо в окупації, – сумно зітхає Ігор. – Наш мер просто підтримує життєдіяльність міста. Сміття вивозять, комунальний сектор працює. А так жодних поки що зрушень у напрямі, що у всіх робота буде, немає.
Тролейбуси ходять – возять безкоштовно. Декілька днів тому почали ходити маршрутки. Двірники метуть вулиці. Перебоїв з електрикою, водою та газом немає.
У банки черги, як у мавзолей
Ігор із сім'єю живе у приватному секторі. Наразі не сезон, але згодом щось можна буде посадити. Тримати живність тут не прийнято, тому яйця та молочні продукти доводиться купувати. Люди тримаються разом. Серед сусідів Ігоря кидати будинок та місто ніхто не поспішає.
- Не знаю нікого, хто б поїхав, - знизує плечима Ігор. – Може, одна сім'я із 50. Місто повне, принаймні у моєму кварталі.
Із початком війни Ігор Євтушенко перестав проводити тренування, але через два тижні знову прийшов до спортзали та оголосив про відновлення занять з джиу-джитсу. Проводить їх безкоштовно.
- Люди грошей не мають. Я проводжу тренування не для заробітку, а щоб підтримувати форму і щоб люди розвантажилися психологічно, - пояснює Ігор. – Краще, ніж їм тільки сидіти вдома. Приходити може будь-хто, не лише спортсмени.
Ігор взагалі не дуже зацікавлений у грошах. За перемогу на чемпіонаті світу отримав лише медаль та футболку – і задоволений. Боровся не заради фінансового виграшу, а задля драйву. Впевнений, що гроші – не головне. Ось і наразі не сумує. Хоча ситуація у місті складна.
– 80% людей у Херсоні зараз без роботи, – каже Ігор Євтушенко. - Дружина, швачка, теж залишилася без роботи. Їй та співробітникам уже виплатили 6500 гривень грошової допомоги. У місті працюють лише магазини та аптеки. Більшість магазинів не працюють безготівково. А перевести в готівку ніде - в банкомати ніхто гроші не підвозить, інкасаторів немає. Якесь відділення відкриється – черга, як у мавзолей. З готівкою важкувато.
З птахофабрики курей роздавали безкоштовно
Втім, купувати теж нема чого – відкриті тільки продуктові, і вибір там невеликий. Продукти не підвозять. Є овочі, хліб – те, що роблять у Херсоні чи везуть із найближчих, теж окупованих сіл.
- Виручають овочі, і були запаси – закатка, - пояснює, як виживають херсонці, наш співрозмовник. – Хліб є – підвозять регулярно. Але ціни, звісно… Якщо десь трапляється м'ясо – то по 300 гривень. А до війни було по 90-120, дивлячись яке. Яйця – 70 гривень. Хліб – 20-25 за булку. Овочі більш-менш доступні: картопля – 25-30 гривень, цибуля та морква приблизно в одну ціну – 25 гривень за кілограм. Круп взагалі нема. Цукор, дружина каже, 40, 60 гривень. Я цукру не їм, тому й не звертав уваги. Ми в блокаді повній, немає підвезення, у магазинах рештки вигрібають. Все, що виробляється, – крупи, олія, у нас цього немає.
На полицях продуктових, за словами Ігоря, переважно залишилися солодка вода, морозиво, червона ікра, шоколадні дорогі цукерки. Із цим товаром продавці стоять увесь день. Іноді можуть щось підвезти, наприклад, макарони.
– У нас тут птахофабрика була – курей порізали та безкоштовно роздають городянам, – каже Ігор. - Щоб хтось помирав з голоду – такого поки що немає. У місті працюють волонтери, і це рятує.
У окупантів продукти не беруть
Російські продукти до Херсона підвозять окупанти, але у них народ не бере.
- Принципово. А наші машини з товаром вони не пропускають, – розповідає Ігор. - Що вони везуть – уяви не маю. Привезли гуманітарку в коробках, постояли, кілька бабусь, може, підійшли і щось взяли.
Найбільш гостро постає питання з медикаментами. Щодо продуктів херсонці так не переживають, як щодо ліків. На овочах із навколишніх сіл, кажуть, можна якось прожити-протягнути, а от із медикаментами зовсім погано.
- Я не потребую особливо медикаментів, але в чатах пишуть люди - багато хто шукає ліки, особливо інсулін, онкологічні специфічні ліки, - розповідає Ігор Євтушенко. - Та ось навіть хотів собі піти купити краплі в ніс - немає. Просто не завозять. Аптеки у нас ніхто не грабував, люди скупили все у перші дні, і все.
Херсон, незважаючи на окупацію, продовжує жити.
– Зрозуміло, що всі чекають, що все повернеться назад – повернемось до України, – зітхають жителі міста.
На вулицях є люди, їздять машини. Мітинги на підтримку України та демонстрації проводяться щодня. Порожньо було лише перші дні, коли почалися бойові дії.