Володимир Зеленський: Ми будемо бити ворого його ж зброєю

Президент України звернувся до громадян на 14-й день війни. 

Володимир Зеленський звернувся до громадян на 14-й день війни з вже традиційним зверненням. «КП" в Україні» публікує текст його промови повністю:

«Хоробрі українці нескореної країни! Вже 14-тий день нашої оборони, нашого захисту. 14-й день нашого єднання. По-справжньому – всеукраїнського.

Масштаб загрози державі – максимальний. Окупаційний контингент вже завів на нашу територію майже усіх, кого збирали для вторгнення до України.

Але і масштаб нашої відповіді – максимальний. І це два різних слова "максимальний". У них – і у нас. У них – тільки техніка. По максимуму. У нас – до техніки ще й народ. На висоті. 

У них – тільки накази. Наступати. Вбивати. Знущатись. А у нас – ще реальне бажання мільйонів українців перемогти. Захиститись. Очистити свою країну...

І на оновленій землі
Врага не буде, супостата,
А буде син, і буде мати,
І будуть люди на землі.

Сьогодні день народження Тараса Шевченка. Це наша давня мрія. Це його мрія. І вона жива! І цілком реальна.

Українці! Українки! Усе в наших руках! Ми вистояли і надихнули увесь світ нашою рішучістю. Немає такого куточка на землі, де б не знали, з яким героїзмом український народ захищає власну землю.

Навіть там, де нас не підтримують, – навіть там добре знають, чого ми досягли. І відчувають, чого ми ще досягнемо.

Якщо збережемо єдність. Національну силу. Якщо будемо й надалі відповідати мудро і сміливо на активність ворога. Який може зруйнувати стіни. Наших будинків. Наших шкіл. Наших церков. Може розбити українські підприємства.

Але ніколи не добереться до нашої душі, до нашого серця, до нашого уміння жити вільно. І боротись – сміливо.

Наші військові і тероборонівці змогли поповнити арсенал нашої техніки за рахунок багатьох трофеїв, які взяли на полі бою. Танки ворога, бронемашини, боєприпаси тепер працюватимуть на нашу оборону. На наше життя. Що може бути більш принизливе для окупантів?

Ми будемо бити ворога його ж зброєю. На додачу до нашої. Яку російські війська вже непогано відчули.

Відчули так, що все більше солдатів і командирів противника ставлять собі просте запитання: а для чого їх послали на цю землю, на цю війну?

І у них немає відповіді. Окрім одного слова – загибель.

Российские солдаты! У вас ещё есть шанс выжить. Почти две недели нашего сопротивления показали вам, что мы не сдадимся.

Что мы будем воевать, пока не вернём свою землю и пока не ответим сполна за всех наших убитых людей. За убитых детей. Вы ещё можете спастись. Если просто уйдёте.

Не верьте своим командирам, когда они говорят вам, что у вас ещё есть шансы в Украине.

Вас здесь ничего не ждёт. Кроме плена или гибели, вы забираете наши жизни и отдадите свои. И мы знаем – у нас есть перехваты, – что ваши командиры уже всё понимают.

Нужно заканчивать эту войну. Нужно возвращаться к миру. Уходите из наших домов, уходите к себе.

14 днів! Повномасштабної жорстокої війни. Терору проти нашого народу.  Руйнація міст, блокада цілих районів, постійне бомбардування... 14 днів!

Відсутності життєво необхідного рішення. Не нашого рішення! Ми б ухвалили таке рішення за години, якщо було би треба допомогти нашим друзям.

Україна з першого дня російського вторгнення повторює партнерам: якщо ви не закриєте небо, ви будете також відповідальні за катастрофу.  Масштабну гуманітарну катастрофу.

Росія використовує ракети, авіацію і гвинтокрили проти цивільних. Проти міст. Проти нашої інфраструктури. Це гуманітарний обовʼязок світу – реагувати. Але... Рішення немає.

Ми вдячні Польщі за альтернативу – за готовність надати Україні бойові літаки. Питання – в логістиці. По суті, технічне питання. Його треба вирішувати! Негайно.

Є офіційне рішення Польщі передати літаки на відповідну базу – американську базу. Ми також маємо підтвердження, що домовленість американської сторони з Польщею досягнута. Але при цьому чуємо, що пропозиція Польщі нібито необгрунтована. І це кажуть у Вашингтоні.

Тож коли буде рішення?  Послухайте: у нас війна! Це ж не пінг-понг! Це про людські життя! Ми ще раз просимо – вирішуйте це швидше. Не перекидайте відповідальність, а відправте нам літаки.

Вчора нам нарешті вдалося організувати гуманітарний коридор. З міста Суми у Полтаву. Врятували 1600 студентів і три з половиною тисячі жителів міста.

Продовжується евакуація людей з міст і містечок Київської області. З Димера, Ворзеля, Ірпеня вивезли вже більше 18 тисяч людей. Сьогодні зробимо все для продовження роботи гуманітарних коридорів.

Суми – Полтава. Ізюм – Лозова. Енергодар – Запоріжжя. Маріуполь – Запоріжжя. Ворзель, Буча, Бородянка, Гостомель до Києва. Наші урядовці та військові створили всі умови.

Якщо буде хоч один постріл – повна відповідальність на окупантах. А як відповідає світ – ви вже побачили. Потужно. Санкційними пакетами.

Вранці говорив з премʼєром Канади Джастіном Трюдо. Маємо повне розуміння. Повну підтримку. 

Вночі повернулась наша делегація з Білорусі з переговорів.
Заслухаю їхню доповідь. Будемо готуватись до наступних раундів переговорів. Заради України. Заради миру. 

І наостанок. Щодо нашої єдності. Такої потрібної саме у цей час.

Ми отримуємо багато вже сигналів про те, що дехто в Україні вирішив, що може вже не боротися. Разом з усіма. І пробує якось окремо, за щось там своє особисте, за якусь власну вигоду...

Ми отримуємо різні сигнали про те, що деякі політики знову шукають ниточки в Росію.

А деякі інші – знов працюють на розкол, всупереч єдності. Хочу сказати одне і тільки один раз: я бачу, що ви робите. Якщо я почую ще один сигнал, відповідь буде швидкою. Як і належить у воєнний час.

Слава Богу, наші люди в усьому і в усіх вже розібралися.

Слава Україні!"