Національна спілка журналістів України звернулася до президента та Кабміну з ініціативою включити підписку на українські друковані ЗМІ до переліку послуг, які можна оплатити «коронавірусною» тисячею. «Укрпошта» не лише готова реалізувати задумане, але вже й приступила до практичних кроків. Якщо все здійсниться, то вже найближчим часом наш читач зможе сплатити карткою «єПідтримка» свою улюблену «товстушку» на цілий рік.
Ідея може реалізуватися і набагато ширше. Про це «КП" в Україні» розмовляє із головою НСЖУ Сергієм Томіленком.
Хороша мотивація до вакцинації
- Сергію, це ви були автором ідеї?
- Про те, що ініціатива президента заохочення людей за вакцинацію може підтримати українські ЗМІ, я подумав наступного ж дня, коли з'явилася новина про «ковідну» тисячу гривень. Друковані медіа, які не дотуються олігархами, дуже постраждали за два роки карантину. Рекламодавці згортають бюджети, відбувається трансформація з розвитком діджитал-платформ. Ті бюджети, які є, поглинаються соцмережами. Друкованим виданням буквально доводиться зводити кінці з кінцями.
Водночас є люди, які не дуже цікавляться кінотеатрами, з різних причин не можуть подорожувати, але полюбляють читати газети й журнали. Доступ до мас-медіа, на мою думку, хороша мотивація до вакцинації. А з погляду допомоги бізнесу – це та ж сфера дозвілля та культурного розвитку.
Звичайно, ми хотіли б, щоб преса була включена в реалізацію «коронавірусної» тисячі оперативніше, ніж книговидання.
– Як бачите здійснення цього задуму?
– Ми проводимо консультації з керівництвом «Укрпошти», яке підтримало нашу ідею. Очевидний варіант – прив'язка до сайту «Укрпошти», на якому є опція «підпис онлайн». Це централізований ресурс, де всі українські видання заведено у каталоги. Будь-яка людина може оформити передплату не виходячи з дому.
Наразі опрацьовуються технічні питання відповідності кодів, які встановлюють порядок зарахування коштів. Сподіваємося, за кілька днів шлюз буде відкрито.
Реально і в роздріб
- Чи можливий варіант, щоб редакції отримували гроші за передплату безпосередньо?
- Так, і він також опрацьовується. Окрім «Укрпошти» кожна окрема редакція зможе приймати гроші на свій рахунок. Для цього потрібно в банку підтвердити код операції, прописаний у постанові Кабміну.
- Хтось любить діставати улюблену газету із поштової скриньки, для когось ритуал – вийти вранці за свіжою пресою.
- І це враховано. Я думаю, що буде вирішено питання продажу видань вроздріб. Розповсюджувачі та мережі, які спеціалізуються на друкованих ЗМІ, теж вирішують технічні питання з банками щодо отримання та підтвердження статусу, щоб гроші з «єПідтримки» зараховувалися. Думаю, це вийде принаймні у Києві та великих містах.
Але підтримка підписки на пів року – рік все ж таки перспективніша.
Ресурс, за який можна позмагатися
- Вірите, що механізм запрацює?
- Для національних газет, можливо, важко залучити серйозні обсяги коштів. Але для редакторів невеликих локальних видань - це надія підтягнути аудиторію та отримати кошти, які будуть вагомими у їхніх оборотах.
Я спілкувався із колегою з Луганської області, редактором місцевої газети в Ізюмі. Вони оптимістично оцінюють новацію. І вже планують випуск листівок із роз'ясненнями, готують телефон гарячої лінії в редакціях, щоб консультувати кожного передплатника, який хотів би витратити тисячу на газету, але губляться, як це правильно зробити.
Газети та журнали отримують можливість розгорнути агітацію. І цілком імовірно, що знайдуться люди, які захочуть підписатися не лише на своє звичне, а й на нове видання, яким раніше цікавилися, але не купували з фінансових міркувань. Тепер вони отримають його як винагороду від держави.
А преса матиме ресурс, за який можна позмагатися. Хоча загалом, звичайно, ми хотіли б бачити системну політику щодо підтримки українських мас-медіа. Наша базова ідея – це створення Фонду розвитку українських ЗМІ. За прикладом Українського культурного фонду. Щоб можна було давати гранти на спецрубрики, спецпроекти, висвітлення певних тем.
- Але, якщо це вийде, то існує ризик, що гранти будуть роздаватися за критеріями лояльності.
– Ось це найголовніше, щоб підтримка інформаційних ресурсів була не заради лояльності та пропаганди, а за критеріями об'єктивного висвітлення різноманітних соціальних проектів. Для цього потрібні висока відповідальність політиків та висока свідомість.