Єлизавета Глінська - про нову книгу десертів, відхід з "МастерШеф" та майбутнє весілля

"КП в Україні" поговорила також з кондитером і про нову телекар'єру, соцмережі та меню від Клопотенка.

Особистий архів Єлизавети Глінської

Нещодавно кондитер та екссуддя "МастерШеф" Єлизавета Глінська оголосила, що повертається на телеекрани. Напередодні Нового року на телеканалі ТРК "Україна" вона провела низку кулінарних майстер-класів та поділилася з шанувальниками рецептами святкових тортів. "КП в Україні" дізналася у Єлизавети, що вона чекає від нового витка телекар'єри, як розвиваються її соцмережі та що ж відбувається у неї в особистому житті.

Повернення на екран у новому форматі

- Єлизавето, ви нещодавно повернулися на екрани із майстер-класами, проте два роки від вас практично не було новин. Чому вирішили зробити паузу у телекар'єрі?

- Остання моя поява на ТБ - у програмі "МастерШеф" на СТБ. Я пішла, тому що мені не вистачало часу бути одночасно у телевізорі та займатися своїми проектами: майстер-класами, книгами та ютуб-каналом, який я хотіла розвивати. Спочатку здавалося, що я можу охопити все, але це не так, і від чогось довелося відмовитися. До речі, після того, як я пішла, через пару місяців почалася пандемія.

- Чому вирішили зробили вибір саме на користь соцмереж та школи? Адже на телебаченні можна отримати більшу впізнаваність, рекламні контракти.

- Я хотіла і хочу щось своє. Щось на кшталт кулінарної передачі, але не кулінарне шоу, а щось в плані того, що зараз відбувається в "Ранок з Україною". Хоча б 10 хвилин ефірного часу, де я можу поділитись своїм досвідом, не запрошуючи гостя, щоб весь знімальний процес був зосереджений на кулінарії. На той момент був «МастерШеф», і мені не вдавалося організувати таку мою мрію, а ютуб-канал дав мені можливість розвинути себе як ведучу невеликої кулінарної передачі. Я вважаю, що це вдалося: я займалася ютуб-каналом два роки, і в мене зараз близько 600 тисяч підписників. Зараз, коли надійшла пропозиція від телеканалу "Україна", я із задоволенням її прийняла. Я люблю ТБ, і до знімального процесу я звикла. Однак для себе я з ТБ і не йшла, просто, може, на ютубі мене дивилося менше людей, і я отримувала меншу кількість контрактів, але мене це цілком влаштовувало.

- Чи надходили вам пропозиції від телеканалів вести кулінарне шоу на постійній основі?

- Поки що ніхто не пропонував мені такого. З ТРК "Україна", де я вела майстер-класи, ми поки що ведемо переговори, щоб з'являтися у передачі на постійній основі. Мені дуже приємно, що на мене чекають, мене пам'ятають і мене знають.

- А передачу якого формату ви хотіли б вести?

- Я вже вигадала (сміється). Мені здається, відмінний формат був у передачі, яку СТБ запускали у 2014 році, тоді зняли три чи чотири випуски. Я подорожую Францією та різними країнами і заходжу в якусь відому кондитерську й розповідаю про її історію та основні топові десерти, які потім готую на своїй кухні. Мені такий формат був би цікавим.

Собі я вже все довела, ще комусь - не хочу

- Не плануєте повернутися на "МастерШеф"?

- Ні, я перевернула сторінку "МастерШеф", і якщо говорити про роль ведучого чи учасника, то роль учасника для мене є ближчою. Я дивлюся зараз на Олю Мартиновську - вона чудово справляється з роллю ведучої, і я вважаю, що не потрібно нічого міняти, я там точно вже не потрібна (усміхається).

- Ви сказали, що комфортніше почуваєтеся в ролі учасника, а якщо покличуть на "суперсезон", підете?

- Ні, для себе я вирішила, що те, що я пережила у 2012 році, можна пережити лише одного разу. Для мене це важко. Я не готова більше травмувати свою психіку (усміхається). Якщо в моєму житті і будуть змагання, то лише міжнародні та з кондитерського мистецтва. Не для шоу. Усьому, мабуть, свій час. Мені це вже не потрібно, собі я вже все довела, ще комусь не хочу.

- Зараз часто можна почути, що кулінарні шоу в Україні вже не цікаві глядачеві, бо все "пішло в інтернет" і люди більше не "прив'язуються" до конкретної передачі. Що про це думаєте?

