У ряді випадків розлучення не позбавляє людину права на утримання колишньої другої половинки. Це зумовлено низкою чинних нормативних актів, повідомили у прес-службі Мін'юсту.
Так, згідно зі статтею 76 Сімейного кодексу України, після розірвання шлюбу людина має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом року від дня розірвання шлюбу та потребує матеріальної допомоги. Умовою є те, що колишній чоловік чи дружина мають змогу надавати таку матеріальну допомогу.
Також людина має право на утримання і тоді, якщо вона отримала інвалідність після закінчення одного року від дня розірвання шлюбу, якщо її інвалідність стала результатом протиправної поведінки когось із колишнього подружжя під час шлюбу.
Якщо на момент розірвання шлюбу жінці або чоловікові до досягнення встановленого законом пенсійного віку залишилося не більше п'яти років, вони також матимуть право на утримання після досягнення пенсійного віку. Але за умови, що у шлюбі вони спільно проживали щонайменше 10 років.
Має право на утримання протягом трьох років і колишній чоловік (дружина), якщо доведено, що він (вона) не мали змоги здобути освіту, працювати у зв'язку з вихованням дитини, веденням домашнього господарства, турботою про членів сім'ї, хворобою або через інші обставини, які мають суттєве значення.
У Мін'юсті також нагадали, що подружжя має право укласти договір про надання утримання одному з них, у якому визначити умови, розмір та строки виплати аліментів. Договір укладається у письмовій формі та нотаріально засвідчується. Тоді у разі невиконання одним із подружжя свого обов'язку за договором про надання змісту аліменти можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Право одного із подружжя на утримання припиняється у разі поновлення його працездатності, а також реєстрації з ним повторного шлюбу (ст. 82 Сімейного кодексу України).