Ні, це не було несподіванкою. Це було зрозуміло і без засідання Ради безпеки РФ, яке транслювали російські канали. Події останніх днів буквально кричали про це, але що ж обивателям? Сиди та бійся чи не бійся, але все одно сиди і не галасуй – вже все вирішено.
Підписали, визнали. Звісно, у Донецьку чекали на це – не всі, але чекали. Відкоркували шампанське не відходячи від телевізора – і тут же викладали фото у соцмережі. Радо пускали салюти, кричали «Визнані!» і вимагали негайно «звільнити» Білосарайську косу на Азовському узбережжі, бо їздити відпочивати в Сєдове влітку вже набридло… Вранці поїхали автоколоною із прапорами та гудками. Загалом, святкували так, ніби їх визнав увесь світ, а не лише РФ, Венесуела та хусити в Ємені. А ще Куба, до речі.
Ми взялися за голову і спробували уявити, що буде. Легалізуються російські «їхтамнема», зрозуміло, і Донецьк їх годуватиме та обслуговуватиме. Втім, нічого нового, і так вісім років вони тут... Що ще? Напевно, стрілятимуть ще сильніше, щоб показати, як вони захищають Донбас, навіть коли на нього ніхто не нападає. Пару показових диверсій влаштують, а як без цього. Он, на півночі вже бабахкає, Київський район разом із Куйбишевським (Донецьк) на вухах стоять.
Тільки як вони розповідатимуть про «українських диверсантів», які вештаються містом, де стоїть російська армія? Який ляпас «захисникам»!
Проте емоції потроху стихають, шампанське вивітрюється, треба починати думати, як воно буде далі.
«Нехай росіяни і воюють»
Ранок нового дня - 22.02.2022 – у Донецьку був сіреньким, лише до обіду небо показало сині прогалини, натякаючи, що незабаром весна. Але весняного настрою на вулицях міста як не було. Як немає там і молодих людей призовного віку – молода «республіка» оголосила «призов на військову службу з мобілізації громадян 1995–2004 років народження, які не перебувають у запасі».
- Вдома сидить, на вулицю не виходить, - сказала сусідка, мати 19-річного студента національного університету. – Начебто, якщо є довідка з місця навчання, то дають відстрочку. Але ми не ризикуємо. Якого біса? Прийдуть російські військові, хай і воюють.
Охоронець років 25-ти у магазині посміхається: «За здоров'ям не придатний». До нього причепилася бабуся, вимагаючи, щоб негайно йшов захищати батьківщину.
- Бабуся, я народився у Казахстані! У нас там призов з 40 років, – віджартовується охоронець. Марно, бабуся погрожує викликати поліцію та військкома. Охоронець клянеться, що завтра вранці із першими променями сонця прибуде на пункт збору.
- Дайте хоч із сім'єю попрощатися! – просить він розпалену праведним гнівом бабусю, і вона милостиво дає добову відстрочку.
Кажуть, таксі не викликати – усі таксисти призовного віку також по домівках. А хто є – підняли тарифи. Щастить їм! Ми третій день поспіль взагалі не можемо додзвонитися до жодної служби. Доводиться кататися громадським транспортом. А там теж – жіноча стать, старі та діти. І - похмуре мовчання. А де радість від визнання?
Межі абсурду
З'ясовують, у яких межах визнано «Л/ДНР» - у фактичних чи всієї області. Ось «ЛНР» вже зажадала від української влади залишити «окуповані Києвом території ЛНР». Щоправда, думки мешканців не запитали - чи бажають вони отримати увесь набір: розруху, відсутність нормальної роботи і зарплат, комендантську годину, закриті кордони… Зате їх вИзнають хусити в Ємені. Не вражає? Дивно, а от у Донецьку хіба що карнавалом не пройшли із цього приводу.
Кордони загалом ще встановлюватимуться. Може, Харків теж зачеплять, треба запитати у харків'ян - як вони, у захваті від перспективки?
Загалом настрій такий собі. Поки одні розмахують прапорцями, інші намагаються зрозуміти, як далі жити. Одними прапорцями та промовами Жириновського ситий не будеш…
Чого б це Жириновський на думку прийшов? А новини читаємо. У "ЛНР" заявили, що ані вони, ані "ДНР" офіційно не виходили з Мінських переговорів. Тобто кінцева мета «Мінська» – реінтеграція непідконтрольних районів Донбасу назад до України – досі актуальна? А – абсурд, і Жириновський як його адепт.
Ніч на 23 лютого обіцяє бути гучною. У середу в Донецьку вихідний, і що станеться – тільки богові відомо. Але це, як і раніше, буде А - абсурд…