- Я не знаю, тому що не дивлюся телевізор і не прив'язую себе до певного часу. Все, що показано в телевізорі – перейде в інтернет, і будь-яку передачу можна переглянути в записі. Я теж не люблю прив'язок, коли чекаєш конкретну передачу, навіщо чекати, якщо я будь-коли можу відкрити і подивитися її в інтернеті? Але це не означає, що мені це не цікаво, у мене просто не вистачає часу, щоб підлаштовувати свій графік. І мені здається, що справа не в самих кулінарних передачах, а в тому, що саме ТБ поступово відходить, а лідируючі позиції займає ютуб.

- До речі, зараз більшість кулінарних передач ведуть на ТБ, і у них беруть участь зірки шоу-бізнесу та популярні блогери. Як ставитеся до такого тренду?

- Мені здається, у нас все дуже змішане. Коли канал запускає кулінарне шоу, він у будь-якому разі хоче, щоб проект став популярним, вийшло кілька сезонів та подивилися не лише перший випуск. Але якщо я дивлюся кулінарне шоу, то звертаю увагу на те, чи розуміється людина на цій справі (усміхається). Адже зірки не проводять багато часу на кухні, як це роблять професіонали, але професіонали не можуть так тримати себе в кадрі, як це вміють зірки. Існує безліч професіоналів своєї справи, але вони не захочуть у телевізор, тому що "на них нудно дивитися", тому роблять вибір на користь шоуменів і запрошують зірок.

Однак це не кулінарне шоу, а більший формат: яка у тебе вийшла пісня і що в тебе нового, а давай ми в тебе зберемося на кухні та щось приготуємо. Кулінарна передача – для мене це шоу, яке можна подивитися і чомусь навчитися, а не з'ясувати новини шоу-бізнесу. Щодо участі у шоу, то слід розглядати конкретні приклади. Все, що не робиться, робиться для рейтингів, і зірок часто залучають, тому що у них є своя аудиторія і вони знають, як працювати в кадрі.

Книга про десерт, з яким найбільше труднощів

– У вас виходить нова кулінарна книга. Чим плануєте здивувати читачів цього разу?

- Нова книга буде присвячена десерту "Макарон" - це, напевно, найпопулярніший десерт у світі, і про нього завжди багато питань, і з ним найбільше проблем і труднощів. Я випускаю книгу "50 і один макарон", тому що знаю, що дуже-дуже багато людей готують цей десерт, і у них він не виходить, тому мені хотілося б поділитися своїм досвідом.

- А чи вигідно в Україні видавати кулінарні книги?

– Вони дуже довго окупаються, погано продаються. Напевно, якби я займалася лише цим, це було б не вигідно. Це ті вкладення, які можуть окупитись через 2-3 роки. Тобто книга, яка вийшла у 2016 році, окупилася через 2-3 роки, і я потім на ці гроші випускаю нову. Але це не мій основний заробіток, це скоріше "спільна зв'язка": книги, майстер-класи, соцмережі – і мене це влаштовує, це частина моєї самореалізації. Для мене це як для художника малювати картини: моя творчість, я розслабляюся, коли працюю над цим, мій релакс та моя медитація (посміхається). Я не в мінусі, але й не можу сказати, що це прибуткова справа.

Важливо, щоб блогер-кулінар розвивався професійно

– Ви регулярно ведете соцмережі. Як вигадуєте контент? Де ви берете ідеї для рецептів?

- Раніше з навіяння. Все, що бачу, що знаю, те й публікую. Останні кілька років дедалі більше на запит. Прислухаюся до своїх підписників. Цікавлюся, що для них важливе, потрібно, цікаво. Ідеї для рецептів – це подорожі, соціальні мережі, навчання. Тут я черпаю натхнення для створення чогось нового або відновлення забутого старого.

- Скільки часу витрачається, щоб зняти один ролик, зробити пост? Ви сама з усім справляєтесь чи у вас помічники?

- Звісно, у мене є команда. У середньому знімаємо до трьох відео на день, але для того, щоб зняти три відео на день, потрібно зробити один-два дні заготівлі. Звичайно, якщо це тефтелі, голубці, то заготівель особливо не потрібно. А якщо це торти, то для того, щоб не витрачати час знімальної групи, я беру підміни, які заготовляю за кілька днів до зйомки. Знімальний процес – це не просто, потрібно все спланувати та підготувати. Я зазвичай роблю відео "із запасом" на місяць. Щодо постів, то вони пишуться "простіше", і останні пів року я багато «піднімаю» зі старого, так як підписники у мене додаються, а навчальна інформація не змінюється, рідко застаріває. Тож багатьом може бути цікавою.

