Навіть на 12-й день війни багато українців не залишали надії достукатися до звичайних росіян і показати їм усі страхіття «спецоперації», яку розв'язав Кремль. На жаль, у більшості випадків ці розмови марні: не допомагають ані фото, ані відео масових жертв і руйнувань.
Залізна завіса, що опускається на Росію, вихід з країни міжнародних компаній і початок економічної кризи подіяли трохи дохідливіше. Але й тут обивателі не можуть збудувати причинно-наслідковий зв'язок, що вони житимуть погано через те, що Росія напала на Україну, а не навпаки.
Як люди перетворюються на зомбі, чи можна їх переконати, докладно розповіла на своїй сторінці у Фейсбуці тренер НЛП, бізнес-тренер, консультант з Одеси Олена Самсонова. Публікуємо з невеликими скороченнями.
Приклад НЛП
Як пояснити вашим російським друзям ситуацію без матюків? На жаль, ніяк! Ані з матюками, ані без матюків. До багатьох звичайними розмовами та пересиланням фото й відео з реальної сьогодні війни не достукатися.
Чому?
Невеличка історія від авторів нейролінгвістичного програмування (НЛП).
В одній психіатричній клініці був пацієнт, який вважав, що він є трупом. Йому намагалися довести протилежне. Але всі аргументи він відкидав. Йому демонстрували, що він дихає, ходить, їсть. Але він казав, що трупи ходять, дихають та їдять.
Якось новий асистент запитав:
- Скажи, а у трупів іде кров?
- Ні! Ти що? Яка кров? Він же труп!
Тоді асистент запропонував сходити в лабораторію і перевірити, чи йде у цього пацієнта кров. Коли зробили укол на пальці і кров пішла, пацієнт подивився на це і з подивом сказав:
- Ух ти! Виявляється, і у трупів іде кров.
Принцип власної дійсності
Якщо у людини є якесь жорстке уявлення про реальність, вона підтягуватиме під нього все, що відбувається навколо. Усі аргументи трактуватимуться і підлаштовуватимуться під існуючу парадигму.
Хочете ви цього чи ні, але це закон мислення. За такого розкладу ваші друзі та рідні з того боку:
- реальні фотографії та відео з вибухами та трупами будуть називатися фотошопом;
- ваші слова про те, що особисто ви зараз реально переживаєте під обстрілом артилерії та ракетними ударами по вашому місту, сприйматимуть як ваші фантазії;
- ваші прохання вийти на вулиці їхніх міст із протестами проти дій їхнього президента будуть сприймати як марення зазомбованої Заходом людини.
У них стоїть фільтр паралельної інформаційної реальності, де все добре. Десь просто «йде невелика спецоперація найсильнішої армії світу, і все скоро закінчиться, і всі будуть щасливі».
Ідеологічний фільтр у голові
Я почитала сьогодні кілька стрічок своїх знайомих із Росії. Котики, квіти, вітання з весною. Найважливіше з того, що я знайшла, – пускати чи ні дітей сьогодні на відкритий урок з інформацією про спецоперацію Росії в Україні. Дехто каже, що це нормально, адже діти навчаються у державній школі за гроші держави, тому політінформація – це нормально. І все! Розумієте? Все!
В інших знайомих я дізналася, що:
- Люди в Росії просто в легкому подиву - навіщо все це було треба? (У легкому подиву!)
- Не розуміють, навіщо на них виливають стільки бруду, адже вони добрі люди і тут ні до чого.
- А ті, хто не у соцмережах, просто ліниво обговорюють чутки.
Розумієте?! Ви їм пишете про війну, про смерті, про реальні бомбардування, про біженців, про горе, про кров... Ви просите їх вийти на вулиці і протестувати, доки ще не пізно. Для них же не пізно... А вони дивляться на вас, читають ваші послання і думають, що ви ненормальний, збожеволіли і просто «згущуєте фарби».
Ви пробиваєтесь до своїх російських друзів, знайомих, незнайомих людей... А вони не можуть вас почути! Не тому, що не хочуть. Вони не можуть. У них стоїть десятиліттями створюваний ідеологічний фільтр, який не пропустить у свідомість жодні аргументи. Вважайте це гіпнозом чи психологічним феноменом.
Від безсилля щось довести ви зриваєтеся у крик, починаєте проклинати, починаєте кріпити ярлики всім підряд і всім росіянам одразу. Знаєте, що ви робите зараз? Ви підтверджуєте їхню картину світу, і вони стають ще впевненішими у своїй правоті та вашій неадекватності.
Словесний напад, якщо ви хочете отримати результат, не вихід. Напад не працює на результат.
То що ж робити?
Ще раз. Навіщо ви розмовляєте із ними? Ви бажаєте перекинути на них свій стрес? Чи хочете, щоб вони таки вийшли на вулиці і змінили Росію? Якщо друге, то треба діяти холодно і без емоцій.
Те, що відбувається наразі з людьми в Росії, це аналог сектантського світосприйняття: «Ми маємо рацію. У нас справжня Віра. Усі довкола нас не розуміють. Вони – світ темряви. Ми – світ світла. Вони хочуть знищити наш світ світла». Витягти людину з секти, якщо вона дійшла до стану проповідника, практично неможливо. Але є варіанти.
Зовнішні аргументи сектанти не сприймають. Світ руйнується лише зсередини. Один із варіантів спілкування.
Повертати їх до ЇХНІХ реалій, які вони можуть приміряти на себе та перевірити.
- До їхнього курсу долара на сьогодні.
- До відключення їхньої фінансової системи від світової.
- До відмови більшості країн світу від співпраці.
- До неможливості польотів до інших країн.
- До відмови від постачання чіпів та сучасного високоточного обладнання.
- До відмови світових гігантів від співпраці з Росією.
- І т.д.
Запитуйте те, що можна перевірити у їхній реальності. При цьому не робіть висновки за них. Не можна! Ваші висновки закриють невелику лазівку до їхнього розуму, яка може бути відкрита на попередньому етапі.
Краще запитуйте:
- Як це вплине на майбутнє твоїх дітей?
- Як це вплине на майбутнє?
- Як ти думаєш, чи зможеш після цього їздити відпочивати? Чи зможеш купити квартиру? Машину чи холодильник?
- Де навчатимуться твої діти? Ти готовий, що не буде для них доступу до сучасних знань та розвитку?
Не витрачайте час та нерви
На жаль, це може спрацювати, якщо ваша знайома чи близька людина має щось важливе та цінне у своєму житті та реально побачить загрозу своєму життю чи майбутньому своїх дітей. Але багато хто знаходиться під гіпнозом і вважає, що «все буде добре. Скоро все скінчиться. Путін усе розрулить. Нічого страшного не буде". Тут ваші крики та заклики до дії безсилі. Не витрачайте час та нерви.
Ще раз. Якщо ви хочете реально достукатися до розуму близьких людей, то:
- не можна ображати країну і всіх її людей разом;
- не можна висловлювати радість через те, що їм буде погано;
- не можна обзивати співрозмовника.
Знаю, майже неможливо стримати агресію, коли твоє життя назавжди зламали. І при цьому, коли будете кричати на своїх рідних за поребриком, просто зрозумійте, що це подібно до того, щоб кричати на свою стареньку бабусю, яка нічого майже не пам'ятає і мало що розуміє. Там інша реальність.