Баталії навколо САП продовжують набирати обертів. Ще наприкінці 2020 року конкурсна комісія мала оголосити, хто ж стане головою відомства. Вже навіть є переможець, а з призначенням все ще зволікають. Міжнародна громада б'є на сполох, всіляко «натякаючи» Україні на необхідність виконання її зобов'язань. Але в останній момент виявляється, що комісія фактично нелегітимна – будь-яке її рішення може бути легко оскаржене та визнане недійсним, та й загалом на процес регулярно чиниться тиск ззовні. Проте, як виявилося, «антикорупційне питання» набагато масштабніше за «внутрішні розборки» і відображає ситуацію зі становищем країни на міжнародній арені.
Конкурс триває вже рік – ще з січня 2021 року, керівника у відомства немає вже фактично півтора роки. За цей час з різних сторін прозвучало безліч звинувачень у затягуванні процедури, «підтасованому» складі комісії та самих кандидатів. При цьому за долею свого «антикорупційного дітища» пильно спостерігав Захід: створення антикорупційних органів України – спочатку їхня ініціатива, а обрання нового керівника САП до грудня 2021 року було передбачено в оновленому меморандумі з МВФ. До кінця року ситуація досягла свого апогею. Конкурсна комісія повністю себе дискредитувала, продемонструвавши відсутність будь-якої злагодженості у роботі. 21 грудня 2021 року комісія оприлюднила результати відбору: детектив НАБУ Олександр Клименко отримав 246 балів на посаду голови САП, прокурор ОГП Андрій Синюк посів друге місце з результатом 229 балів – він має посісти місце заступника голови. Проте переможців того дня члени комісії не оголосили – не вистачило голосів. Рішення про призначення на посаду двічі не підтримали п'ятеро членів комісії від парламенту (крім парламентерів до комісії також входять юристи та представники міжнародної спільноти). Голова комісії Катерина Коваль на засіданні заявила, що причина в тому, що ще просто не були отримані результати спецперевірки кандидатів, і вимагала провести повторну перевірку. Зокрема, вона заявила про необхідність залучити до питання Офіс генпрокурора та погодити з відомством низку питань, наприклад, чи є допуск до держтаємниці у кандидатів. Мовляв, це необхідно, щоб не було підстав скасувати рішення про призначення судом. Щоправда, один із членів комісії Роман Куйбіда зазначив, що спецперевірка претендентів, яка нібито стала перешкодою для призначення, була проведена, і що довідки про відсутність таких перешкод – у комісії є.
Заява Куйбіди ще раз наголосила на неспроможності комісії, але наступна ситуація фактично позбавила будь-яке рішення комісії юридичної сили. Напередодні зборів, 20 грудня, олії у вогонь підлив Окружний адміністративний суд - він ухвалив рішення, яким скасував порядок роботи конкурсної комісії на посаді САП. Нібито у зв'язку із змінами в законодавстві починаючи з 16 липня 2015 року комісія з проведення відкритого конкурсу на зайняття адміністративних посад у САП була позбавлена повноважень на ухвалення оскаржуваного порядку, проте кому такі повноваження будуть передані, встановлено так і не було. Але рішення не набуло чинності – це відбудеться лише через 30 днів після його винесення або після процедури заперечення, тому комісія все ж таки зібралася. Незабаром у мережі полетіли заяви про неправомірне втручання суду, зокрема про те, що суддя Огурцов, який виносив рішення, виявився фігурантом розслідування САП і не мав права розглядати справу про комісію через конфлікт інтересів. Проте суть у тому, що тепер будь-яке рішення комісії може бути оскаржене у будь-якій інстанції та визнано нелегітимним, а отже будь-яка призначена посадова особа фактично не матиме сили.
Проте міжнародники готові закрити на цей факт очі. Зволікання українців спричинили хвилю обурення. 22 грудня посли країн G7 в Україні оприлюднили заяву, висловивши крайнє розчарування відмовою членів комісії від парламенту призначити переможців конкурсу на посаду. 29 грудня Штати публічно закликали членів комісії «повернутися до роботи, поважати свої процедури та ухвалити правильне рішення». «Не дозволяйте корумпованим зовнішнім силам блокувати довірену вам роботу», - йдеться у заяві посольства США в Україні у твіттері. Захід вирішив натиснути на комісію, незважаючи на те, що фактично йдеться про підштовхування її членів до незаконних дій та призначення нелегітимного директора. Однозначно, Україна має вживати заходів щодо боротьби з корупцією, але в цьому випадку йдеться про закладання гнилого фундаменту майбутньої роботи САП.
