Президент Володимир Зеленський вкотре публічно закликав президента РФ Володимира Путіна, який розпочав 24 лютого проти України повномасштабну війну, сісти за стіл переговорів, «щоб зупинити загибель людей». У Кремлі на цей заклик відреагували майже одразу. Прес-секретар російського президента Дмитро Пєсков заявив, що вони готові відправити свою делегацію, до якої увійдуть представники Міноборони, МЗС та адміністрації президента РФ на переговори. Місце зустрічі – Мінськ. Умови російської сторони – нейтральний статус України, який включає не лише відмову від прагнень приєднатися до НАТО, а й повну демілітаризацію та денацифікацію України, а також «допомогу ЛНР і ДНР».
«КП в Україні» опитала українських експертів щодо особливостей можливих переговорів між Україною та Росією. Як досягти миру не на умовах агресора?
Є шанс отримати непростий мир та не втратити країну
Володимир Фесенко, голова Центру прикладних політичних досліджень "Пента"":
- Головна мета звернення Володимира Зеленського – зупинити війну, припинити загибель військових та мирного населення. Наразі є ризик для України, державності. Тому заклик про переговори – правильний!
Інша річ – на яких умовах та про що говорити. Тема нейтрального статусу, що виходить на перший план, – своєрідний гачок для російської сторони. На жаль, наші європейські партнери, до яких ми зверталися із закликами про безпеку та членство в НАТО, не дали нам відповіді. І зараз як складний спосіб зупинити агресію – тему нейтрального статусу - можна розглядати. І моя суб'єктивна думка, нейтральний статус – не найбільша проблема.
Є ризик, що Путін хоче повної капітуляції України і зафіксувати свою перемогу в Києві. Україні треба вистояти у цих переговорах, не капітулювати. Як свідчить досвід, у складних ситуаціях потрібен посередник. Насамперед може йтися про президента Туреччини Ердогана. Для України це буде прийнятний варіант, а для Росії – питання. Ще один варіант: посередником може бути президент Азербайджану Алієв. Варіант переговорника у вигляді президента Білорусі Олександра Лукашенка – не прийнятний, оскільки за столом переговорів буде розклад - двоє проти одного. Можливо, хтось із європейських партнерів. Наприклад, у 2008 році від входження російських військ у Тбілісі зупинили переговори за участі президента Франції Саркозі.
Друга больова точка майбутніх переговорів – як їх результати сприйме українське суспільство. Складна ситуація: ми зараз віч-на-віч з ворогом, який нас істотно перевищує в ресурсах, військовій силі. А ми маємо дефіцит багатьох ресурсів, але є величезна мотивація - захищати свою країну. Народна критика буде, оскільки багато громадян бачать Україну в НАТО, але НАТО нас там не бачить.
Так, ми можемо отримати непростий мир. Нині така ситуація, що я не радив би йти на крайнощі і заявляти, що не можна йти на жодні поступки Путіну. Сьогодні головне – зберегти країну!
Під час війни дипломатія залежить від співвідношення сил на полі бою
Вадим Карасьов, директор Інституту глобальних стратегій:
- Можна і треба продовжувати тримати оборону, захищатись – правда на нашому боці. Але в переговори потрібно заходити, щоб уникнути масових жертв серед цивільного мирного населення. Але є питання, за яких умов, на які компроміси йти під час переговорів. Це має бути компроміс, а не капітуляція. Нас кинули західні партнери: у ЄС – не беруть, у НАТО – не беруть, навіть не готові серйозного економічного удару завдати Росії. Отже, який сенс зараз ставити питання щодо вступу до НАТО та ЄС?
Напевно, Росія вимагатиме від нас визнання "ЛДНР", а також визнання російським Криму.
Але хочу наголосити, що під час війни дипломатія залежить від співвідношення сил на полі бою. Якщо росіяни бачитимуть, що ми мужньо захищаємось, – переговори буде простіше вести.
На сьогодні ще дуже важливо, щоб міністри закордонних справ, оборони, адміністрації Офісу президента перевіряли переговорні позиції, які виставляє той бік.
У жодному разі не можна говорити, що факт початку переговорів – це військова капітуляція! Ні і ще раз ні!
Президент поспішає з початком переговорів
Олег Жданов, військовий експерт:
- Президент дуже поспішає із переговорами. Спочатку, по-перше, треба розуміти, із чим ми йдемо на ці переговори. На сьогодні об'єктивно у нас нема з чим йти на них. По-друге, ситуація на фронтах поки що неоднозначна. Ми поламали їхні плани – бліцкригу, на який розраховував Путін, не вийшло. Російські війська не змогли прорвати оборону Донбасу. І з усіх боків наші хлопці дали гідну і сильну відсіч. Але поки що ми не переламали хід самої війни. Тепер вони хочуть захопити Київ чи хоча б урядовий квартал. Але, як я бачу, у нас є великі шанси відбити Київ. Ще один важливий момент – у Путіна закінчується оперативний резерв, щоб довести свою операцію до успішного завершення: вони зібрали 100 тисяч біля наших кордонів – вони їх використали, а щоб застосувати інші сили, доведеться брати оперативну паузу, оголошувати мобілізацію, розгортати частини та вести в Україну. Ми ж не чекатимемо – підемо в контрнаступ.
Світова історія воєн говорить про те, що кожна війна закінчується або перемогою, або поразкою. Інші варіанти – незакінчена війна. І ми це відчули у 2015 році – отримали Мінськ-2, який лише дав перепочинок напередодні великої війни. Ми знову хочемо заморозити конфлікт?
Ми дуже ризикуємо отримати Мінськ-3, який зависне на кілька років.
Потрібно таки почекати день-два. Тільки якщо ситуація погіршуватиметься, то, можливо, тоді й варто було б піти на заморозку конфлікту.
Важливо визначити переговорний майданчик. У жодному разі не можна їхати до Мінська. Це ворожа держава, яка дозволила зі свого боку військове вторгнення в Україну.