Росія вже 22 дні веде проти України віроломну, жорстоку війну, порушуючи всі можливі міжнародні зобов'язання та правила. Ми щиро віримо у перемогу, наближаємо її як можемо. Щоденні зведення Генштабу про досягнення ЗСУ та всього силового блоку лише зміцнюють надію, що країна вистоить, захистить, переможе.
І щоб нашим читачам було простіше орієнтуватися у військовій статистиці втрат ворога, фіксувати собі знакові перемоги наших хлопців та усвідомлювати, якими темпами рухається війна і коли ми теоретично можемо відкинути агресора за межі законно визнаних державних кордонів, «КП в Україні» поспілкувалася з військовим експертом Олегом Ждановим.
Немає генерала – немає наказу
- Олегу, що є метою №1 під час військових дій? У кого насамперед цілитися?
- Якщо говорити про оперативно-тактичний або оперативний рівень, то головним завданням є знищення командних пунктів, вузлів зв'язку та засобів радіоелектронної боротьби противника. Якщо ми їх знищуємо, це фактично обеззброює ворога, оскільки противник збитий з пантелику, не знає, що робити далі. Він не зможе виконувати вогневі завдання.
Якщо ж говорити про тактичний рівень, то важливо знищувати ворожу артилерію та броньовану техніку супротивника. Це основа вогняної поразки у будь-якому бою – артилерія та танки. До речі, наша оборона побудована дуже грамотно та правильно – робимо ставку саме на протитанкову оборону. Україна просила і отримувала насамперед протитанкове озброєння, яке здатне боротися із «бронею» супротивника.
- Чи можна говорити про те, що знищити одного генерала армії супротивника важливіше і цінніше, ніж ліквідувати 10-100 і простіших солдатів?
– Однозначної відповіді на таке запитання не може бути. Потрібно дивитися за ситуацією. Якщо рота охороняє якийсь об'єкт, який потрібно звільнити, тоді насамперед слід ліквідувати роту. Якщо ж треба виграти всю кампанію, то треба, звичайно, знищити генерала.
Чому це важливо? По-перше, генерал має навички ведення бойових дій, яких немають прості солдати. Немає генерала – немає наказу, що робити далі? І ніхто інший не може ухвалити рішення, як продовжувати воювати. По-друге, не забуваймо і про фактор деморалізації. Генерал зазвичай є впливовою та авторитетною людиною. І якщо його усувають, це сильно підкошує бойовий дух бійців. Роль особистості у війні має велике значення.
– За вашою інформацією, скільки в Україні воює саме бойових офіцерів ЗС Росії? Складається враження, що у бій кинули переважно строковиків. У полон потрапляють майже діти, 19-20-річні парубки.
- Ми не так багато бачимо загиблих і взятих у полон високопосадовців російської армії, бо вони дуже часто кидають свої війська і тікають… Прикладів втечі дуже багато. Кадрові офіцери усвідомлюють, що на території України вони скоюють військові злочини. Вони, як строковики, не зможуть «співати» легенду про навчання і що не знали, куди вторглися. Тому біжать…
І для нас це добрий знак. Така втеча ще більше деморалізує армію супротивника. Солдати без командування не можуть і не продовжуватимуть війну. Є лише два виходи – загинути чи здатися в полон. І як бачимо, більше російських солдатів наважуються здаватися в полон.
Наш наступ ще попереду
- Близько тижня тому ви говорили нам про те, що переломний момент у війні настане, коли ЗСУ ліквідує 50% особового складу армії. Ми наближаємось до цієї цифри…
- Нещодавно президент сказав, і я з ним абсолютно погоджуюся, що переломний момент уже настав. Але, зрозумійте, розігнати колесо військової машини у бік контрнаступу не так просто, це робиться не за один день. Українська армія вже зробила контрнаступні кроки, ми продовжуємо поступово та впевнено перемелювати російську орду. Час відіграє велику роль. Думаю, наступного тижня нашим воїнам буде легше відкидати супротивника назад, а за тиждень – ще легше. Чим ближче підходитимемо до кордону, тим більше почнемо громити ці війська, тим буде легше.
Я хотів би донести до читачів важливу тезу: наступати завжди набагато складніше, ніж оборонятися. Але все обов'язково станеться.
- Як ви оцінюєте останню військову допомогу від США? Як швидко вона може бути доставлена до України?
- Це потужна та своєчасна допомога. Ця зброя здебільшого перебуває у Європі, на військових базах НАТО. Тому, гадаю, не виникне проблем із її доставкою в Україну. Дадуть команду – доставлять у найкоротший термін.
– Американці дають нам ППО. Наскільки така кількість ППО допоможе убезпечити українське небо?
- І вам, і в коментарях іншим ЗМІ я неодноразово говорив, що НАТО не закриватиме небо над Україною, але ми самі можемо закрити його за рахунок ущільнення протиповітряних засобів на території України. Щойно американське ППО прийде, воно відразу стане на бойове чергування. Чим більше ППО, тим краще ми убезпечимо небо над нами.