Експерти заявляють в один голос – Захід має намір взяти під повний контроль усю антикорупційну систему, тому поспішає з рішеннями та готовий ламати їх через коліно. Адже без САП, НАБУ, яке зараз перебуває під їхнім контролем, не має сили. Юрист Денис Ярославський : «Весь антикорупційний орган у комплексі: НАБУ, що підтримує звинувачення САП, і суд, який приймає остаточне рішення – задум Заходу, що був проінвестований грошима, скажімо так, іноземних грантів. Вони хочуть мати максимальний вплив на весь комплекс, як було в ситуації з Холодницьким – вони мали лише вплив на Ситника. Це був саботаж у точковій роботі, яку планували наші західні партнери. Наразі їм потрібні всі 3 механізми управління: один без іншого працювати не буде, без САП НАБУ не запрацює. НАБУ не зможе проводити РСРД – негласні слідчі розшукові дії, обшуки тощо, без згоди прокуратури НАБУ – імпотентна».
Більше того, експерти заявляють, що зараз, маючи лише частковий вплив на ОП, Захід акумулював зусилля щодо розширення свого контролю над чиновниками топрівня чи бізнесменів – людей, які мають відношення до бюджету, тих, хто контролює політику та ресурси держави. Тобто про управління державою через ключових персонажів. При цьому дехто називає дії «антикорупціонерів» монополізацією корупції. Народний депутат 8-го скликання Ігор Мосійчук : «У 2015 році було створено НАБУ та САП, з того часу до відповідальності не було притягнуто жодної посадової особи. Є маса провокацій, хабарів, які мали підстави, не мали підстави, але вони не закінчилися нічим. Нам говорили, щоб ефективно працювала антикорупційна вертикаль, потрібен антикорупційний суд, ми його створили. Але він розвалює купу справ, які починають САП та НАБУ. Тому що їхня мета – не боротьба з корупцією, а мета – взяти на гачок того й іншого чиновника. Я не хочу, щоб це був просто інструмент, щоб висока корупція існувала, але не для всіх».
При цьому за публічними нагадуваннями про необхідність проведення конкурсу в строк будь-яких відчутних кроків щодо вирішення ситуації від ОП поки не було. На жаль, недолік професіоналізму та досвіду вкотре призводить до того, що влада не знає, що робити із САП. А затягування процедури не найефективніший «формат діалогу» з іноземними партнерами, який лише розпалює ситуацію. Ситуація з підконтрольними «антикорупційними» органами вичерпала себе, і перспектива передати САП під контроль іноземців межує зі здаванням державних інтересів. Єдиний варіант, як вважають експерти, перезапустити процедуру формування САП та перестворити комісію, мінімізуючи терміни. Політолог, директор соціологічної служби «Український барометр» Віктор Небожеко : «Процедуру спеціально зроблено так, щоб зіштовхнути політичні інтереси всередині правлячої машини. Можна було б перезапустити процедуру, переобрати комісію. Гірше, якщо проведуть призначення, яке буде заперечувати. Але це все знову затягнеться до літа. Немає чітких критеріїв – проблема. «Рихлість» підстави процедури призводить до численних конфліктів».
Народний депутат України від партії «Опозиційна платформа – За життя», член комітету з питань правоохоронної системи Григорій Мамка : «На мій погляд, у комісію треба було впроваджувати менше закордонних представників. І владі треба було менше загравати з іноземцями. Конкурс треба заново швидко провести за критеріями, прописаними у законі, обрати легітимного директора САП та запуститись у роботу».
Більше того, у процесі перезапуску слід виключити чи звести до мінімуму політичний вплив та будь-які важелі зовнішнього тиску на процес – як з боку іноземних партнерів, так і української влади. Юрист, голова правління Центру конституційного моделювання Геннадій Друзенко : «Те, що Захід наполегливий щодо розвитку структури органів антикорупційної системи – девіація. У розвинених західних країнах такої антикорупційної системи немає. Так, потрібен хтось зовнішній, щоб розірвати внутрішню кругову поруку, нам треба боротися з корупцією, але зараз зв'язування НАБУ та САП коштує набагато більше грошей, ніж приносить. Кредитор завжди виставляє умови. Нам треба ставати на ноги, ставати суверенними у сенсі цього терміну. Поки Україна ходить із протягнутою рукою, захід впливатиме на політику ОП».
Звичайно, антикорупційні органи потрібні, але припускати, щоб вони виконували роль ниток маріонетки не можна. І якщо Україна не має наміру перетворюватися на європейський хаб, необхідно серйозно скоригувати політичний курс, взявши під контроль державні процеси. Однак для цього необхідно серйозно попрацювати над професіоналізмом чинної влади.