Довгоочікувана (два з половиною роки через пандемію переносилася прем'єра!) третя частина історії про таємну організацію супершпигунів King's Man непідготовленого глядача може більше розчарувати, ніж зачаровувати. Причин кілька: безліч розпочатих, але кинутих на півдорозі варіантів сюжетних ліній та заявлених, але не розкритих персонажів, передбачувані ходи, погано прописані діалоги, немає звичної для франшизи динаміки – і, жах! - мало фірмового рукопашного бою, слабкі і дивні мотивації лиходіїв та й специфічного гумору менше, ніж зазвичай, зате чимало пафосу. А затягнутий хронометраж (2 години 12 хвилин!) разом зі слабкою динамікою постійно змушує поглядати на годинник.
Не дивно, що думки критиків виявилися неоднозначними, а рейтинг нижчий, ніж у першої, але трохи вищий за другу - на IMDd, наприклад, 6,8 з 10 проти 7,7 (Kingsman: Секретна служба, 2015) та 6,7 (Kingsman: Золоте кільце, 2017).
Втім, шанувальників франшизи такими дрібницями не злякаєш. Вони вміють знаходити насолоду в іншому.
За сто років до першого Kingsman
Але спочатку про сюжет - про те, як з'явилося перше незалежне розвідувальне агентство Kingsman. Події розгортаються за сто років до подій першого та другого фільмів.
На початку ХХ століття у герцога Оксфордського (Рейф Файнз) гине дружина. Він клянеться їй оберігати їхнього маленького сина Конрада від війни.
Знову ми зустрічаємося з герцогом та Конрадом у 1914 році. Над світом нависла загроза Першої світової війни, посіявши ворожнечу між Британією, Німеччиною та Росією - якийсь таємничий лиходій придумав посварити трьох монархів-кузенів та втопити мир у крові. Конраду вже 19, і він має намір, попри бажання батька, воювати за свою батьківщину на фронті.
Герцог показує синові інший шлях – не простого солдата, а таємного агента. Бере його разом зі своїми бойовими соратниками – нянею Поллі та дворецьким Шолою – на секретні завдання: врятувати ерц-герцога Фердинанда та зупинити Распутіна, який має величезний вплив на царя Миколу ІІ. Але чи вибере Конрад служіння вітчизні потай від усіх чи бойову славу? Та й взагалі - чи під силу декільком людям зупинити хаос, що панує у світі, і розплутати злодійську змову, в яку втягнуто відразу кілька держав?
До речі, з першими двома частинами King's Man не пов'язана. Так, є пара натяків, як реверанс у бік фанатів, наприклад, відсилання до 2-ї частини, коли президент США Вудро Вільсон просить віскі Stateman. Але загалом це цілком самостійна картина та ось 5 пунктів, заради чого її варто подивитися.
1. Вивчення світової історії
Перед переглядом не завадить освіжити в пам'яті причини та перебіг Першої світової війни – інакше неабияка частина жартів, натяків та просто персонажів залишаться для вас незрозумілими. Так що не завадить спершу побігти «телеграму Циммермана», і персони Гаврила Принципа, ерц-герцога Фендінанда, Мати Харі, Еріка Яна Хануссена, Фелікса Юсупова і, звичайно, Григорія Распутіна.
Втім, поверхове вивчення хоч і полегшить розуміння задумів авторів фільму, але ніяк не задовольнить того потягу до глибшого вивчення періоду Першої світової війни, що виникає після перегляду.
А заразом освіжити в пам'яті, що таке англо-бурська війна в Південній Африці і як з'явилися концентраційні табори.
2. Шалений Распутін
Образ друга російського царя та духовного старця – мабуть, найяскравіше явище у всьому фільмі. Шокуюче перетворення актора Ріса Еванса на щось величезне, з палаючими очима і сплутаною гривою,що снідає ціанідом і тому спокійно пожирає отруєні пироги. При цьому він справді має магічні здібності, жахливу силу, а його бойовий танець (щось середнє між козачком і камаринським під стилізовану «Калинку») – це саме той бій, за який ми любимо «Кінгсменів».
3. Насолодитися головним героєм
Засновник та голова таємної організації герцог Оксфордський у виконанні Рейфа Файнза – найпроробленіший персонаж. І, швидше за все, це заслуга не лише сценаристів, а й майстерності актора, який протягом двох годин зображує цілу гаму різноманітних почуттів: гіпертрофовану батьківську опіку та любов до сина, ненависть до війни та бажання залишатися пацифістом, розчарування, біль та вправне удавання на користь справи. У Файнза практично не зустрічається комедійних ролей, тому бачити його усміхненим або таким, що відпускає жарти - дуже незвично.
Але й крім Файнза у фільмі ціла плеяда відомих акторів: Деніел Брюн, Меттью Гуд, Джемма Артертон, Том Холландер, який втілив одразу трьох монархів, Стенлі Туччі.
І, незважаючи на те, що особливого часу на розкриття персонажів їм не дали, грають вони все одно у повній викладці.
4. Увага до дрібниць
Увага творців фільму до деталей – показник поваги до глядача та бажання його зачарувати. І тут причепитися нема до чого. Кожне вбрання - чи то чорна хламіда Распутіна, вишукані костюми джентльменів або солдатські мундири з шотландськими кілтами замість штанів - все пошито, наче справді у королівських кравців.
Продумані інтер'єри: таємні кімнати, розкішні зали, домашні бібліотеки. Сильно, динамічно та емоційно знято батальні сцени та хореографії рукопашного бою.
5. Пригоди
Нехай не завжди динамічно, нехай місцями з провисаннями, але King's Man - це чудово придумані пригоди, подорожі, битви та бійки, інтриги та змови, легенда про лицарів Круглого столу, відважні та кмітливі шпигуни.
Щоправда, на відміну від попередніх фільмів франшизи приквел порушує серйозніші теми, і тон у нього важчий - адже справжня війна, в якій гинуть мільйони людей, зовсім не привід для водевілю. Але водночас похмурий тон допомагає створити правильний баланс, поєднуючи комедійний бойовик із справжньою глибокою драмою.
PS Дочекайтеся сцени після титрів – буде цікаво.
Виробництво: Великобританія, США
Режисер: Меттью Вон ("Kingsman: Секретна служба", "Kingsman: Золоте кільце", "Люди Ікс: перший клас").
Автори сценарію : Меттью Вон, Карл Гайдусек, Марк Міллар
Композитори: Домінік Льюїс, Меттью Марджесон.
Тривалість: 02.21