Російський стендап-комік Данило Поперечний виїхав із Росії, бо побоюється за своє життя. Він обіцяє повернутись, бо не може залишити рідних. Поперечний часто критикував російський уряд у своїх виступах, проти нього погрожували відкрити кримінальні справи. У своєму 18-хвилинному монолозі, записаному на тлі пустелі, Поперечний пояснив, чому про війну мовчать навіть російські артисти, які розуміють, що відбувається. "КП в Україні" переказує його монолог.
– Хотілося б висловити співчуття всім жителям України. Я не знаю, чи потрібні вам ці слова від мене, російськомовного коміка. Але мені дуже шкода. Це справжній кошмар – все, що з вами відбувається. Я всім серцем вам співчуваю, хоч і знаю, що для багатьох із вас це просто порожній звук.
Першого дня, коли полетіли бомби, я відразу ж виклав відео. Я не настільки наївний, щоб думати, що Путін подивиться моє відео і скаже: «Хлопці, розгортаємо танки, Данька сумує». Це відео було зроблено для того, щоб публічно висловити просту та зрозумілу позицію, якій нас навчали з дитинства: не можна допускати війни. І яке ж було моє здивування, що ця істина мала стільки опонентів.
Чому я мовчав вісім років? Саме мені було 19 років перед тим, як сталася історія з Кримом. Мої політичні погляди тоді не дуже сформувалися. Мені здавалося, що політика мене не торкнеться. Торкнулася *издець як. Глядачі мого каналу знають, що я не мовчав вісім років. За фактом я тільки те й робив, що казав, щоб вплинути на ситуацію в країні. Я ходив на мітинги, висвітлював проблеми. Але навіть якщо хтось мовчав 8 років. Чому його мовчання скасовує його позицію зараз? Більшості тих, кому ставлять це питання, 8 років тому було 16. Що, треба із *изди вилазити з політичним маніфестом?
З іншого боку, з чую також претензію, чому ти мовчиш, поділися, розповідай людям про те, що відбувається в Україні, закликай людей виходити на мітинги. Відповідь проста: як тільки я почну ділитися фото і відео звідти і закличу когось із вас вийти на неузгоджений мітинг, я одразу вирушу до в'язниці. І найімовірніше, на всі 15 років. Ці закони вже ухвалені, справи клепають.
І я навіть був би готовий піти у в'язницю, якби це принесло хоч якусь користь. Але ви навіть уявити собі не можете, як швидко люди забудуть про те, що якийсь комік із Росії сів у в'язницю, доки йде війна. Свого часу я був готовий сісти до в'язниці, тому що я тоді вірив, що це буде показово, що це принесе користь, що люди побачать, як це несправедливо, і в їхніх головах щось зміниться. Але ви й так усе розумієте. А та аудиторія, до якої не достукатися, скаже – так і треба.
Наша країна десятиліттями вибудовувала свою систему так, щоб влада була мітингостійкою. Ви можете сказати – просто недостатньо людей виходить. Білорусь. Ви можете сказати – треба довше стояти. Хабаровськ. Ви може сказати - треба просто бути більш підготовленими і протести мають бути жорсткішими. Гонконг. Те, що ви вдалося зробити в Україні, не означає, що цей досвід застосовний на всі країни. Я був майже на всіх останніх мітингах, та омоновців там вдвічі більше, ніж протестувальників. Тому що люди не хочуть у в'язницю. Люди не хочуть проблем із законом, люди просто хочуть жити. Ви можете звинувачувати мене за це, але я не хочу 15 років сидіти у в'язниці за те, що навіть не дасть якогось ефективного результату.
Завжди є аргумент: а у нас в Україні бомбардують, а ви боїтеся в'язниці? Мені жахливо шкода, що з вами відбувається, українці. Але я, який сидить у в'язниці, навряд чи зможу принести якусь користь.
Ми дуже недооцінили пропагандистів - Симоньян, Кисильова, Соловйова. Поки ми над ними іронічно посміювалися, вони *башили в ціль, тихо потрапляючи в розум наших близьких, наших громадян, які потім проросли в причини виправдовувати вбивства. Як я ох*уїв, від усвідомлення того, що люди, які клеїли наклейки "Можемо повторити" реально мали це на увазі. Який жах.
Виїхав я не назавжди. Не робитиму вигляду, що в мене була запланована відпустка. Мені стало страшно за моє життя. Найближчим часом я повернуся до Росії. Справа в моїх близьких, які не можуть виїхати. При цьому спеціально на рожен я не лізтиму. Я до останнього залишатимуся в країні, яку люблю.