- Скільки потрібно часу, щоб окупилися витрати?

- У нас витрати почали окупатися десь за рік. Але знову ж таки, є така ймовірність: три місяці відео знімається – і немає нічого, а потім щось виходить. Якщо просто на монетизацію працювати, то не окупається, досить низькі цифри там. Якби відео виходили англійською та в Америці, то там були б інші цифри. Нас рятує, мабуть, реклама. Мені дуже шкода, що багато людей не розуміють, що все це знімається за гроші. Ми і так намагаємося не дуже часто, не дуже нав'язливо показувати рекламні оголошення, але багато хто починає: "Я прийшла подивитися на млинці, а ви тут зі своїми каструлями!". І ти думаєш: "Боже, я ж вам все даю безкоштовно, ви можете погортати, промотати, я теж хочу заробити, і це нормально".

- На вашу думку, зараз кулінару, щоб зробити собі ім'я, краще йти працювати до закладу чи розкручувати себе через соцмережі?

- Я не знаю, як зараз розкручують себе через соцмережі. Але, як на мене, важливо, щоб кулінар, який створює контент для своєї аудиторії, справді розвивався, а не купував підписників. Якщо на нього підписано десять тисяч, але вони не живі, то про який розвиток йдеться? Працювати у закладі та набиратися досвіду – це набагато важливіше.

- А що скажете про кулінарних блогерів?

– Все індивідуально. Є ті, хто навчаються самі вдома, а є ті, хто їздить до кулінарних шкіл, беруть майстер-класи, стажуються. Блогер блогеру різниця. Не люблю, коли мене називають "блогером", я вважаю себе кондитером. Я зараз намагаюся донести дитині, що моє життя - це не тільки соцмережі, у мене є робота, і вона не полягає в тому, щоб просто виставляти пости і мені це приносить гроші. Я показую, щоб зараз отримати те, що є у мене, - я пройшла досить довгий шлях, багато вчилася. Але мені зараз страшно, коли діти кажуть, що будуть блогерами, відкриють свою сторінку, щоб на неї "набалтувати і знімати якусь дурницю" і при цьому відчувати, що це правильно.

З обранцем познайомилася у 2001 році

- У 2021 році у вас були заручини, ім'я обранця ви не розголошували. Ви вже зіграли весілля або поки що плануєте?

– Воно заплановане на травень. Весілля буде звичайним і дуже скромним. Для мене це другий шлюб. У першому шлюбі було галасливе свято на сто чоловік, і я настільки вимоталася перед цим бенкетом і в процесі, що повторювати таке не дуже хочу (посміхається). Ми просто офіційно все проведемо і зберемо у ресторані найближчих людей. Я, чесно кажучи, більше люблю дивитися на гарні фотографії та відео з шикарного весілля, але брати участь у цьому як основна дійова особа – мені дискомфортно. До того ж, це дорого коштує і морально, і матеріально. Краще витратимо ці гроші на відпочинок у теплій країні.

- Як ви познайомилися з майбутнім обранцем?

- У 2001 році, в інтернеті. Тоді це були чати (сміється). Ми кілька місяців спілкувалися у листуванні та телефоном, зустрічалися рік. Потім розійшлися, стали дружити і ось дружимо багато років. А далі ви знаєте (усміхається).

- Хто у вас готує вдома?

- Він у мене чудово готує. І якщо ми виїжджаємо кудись на пікнік, то все, що стосується м'яса, риби – це його. Все, що стосується будинку, то часто мої напрацювання займають повний холодильник, тому у нього не виникає будь-яких питань – завжди можна знайти щось поїсти. Ще він любить готувати нам сніданок. У мене буває, що вранці я довго не можу розхитатися, поки прокинуся, котами займуся, в душ схожу... Раз - а в мене сніданок уже на столі.

Тему конкуренції обходжу стороною

- Зараз серед кухарів популярна тема "нової" української кухні, одні виступають за перегляд традиційних страв, інші вважають, що наша кухня - це бренд і її міняти не можна. Що ви про це думаєте?

