Коли вода важливіша за їжу
За відсутності доступу до питної води, перебуваючи в заблокованих населених пунктах та живучи під обстрілами, люди змушені видобувати її з будь-яких джерел – від відкритих колодязів до труб. Все це небезпечно для життя важкими, а часом навіть смертельними інфекційними захворюваннями та отруєнням токсинами.
На думку заслуженого лікаря України, завідувача кафедрою інфекційних хвороб Національного медичного університету ім. Богомольця Ольги Голубовської, під час війни вода іноді важливіша за їжу, будь-які стратегічні дії та боєприпаси, оскільки вона може бути джерелом значно більшого масового ураження, ніж самі військові дії, особливо у разі відсутності доступу до медичної допомоги.
«Без їжі людина може перебувати тривалий час (до 60 днів і навіть більше), а ось без води – в середньому 10-14 днів, але все залежить від кількох факторів: температури навколишнього середовища, вологості, активності людини, – зазначає інфекціоніст. - Так, перебуваючи в тіні, у спокої, при температурі повітря від 16 до 23 градусів, можна прожити без води вказаний вище час. З підвищенням температури можлива тривалість життя без води зменшується:
- 26 градусів – до дев'яти днів;
- 29 градусів – до тижня;
- 33 градуси – до п'яти днів;
- 36-39 градусів – не більше двох днів».
У середньому у здорових дорослих людей добова потреба у воді становить близько 35 мл на 1 кг ваги, проте залежить і від маси тіла: 50 кг - 1,7 л, 60 кг - 2,1 л, 70 кг - 2,4 л, 80 кг - 2,8 л.
Зневоднення загрожує загостренням серцево-судинних захворювань, ослабленням імунітету, особливо небезпечним для дітей та літніх людей. Втрата лише 20% може призвести до смерті.
Щоб запобігти зневодненню, необхідно, щоб в організм надходило 1,5 літра води на день, причому мова йде не тільки про рідину, що випивається, але й про воду, що міститься в їжі.
Кип'ятимо, окислюємо, фільтруємо
Наразі ті, хто має можливість, повинні обов'язково зробити вдома запас «із запасом» питної води. І пам'ятати: при переміщенні в укриття, бомбосховища або підвал беремо із собою воду – не півлітрову пляшку про всяк випадок, а обсяг на 1-2 дні.
Для мінімізації втрат води організмом і в укритті, і вдома необхідно скоротити фізичну активність. Одяг повинен відповідати температурі і вологості приміщення, в якому вам доводиться перебувати, в ньому не повинно бути ні занадто спекотно, ні холодно.
Якщо доступу до питної води немає або вона отруєна речовинами біологічного та токсичного походження, використовуємо воду, яка є, але попередньо знезаражуємо її.
Професор Голубовська радить такі методи очищення:
- Кип'ятимо. Якщо немає підозри на зараження бактеріальними агентами, з моменту закипання має пройти 10 хвилин, при підозрі на таке зараження – 1година. Зберігаємо в чистому посуді, що добре закривається, оскільки при потраплянні до неї мікробів відбувається швидке і масивне обсіменіння. Використовуємо протягом доби, не довше.
- Знезаражуємо спеціальними пігулками, якщо немає можливості прокип'ятити. Препарати Акватабс, Аквацид, Пантоцид та його варіанти містять до 6 мг активного хлору або речовин, еквівалентних йому. Вони швидко розчиняються (до 15 хвилин), мають високі антибактеріальні властивості, довго зберігаються і не псують смаку. Іноді, навіть усупереч інструкції, рекомендується використовувати дві або навіть три таблетки на літр води залежно від прогнозованого забруднення води.
- Використовуємо те, що є в аптечці, якщо спеціальних пігулок немає: йод, марганцівка, перекис водню.
Йод: дві краплі 10-процентного розчину йоду розвести у літрі води, витримати 30 хвилин, після чого можна пити. Вода буде неприємною, зате врятує від зневоднення і низки смертоносних захворювань, серед яких є і вражаючі центральну нервову систему. Інфекціоніст попереджає: пацієнтам із клінічно значущим ураженням щитовидної залози, тобто що мають клініку, таку воду потрібно використовувати з обережністю і лише у разі нагальної потреби.
Марганцівка: використовують у вигляді 0,5-1-процентного розчину, приблизно 1-2 грами на відро води, яка має стати дуже блідо-рожевого кольору.
Обов'язково дати їй настоятися протягом години, оскільки марганцівка відноситься до погано розчинних сполук, і на дні можуть залишитися кристали, що не розчинилися. Їх потрапляння на слизові оболонки рота, стравоходу, шлунка, кишечника може призвести до сильних опіків і виразок аж до перфорації, тому отриманий розчин краще обережно процідити, не збовтуючи, залишивши на дні трохи рідини.
Перекис водню: 1 столова ложка на літр води, при сильному забрудненні – 2 ложки, почекати 1 годину, після чого додати 2 таблетки активованого вугілля.
Замість перекису водню можна використовувати таблетки гідропериту – 2-3 штуки на 1 літр води. При розчиненні таблетки у воді утворюється розчин перекису водню, який далі розкладається на воду та активну діючу речовину - атомарний кисень. При розпаді гідропериту у воду потрапляє також карбамід - не особливо шкідлива речовина, що надає воді злегка солонуватий смак, в нашій країні застосовується як харчова добавка і має допустиму концентрацію в 2-3 грами на літр. - Очищаємо сріблом: будь-який срібний виріб – ложку, монету, кулон на ніч залишити у ємності з водою. На ранок вона придатна для пиття і довгий час не псується.
- Робимо простий домашній фільтр із активованого вугілля: 1 столову ложку загорнути в марлю та покласти на дно літрової ємності. За кілька годин можна пити.
- Окислюємо воду оцтом чи сухим вином. Професор Голубовська зазначає, що такий спосіб знезараження рекомендували на початку 90-х років на півдні України та Молдови під час спалахів холери. Дозування для оцту: 1 чайна ложка на літр води, для вина – 250 грам на літр. Витримувати 6 годин, після чого воду можна вживати.
- Опрісняємо солону воду методом виморожування. Оскільки прісна вода замерзає при температурі 0°С, а солона - при нижчій, при 3-4°С і нижче, на поверхні солоної води утворюється кірка з прісного льоду. Солона вода наливається у широку ємність і ставиться в морозилку, а далі – стежимо. Як тільки-но на поверхні утворюється тонкий шар льоду – збираємо його, це прісна вода. Але її теж потрібно обеззаражувати доступними методами.