Харківська скрипалька Віра Литовченко через регулярні бомбардування більшу частину часу проводить у підвалі свого будинку, де грає на скрипці для своїх сусідів. Відео з її грою набирають тисячі переглядів у соціальних мережах, а її сусіди кажуть, що Віра допомагає їм пережити обстріли та не втратити надію. Про це пише Медуза.
Віра - академічний музикант, тому грає здебільшого класичну музику, опери та балети. У Харкові вона живе з батьком, об'їздила дуже багато країн із гастролями, виступала здебільшого з оркестрами. Грала в Іспанії, Італії, Польщі, Німеччині, Туреччині, Японії, Голландії та Бельгії. Була й у Росії кілька разів. Тепер вона грає для сусідів у підвалі та допомагає людям легше переживати ці страшні події.
- Коли почалася війна, я спала. О п'ятій ранку [24 лютого 2022 року] ми почули якісь вибухи, перші думки були: хто влаштовує феєрверк рано-вранці? Я до останнього не вірила, що це може бути бомбардування — і навіть намагалася змусити себе ще поспати... Першого дня ми вірили, що це швидко закінчиться і саме місто бомбити не будуть. Через день, коли почали оголошувати повітряну тривогу, вже стало зрозуміло, що це не так, – розповідає дівчина.
За її словами, на другий чи третій день війни вони спустилися до підвалу будинку і з того часу звідти практично не виходять.
- Загалом у підвалі нас 12 людей, коли спускаються усі жителі будинку — 25, - Віра розповідає, що є люди, які й досі залишаються у своїх квартирах. Літнім там важко перебувати та дихати, у підвалі багато пилу і піску.
- Мене багато хто питає про те, як я викладаю відео в соцмережі. Кажуть, що я дуже добре живу. Багатьом людям не так пощастило — вони взагалі не мають підвалів, вони сидять у квартирах і просто сподіваються, що наступна бомба прилетить не в їхній будинок. Деякі панельні будинки просто розсипаються від ударів, у когось підвали затоплені, у когось немає електрики, тому я вважаю себе удачливою людиною. Мені пощастило, у нас гарний підвал та добрі сусіди. Ми тепер як сім'я. Нам разом не так страшно, ми організовуємо свій побут, намагаємось щось готувати, – розповідає Віра.
Дівчина намагається стежити за подіями в соцмережах, кілька фоток з підвалу публікувала в мережі і була неприємно вражена реакцією деяких користувачів - вони писали, що "все це фейк".
- У фейсбуці я побачила відео, в якому моя студентка з музучилища грала на скрипці в метро - багато людей там зараз ховаються. Вона грала для тих, хто опинився там разом із нею. Вона виконала на скрипці той твір, який ми з нею вивчали під час уроків. Маша збирається вступати до консерваторії, сподіваюся, вона зможе це зробити влітку. Я була настільки зворушена її мужністю, що вирішила, якщо 18-річна дівчина може це робити, то я також зможу. У мене не було сил, але я дістала свою скрипку і почала грати для своїх сусідів, щоб відволікти їх від дивних думок. Виставила це відео у фейсбуці, щоб мої друзі знали, що я жива, і теж якось відволіклися. Потім мені стали писати та просити пограти ще. Як виявилось, мої відео стали дуже популярними, - розповідає скрипалька.
Дівчина каже, їй приємно чути, що її музика допомагає комусь.
- Люди пишуть, що бачать, як хтось не боїться, що хтось може грати на скрипці, що вони не одні в цьому місті. Сусідам теж подобається, але іноді вони просять грати тихіше, щоб не привертати до нас увагу з вулиці... Сприйняття самої музики не змінилося — змінилося сприйняття життя. Нам треба все переосмислити. Наше життя вже ніколи не буде таким, як раніше. Я думаю, мені треба ще це все усвідомити, - каже вона.
Після війни Віра мріє поновити все, що було зруйновано. І скоріше повернутися до нормального життя.