Вранці 22 лютого 2014 року Україна дізналася, що у президентській резиденції під Києвом нові господарі. Після втечі Віктора Януковича відповідальність за зберігання матеріальних і природних багатств, що залишилися, прокуратура поклала на громадську організацію, яка там працює і досі.
Сьогодні « Межигір'я » називають національним парком, хоча такого офіційного статусу воно не має. Нині над цим думає велика урядова група. А тим часом садиба з величезною парковою зоною продовжує жити та приймати гостей.
«Щороку висаджуємо щось нове»
- Ні, золотого батона ми так і не знайшли, - усміхається у відповідь на наше запитання комендант «Межигір'я» Денис Тарахкотелік. - Зате все інше в цілості та безпеці. Минулого року була перевірка АРМА (Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами. – Авт.) та перевірка слідчих НАБУ. Під опис потрапило абсолютно все майно, навіть те, яке раніше не описували. Як вирішиться питання із парком, ми не знаємо. Поки це обговорюється, ми беремо участь у засіданнях урядової комісії в режимі онлайн. Зараз наша головна турбота – це підготовка до весни.
Денис каже, що ландшафтний парк, який оточує колишній будинок Януковича, потребує великої роботи. Потрібно підтримувати дизайн, висаджувати нові рослини.
- Ми постійно саджаємо щось нове. Ось нещодавно посадили сакури, а ще раніше три унікальні квітучі верби. Цієї весни посадимо дуби та клени.
Без дегустації не цікаво
У недавньому інтерв'ю в.о. керівника АРМА Дмитро Жоравович згадував колекцію алкоголю, що залишилася від Януковича, яку ніяк не можуть продати через судову тяганину. Це близько 1000 пляшок українських та зарубіжних марок вин, коньяків, лікерів. У 2015 році стало відомо, що дві пляшки з цієї багатої винотеки були вкрадені та продані російському бізнесмену Євгену Чичваркіну за ціною 4500 та 15 885,60 фунтів. Ось і зараз, мабуть, спокуса ще та!
– З алкоголем теж усе гаразд, – запевняє комендант «Межигір'я». - Вся винотека замкнена у спеціально пристосованому для неї підвальному приміщенні. Там темно та зберігається оптимальна температура.
Денис зізнається, що було випробувано ідею зробити в «музеї корупції» окрему виставу алкоголю. Але у відвідувачів ця експозиція не мала популярності.
- Усі казали: от якби дегустувати вина та коньяки можна було, тоді пішли б. А так – нецікаво, – розводить руками комендант.
Заробляти на життя «Межигір'ю» традиційно допомагають туристи. Щоправда, з листопада їхня активність різко падає, тому доводиться залазити у борги за комуналку. Але навесні потік екскурсантів повертається, і за літо за всіма статтями вдається розрахуватися. Для цього у «Межигір'я» із комунальним підприємством укладено спеціальний договір.
Школа замість недобудованого гаража
Торік у вересні на території резиденції відкрилася приватна школа мережі Astor School.
- За Януковича це був недобудований гараж в районі гольф-поля. З власником мережі цих навчальних закладів ми мали досвід роботи щодо організації дитячого табору відпочинку. І охоче віддали під школу цей недобуд. Школа розрахована на 240 дітей, зараз займаються 180, – каже Денис Тарахкотелік. - Від Astor School ми щомісяця отримуємо 10 000 доларів на свій рахунок, і це хороша підмога. Адже постійно потрібно робити якісь роботи, якісь ремонти, щоб підтримувати будинок та парк у хорошому стані. Наймати бригади ми не можемо, все робимо самотужки.
Наразі на території «Межигір'я» працюють 185 людей. Влітку кількість працівників може сягати 240.
- Зараз тут точно не гірше і навіть краще, ніж було вісім років тому, - завершує розповідь комендант. – Ми розвиваємося.
Молоко – на продаж, яйця – в інкубатор
– Корову давно продали, – так відповіла на мій дзвінок Олена Могиль, завідувачка місцевого зоопарку. - Ви ж про корову хочете спитати?
Поспішаю виправити помилку, хоча погоджуюсь, що про корову теж цікаво.
- І багато корів продаєте?
- Та ні, тільки одну, місця на фермі вже не вистачає. Ми ферму прийняли з шістьма коровами, а зараз у нас їх два десятки, – хвалиться Олена.
Молоко на продаж – невеликий, але також регулярний вид заробітку на потреби «Межигір'я», а також продукт для місцевої їдальні.
Зрозуміло, цікавимося долею легендарних страусів Януковича: чи не торгують тут випадково і яйцями?
- Ні, яйця ми кладемо в інкубатор. Але виходжувати їх важке завдання. Багато з них не запліднені, деякі перегріваються, - каже завідувачка «живим куточком».
Поголів'я страусів більш-менш стабільне, але також поповнюється. І розширюється житлова площа. Раніше всі сиділи в одному вольєрі, а зараз їх кілька. З останніх придбань зоопарку у «Межигір'ї» - красуня-лама та шість дуже гарних павичів, серед яких є суперкрасиві білі.
Олена Могиль каже, що зима у зоопарку – важкий період:
- Влітку акумулюємо гроші, щоб запастись кормами до весни.
Олені-жебраки
Одним із перших, хто підхопив турботу про експрезидентський звіринець, був колишній співробітник Київського зоопарку Сергій Григор'єв. Зараз він тут практично не з'являється – зайнятий двома проектами, які розпочав п'ять років тому.
– Зараз територією парку вільно розгулюють 15 оленів. Вони тут повноцінно живуть і розмножуються, як у звичайній дикій природі, – розповідає зоолог. - До людей звикли. Самці, ті цураються, а самки розумні - зрозуміли, що з туристів можна отримати данину. Коли погода погана, у лісі сидять. А коли хороша та людей багато, виходять на дорогу, випрошуючи їжу.
Сергій Григор'єв не прихильник такого підживлення своїх вихованців.
- У оленів крім природного підніжного корму є корисні для них зернові суміші. Туристи зазвичай пропонують хліб. Але якщо так хочеться погодувати, то краще пригощайте оленів морквою або яблуком.
Сергій побоюється, що цієї весни люди знову приноситимуть «кинутих мамами» малюків козуль із лісу.
- Якщо оленя може сам їсти, ми його випускаємо в природу. А якщо зовсім крихітне і доводиться згодовувати із соски, то не можна випускати. І в парк на вільний вигул – теж. Тому що штучно вигодуваний самець козулі вважає, що люди – це олені. І коли виростають роги, починають їх атакувати як своїх конкурентів. А роги як кинджали гострі.
Другий шанс на життя
Другий проект – це лебединий притулок. Поранених птахів привозять із усіх куточків України.
– За п'ять років через нас пройшло понад 100 лебедів. Наразі на території парку знаходяться близько 40 птахів, 7 із них на лікуванні. А з основної групи сім тренуються літати. Навесні, коли включаються міграційні механізми, можуть зовсім відлетіти.
Сергій каже, що в моменти таких розлучень йому дуже сумно, але водночас і радісно.
- Якби не відлітали, територія заповідника не витримала б такої кількості птахів. Я радий, що лебедям, які одужали, ми дали шанс на друге велике життя. А наше головне завдання – доглядати інвалідів, кому довелося ампутувати крила чи лапки. Таких у нас близько двох десятків.
А ось качок, яких у «Межигір'ї» зграї, намагаються не підгодовувати. Ці птахи не тутешні – прийшлі. Знайшли «хлібне» місце та присусідилися до лебедів.