Реакцію Донецька на засідання Держдуми Росії 15 лютого, яка проголосувала подати президенту Путіну звернення про визнання "ЛДНР" незалежними державами, можна звести до ємної фрази: «І що?».
Обивателям цю новину на окупованих територіях починають подавати як «без п'яти хвилин визнали!». Але поки навіть місцеві аналітики-прогнозісти не можуть виразно сказати, що ж зміниться, якщо раптом Росія визнає «Донецьку народну республіку» та «Луганську народну республіку» окремими країнами і, можливо, навіть не Абхазією чи Придністров'ям. Які РФ визнати визнала, але щось проривного стрибка у розвитку там не сталося.
Особливих змін не буде
Пропагандисти місцевого рівня усвідомлюють, що приєднання – це одне, а визнання – інше. Якщо стаєте самостійними - ось самостійно і живіть: розвивайте економіку, налагоджуйте торговельні зв'язки, зовнішні відносини. Хоча як можна розвивати економіку в «країнах», де 60-80% бюджету складають російські гуманітарні вливання, тут поки що відповіді ніхто не дав. Приєднання цікавіше, тут можна чесно присмоктатися до федерального бюджету на правах дотаційного регіону, а незалежним доведеться працювати самим.
Хоча яка незалежність, кажуть більш начитані та здатні аналізувати інформацію мешканці Донецька. За тими Мінськими угодами, виконання яких так педалює Росія (яка називає себе ні в якому разі не учасницею конфлікту), жодних «ДНР» та «ЛНР» немає. Два боязкі підписи без чинів та регалій людей, з яких один мертвий (Олександр Захарченко), а інший сидить у російській в'язниці (Ігор Плотницький), навряд чи можна оцінювати серйозно. Отже, будь-які зрушення у бік визнання/приєднання - це постріл Росії собі в ногу.
- Росія ніби лякає Україну, мовляв, визнаємо – і все, буде вам ще одна проблема. Але для нас, що живуть у Донецьку, це визнання не несе зовсім нічого. Що, у нас комуналка поменшає? Вугілля для населення подешевшає? Чи відкриють проїзд на підконтрольну територію України? Медики повернуться? Чорта з два! – емоційно каже мешканець міста Станіслав.
Чекають, що скаже Путін
За його словами, місцева «влада» вперто продовжує вбивати в голови донеччан думку про те, що в Україні на них чекають концтабори, тортури та позбавлення всіх прав. Сотні, тисячі людей, які їздять із Донецька на підконтрольну територію (нехай навіть через РФ), лише посміюються, слухаючи це марення.
- Все сходиться у точці: що скаже Путін? Це лестить і йому, і його оточенню. Ось, мовляв, яка я людина, скільки від мене залежить! Збоку виглядає саме так, – каже мешканка Донецька Олександра. - Що б він не сказав - страждатимуть прості люди. Тому що нічого хорошого точно не буде.
Поки Донецьк усвідомлює, що нічого проривного не сталося. Більше цікавить тема війни (з останніх новин - чи вторгнення почнеться сьогодні вночі, чи 22 лютого), чергова серія псевдомінувань шкіл та вишів, коронавірус, комуналка, знову ж таки, транспорт, комендантська година, блокпости, QR-коди… які вимагають негайного вирішення.
- А сидіти і пишатися тим, що нас визнала Росія, але ми тут виживаємо на мікроскопічні пенсії якось безглуздо, - резюмує Олександра. - І до того ж – не визнала поки що. Рано ще робити якісь висновки.
Насправді ситуація напружена. Втомлені війною люди чекають, щоб ситуація не погіршилася. Хоча б.
- Розумієте, донецька громада розділилася на три частини. Більша залишилася вдома, частина виїхала на мирні території України та далі, до Європи. Ще одна – в Росію – розмірковує на умовах анонімності викладач одного з вузів, що тут працюють. – Перші бояться загострення, тим паче на тлі загальної істерії. Другі, розуміють, якщо цей проект буде схвалено, блокпости так і не відкриють – дістатися додому стане ще складніше. Треті тихо радіють, от-от система зміниться і перетнути кордони з боку РФ стане простіше...
Втім, більшість дотримується однієї думки – все, що відбувається, це фарс і на якісь глобальні позитивні зміни найближчим часом не варто чекати.