- Я дотримуюсь другої сторони. Я вважаю, що добре, якісно виконані наші українські страви, "класика" завжди буде в топі, ніж щось незрозуміле, наприклад: борщ-пюре. Іноді заходиш до закладів і дивишся на якість нарізки в тому самому борщі, який я дуже люблю, і думаєш: "Це як же треба не любити свою роботу, щоб так зіпсувати борщ?". Багато наших кулінарів не вміють смачно приготувати борщ, і вибачте, куди ми поспішаємо далі? Я за те, щоб розвивати українську кухню в класичному виконанні і робити це красиво і смачно.

– Кого з українських кухарів ви вважаєте своїм конкурентом?

- Я взагалі тему конкуренції не люблю і оминаю стороною. У мене є свій світ, в який я занурена, і я стежу за тим, що створюють мої колеги, і десь тішуся, десь засмучуюсь, десь захоплююсь, а десь мене "трусить" від професійної безграмотності ( посміхається).

- А є хтось, кого ви ставите собі за приклад?

- Звичайно. Я захоплююся Седрік Грале, П'єр Ерме, Садахару Аокі, Гійом Мабійо. Переважно мене надихають французькі кондитери, вони задають планку і створюють щось нове, своє. Це ті люди, за якими хочеться йти і на яких хочеться рівнятися.

- Часто ЗМІ публікують рецепти популярних кулінарів, які вони викладають у соцмережі, після чого кухарі висловлюють невдоволення. Як ви ставитеся до того, що ЗМІ публікують ваші рецепти?

- Я настільки швидко генерую ідеї та створюю щось нове, що мені не шкода ділитися. Наприклад, десерти Грале у вигляді фруктів копіює весь інтернет, але якби він на це звертав увагу і подавав на всіх до суду… Він постійно рухається вперед і створює швидше, ніж хтось встигає це привласнити (посміхається). Якщо в тебе в житті є один рецепт унікального крему і ти навколо нього крутишся, то ти захищатимеш його всіма способами і нікуди не зрушиш з цієї скрині. Я не маю часу стежити за тим, хто, що виставив. Виставляйте, будь ласка, скільки хочете, я до цього дуже просто ставлюся.

- Що ви думаєте про меню для шкіл від вашого колеги Євгена Клопотенка?

- Я його не вивчала та не пробувала. Років зо три тому мені пропонували зробити рубрику, на кшталт "сніданки для дітей" або "чим нагодувати дитину", і я погоджувалася, не зовсім розуміючи, про що йдеться. Теоретично - нагодувати дитину ж простіше простого. А що на практиці? Зараз ми часто проводимо час з дитиною мого хлопця від першого шлюбу, і я зрозуміла, що ця маленька людина їсть звичні страви - борщ, котлети, тюфтельки, сосиски, гречку, макарони... Я зіткнулася з проблемою: включити щось нове у його раціон неможливо. Мені доводиться фантазувати і вигалятися - "гарбузові млинці", які я називаю "апельсинові" (усміхається). Рибу ми їмо тільки у варіанті котлет, туди ховається цукіні, інакше рибу та овочі він не їсть. Я зрозуміла, що всі мої псевдознання про дітей – вони взагалі нічого спільного із реальністю не мають. Людина, яка створює дитяче меню, - це не просто людина, а команда спеціалістів, які мають дітей. Це можна зробити для галочки, а можна справді зробити для дітей. Упевнена, це дуже складний процес, що вимагає не один рік кропіткої роботи.

ЗАМІСТЬ ПІСЛЯМОВИ

– Ви – одна з найпопулярніших українських кондитерів: ви перемогли і були суддею у популярному телешоу, у вас багато рекламних контрактів та роботи. Яких професійних цілей ви хотіли б досягти?

- Остання точка – це відкрити свою кондитерську. Але якщо раніше все упиралося в матеріальний бік, щоб відкрити гідний кондитерський бутік, то зараз переді мною став вибір: сім'я чи робота. І я обрала сім'ю. Я розумію, якщо зараз відкрию кондитерську, то сім'ю я не побачу, тому що я житиму на роботі (посміхається). Тому найближчим часом я обрала сім'ю, але думаю, що через 5-7 років я таки відкрию свою кондитерську.

- Вже вигадали концепцію?

- "Все лавандове" - жарт (сміється). Я хотіла б відкрити кондитерський будинок: триповерхова будівля, де перший поверх займають кондитерський бутік та кав'ярня, другий та третій – це школа та магазин з інвентарем та інгредієнтами для кулінарів.