Зимові канікули тільки закінчилися, а багато шкіл знову пішли на віддалене навчання. В одних регіонах на дистанційку відправляють через чергову хвилю захворювання коронавірусом, в інших – через помилкові мінування.
Чи готувала нас еволюція до того, щоб спілкуватися з учителем у режимі « говорющої голови»?
«Гуглити не боляче!»
– Дистанційне навчання вкотре показало – вчитель втратив статус авторитету і більше не є унікальним носієм знань: інтернет все одно знає більше, – вважає столичний психолог Анастасія Карченкова.
Винні у цьому й самі освітяни, які відправляють дітей та їхніх батьків шукати відповіді на свої запитання в інтернеті.
- Гуглити не боляче! - прикро відповіла одна з вчительок на прохання уточнити деякі дані з предмета, що вивчається.
- Якщо вчитель має авторитет, харизму та готується до уроків, то віддаленка нормальному навчанню не перешкода! - переконана Марія, київський педагог-логопед та мама. - Якщо ти таким учителем не є - йди в адвокати, слюсарі чи касири. За моїми спостереженнями, діти переживають дистанційну систему нормально. Я взагалі перевела сина на домашнє навчання, поки у школі холодно та багато замін. Моя дитина бере всю інформацію з інтернету.
Так все ж таки дистанційне навчання — це благо чи шкода?
Необхідне живе спілкування
Психологи відзначають: якщо успішність залежить від особистості педагога, відповідальності дитини та участі у навчальному процесі батьків, то спілкування – важливий етап у розвитку дітей, який важко компенсувати, сидячи у чотирьох стінах.
Здавалося б, є інтернет та соцмережі – завжди знайдеться з ким поговорити. Проте, на думку психологів, спілкування в онлайн-форматі не зможе замінити живу щиру розмову: це складніше технічно, та й абстрагуватися від членів сім'ї, які можуть перервати чи підслухати приватну бесіду, непросто.
Чергова вада - під час дистанційного навчання дитина бачить лише картинку із зображенням викладача і чує його голос. Не включаються багато соціальних елементів – дитина не розуміє, в якому настрої інші діти, упускає з уваги важливі деталі невербальної інформації, яку ми постійно використовуємо в житті.
Ще один мінус онлайн-навчання - дитині, особливо маленькій, складно сприймати свою кімнату як місце для занять. Внаслідок цього може погіршуватися процес засвоєння матеріалу.
Сон все компенсує
Але є й позитивні сторони онлайн-навчання.
- Найбільш ефективно мозок працює тоді, коли людина розслаблена, а не конвульсивно завантажує себе знаннями. Зручно влаштувавшись на дивані, більше шансів зробити відкриття, вважають експерти з фізіології мозку.
Крім того, дистанційка – це як мінімум плюс година до сну, якого завжди не вистачає. Про це повідомила група вчених із Університету Цюріха після масштабного дослідження, в якому взяли участь близько 9000 школярів. Без сумніву, мозок, що «виспався», віддячить господарю гарною роботою, та й сама людина почуватиметься бадьоріше.
Звичайно – страждає фізична активність, збільшується кількість часу, проведеного у гаджетах. Але знов-таки добрий сон компенсує чи не всі недоліки віддаленого навчання.
Школа – спільнота випадкових людей
Ще одне віяння часу: дедалі більше батьків, які порівняли дистанційку та реальне відвідування дітьми школи, захотіли перейти на домашнє навчання. Однією з них стала шкільний психолог із Харкова Дарина Шевцова.
- Останньою краплею стала неетична поведінка вчителя. Вона регулярно принижувала дітей. Ситуація: учні читають по черзі, збивається один – карають весь клас. Дитину звинувачують у тому, що вони підвела колектив – у результаті діти налаштовані проти цієї дитини, - запевняє наша співрозмовниця. - Ще одна ситуація – хтось не приніс словничок з англійської мови. Усіх дітей у класі вишикували у шеренгу, сфотографували та відправили до спільного чату зі скаргою. Як психолог, я вважаю таку поведінку вчителя докорінно невірною. Дітей потрібно вчити відповідальності через зацікавленість, а не за рахунок бажання уникнути приниження.
Дарина згадує свій досвід роботи у школі:
- Я бачила дуже різних дітей, у тому числі, «гидких каченят», яким хотілося порекомендувати домашнє навчання. Не тому, що їм складно адаптуватись у колективі, а тому що колективи не готові приймати дітей з особливостями розвитку. «Не хочу, щоб моя дитина вчилася з дебілом», - подібні заяви нерідкі серед батьків «нормальних» дітей.
Крім того, за словами співрозмовниці, запас психологічної міцності у кожної дитини свій. Одні не реагують на вчителя, що кричить, інші важко переживають подібні стреси. Психологічна стійкість у всіх різна. Вона залежить від особи дитини та її сім'ї – наскільки у ній сприятлива ситуація.
- Усі кажуть, що під час дистанційки страждає соціалізація, проте цю прогалину можна з лишком заповнити завдяки гурткам, де спілкуватимуться діти з подібними інтересами. А ось чи корисна соціалізація серед однокласників? Це - спірне питання, - розмірковує про плюси та мінуси домашнього навчання наша співрозмовниця. - Школа – спільнота випадкових людей, об'єднаних лише роком народження. У школі діти вперше стикаються із несправедливістю, зрадою, приниженням. Звичайно, з цим ще не раз доведеться зустрітися у дорослому житті. Чи потрібно перевантажувати психіку дитини ранніми стресами? Кожен відповість на це запитання по-своєму.
Плюси дистанційки
- Плюс година до сну
А ще – не потрібно штовхатися у транспорті по дорозі до школи та додому.
- Відсутність упередженого ставлення з боку вчителя та однокласників
Актуально при поганих стосунках із педагогом та дітьми.
- Незалежність від думки оточуючих
При звичайному навчанні бурхлива реакція класу на невдачі сприймається болісно: дитина боїться здатися смішною або дурною. Дистанційні заняття знімають проблему.
- Розвиток самостійності та самодисципліни
Це не стосується дітей молодшого шкільного віку, яким потрібна допомога дорослих, і не підходить розсіяним дітям.
Мінуси дистанційки
- Нестача живого спілкування
Найгостріше його відчувають учні дружніх класів. Нестачу живого контакту з однокласниками можна замінити позашкільними прогулянками з друзями та спілкуванням із родичами.
- залучення батьків
Під час уроків найчастіше потрібна присутність батьків. Особливо для учнів молодших та середніх класів.
- брак фізичної активності
Її можна компенсувати прогулянками.
- Підвищене навантаження на зір
Кількість часу, проведеного дитиною у гаджетах, доведеться регламентувати.