«Лютий – дістати чорнило і плакати…» Поет потрапив у саму точку: українців мало не доводять до сліз обіцянками швидкої війни, а лютнева погода додає депресивних фарб. Можливо, не все так страшно, як нас намагаються переконати, і брязкання зброєю біля кордонів України – лише «лякалка» для більшої зговірливості політиків? «КП" в Україні» намагалася розібратися, що ж на нас чекає найближчими днями.
О спорт, ти… мир?
Нещодавно заступник держсекретаря США Венді Шерман навела паніку, поєднавши в одному реченні Олімпіаду в Пекіні, китайського главу Сі Цзіньпіня, вторгнення до України та Володимира Путіна.
«Президент Китаю не був би в захваті, якби Путін обрав момент Олімпіади для вторгнення», - заявила Шерман, і світ із жахом завмер. Справді, Оліпійські ігри починаються в Пекіні 4 лютого, і Путін має намір там бути присутнім, а військова розвідка США щось говорила про початок лютого… І не треба забувати 2014-й – Росія вторглася до Криму саме тоді, коли в Сочі проходила така ж зимова Олімпіада. А якщо хтось згадає 2008-й, то тоді РФ увійшла до Грузії у розпал літньої Олімпіади у тому ж Пекіні.
"Є ознаки того, що вторгнення може відбутися в період від сьогоднішнього дня (26 січня. – Прим. ред.) до середини лютого", - поставила точку Шерман. Загалом такі ж дати ще в листопаді називав і голова Головного управління розвідки Міноборони України Кирило Буданов. Нагадаємо, Буданов розповів, що напад включатиме артилерійські та бронетанкові наступи з наступними десантними ударами в Одесі та Маріуполі, а також вторгнення невеликих сил через Білорусь.
Але це теоретично може бути лише у лютому, а поки що Україну трясе війна психологічна, покликана дестабілізувати суспільство. Якими способами? Увімкніть телевізор на будь-якому телеканалі, зайдіть у соцмережі – і все стане зрозумілим.
Не ставати жертвами маніпуляцій
Важко уявити, що у війн з'явився розклад і терміни проведення, а супротивники точно знають, хто, звідки і коли нападе, але зберігають якийсь дивовижний спокій. Трясе тільки переляканих громадян, які не можуть вирішити: чи бігти закуповувати гречку і сіль, чи міняти долари, чи просто перечекати смутний час без зайвих рухів.
- Якщо згадати звернення президента України Володимира Зеленського, то він чітко говорив: не треба панікувати, наразі триває боротьба за наші мізки та наші нерви. На нас намагаються тиснути, зокрема й для того, щоб схилити до прямих переговорів України з представниками так званих «ЛДНР» та до виконання «Мінська» у російському трактуванні. Слід зберігати спокій, вірити у свою армію і не ставати жертвами якихось маніпуляцій, – каже політолог Кирило Сазонов. – Тим більше що в російських ЗМІ вже змінилася риторика: якщо ще тиждень тому вони кричали «Дійдемо до Києва, захопимо Україну!», то нині уже посилають меседжі: «Це американці хочуть нас змусити вторгнутися до України, але ми не дозволимо американцям втягнути нас у цю авантюру!" Отже, ще триватиме певний час гра м'язами та нервами, це треба розуміти і не піддаватися.
«Нехай вторгається і скрутить собі шию»
Чому змінилася риторика Росії? На думку політолога, Росія хоче отримати якісь поступки на геополітичній карті та бажає повернутися до кола світових наддержав. У свою чергу президентові США Байдену потрібна велика зовнішньополітична перемога, бо його рейтинг впав нижче вже немає куди, у Трампа був вищим. На цьому фоні розгойдування теми великої війни, зокрема вторгнення до України, вигідне всім, щоб потім цю проблему успішно вирішити та вийти переможцями.
- Але вимоги РФ виявилися занадто завищеними, і США відмовилися їх задовольняти. Росія пішла на шантаж – стягування військ до кордону, а США та Великобританія зійшлися на тому, що забезпечуватимуть Україну зброєю та всіляко підтримуватимуть. Якщо Росія хоче вторгнення - нехай вторгається і скрутить собі шию. Плюс вона автоматично перестане претендувати на статус спостерігача конфлікту, а не його учасника, та отримає порцію санкцій, - наголошує Сазонов.
Тобто висновок: радикальний сценарій виключений. Росії це вторгнення не потрібне - надто великі витрати. Україні звільняти силою окуповані території Донбасу теж немає сенсу – надто великі жертви. Тож ймовірність «лютневої війни» поки що невелика.
"Нормандія" на рівні радників
Зустріч «нормандської четвірки» кілька днів тому не принесла очікуваних результатів. Навряд чи вони будуть і за два тижні, коли заплановано черговий раунд переговорів у Берліні. За оцінками експертів, найімовірніший результат майбутньої зустрічі звучатиме як «домовилися домовлятися далі».
- У лютому зустріч «нормандії» відбудеться також на рівні радників. Не буде сенсацій чи глобальних рішень, бо радники не беруть на себе лаври переможців. Якщо буде якась позиція, якась конкретика щодо переговорів – то вся ця інформація буде передана главам держав, і саме вони виступлять переможцями, які вирішили проблему та досягли успіху, - каже політолог. - Переговори будуть тривати, найімовірніше, до осені – це дедлайн для США, де на листопад заплановані вибори до Конгресу, Сенату та губернаторів штатів.
Увага - Ердоган!
Пожвавлення Франції та Німеччини у «нормандських переговорах» теж має вагомі причини, і ім'я їм – Реджеп Ердоган. Саме турецький лідер запропонував новий майданчик для переговорів замість застарілого (насамперед морально) Мінська. Переговори отримають новий формат, новий поштовх, причому і Франції, і Німеччині потрібні зовнішньополітичні перемоги, які віддавати Туреччині не дуже хочеться.
- На початку лютого Ердоган прилітає до Києва. Переговори з президентом України відбудуться за зачиненими дверима, але у будь-якому разі цей візит дуже важливий. Ердоган активно задіяний у темі Криму, адже у Туреччині у нього найбільша кримськотатарська громада, плюс він будує нову імперію Османа, - резюмує Кирило Сазонов. Дуже ймовірно, що Ердогану подобається ідея посередництва між Росією та Україною, і ті самі лаври переможця, людини, яка здатна вирішувати конфлікти, він не проти приміряти на себе. Звісно, з усіма «призовими».