Ось уже близько двох років на одній із вулиць Луцька простоює унікальний автобус. Його розробили українські інженери та випустили в єдиному екземплярі. Машина ще в робочому стані і може послужити людям, але...
Севастополь - Дубно - Луцьк
Повне ім'я синьо-білого автобуса БАЗ – А079.30 - «Еталон Сіті». Створили його на Бориспільському автозаводі й у 2005 році представили на Київському міжнародному автосалоні SIA. Від своїх серійних побратимів експериментальний автобус відрізнявся збільшеною на метр довжиною кузова та третьою колісною віссю.
Завдяки цьому в салоні могли поміститися 64 особи (для порівняння, класичний "Богдан" розрахований на 50 пасажирів). Автобус, щоправда, поважчав на дві тонни, але у будь-якому разі уособлював мрію будь-якого маршрутника – адже пасажирів вистачає. Щоправда, чомусь до масового виробництва експериментальний БАЗ так і не потрапив.
Першим місцем роботи цього автобуса було місто Севастополь, де унікальний БАЗ відбігав п'ять років проспектами Нахімова та Героїв Севастополя. У 2011 році машина переїхала на Рівненщину на маршрут «Дубно – село Комарівка». А останнім її місцем роботи стало місто Луцьк.
Автобус і наразі перебуває там, але стоїть на приколі, хоча й у робочому стані.
Намагалися продати, але не зійшлися в ціні
Належить унікальний автобус Валентині Орехівській.
- Ми купили його в Дубно у 2018 році, - зітхає Валентина Орехівська. - Мій чоловік був підприємцем, займався перевезеннями і в техніці розбирався. Мав міський маршрут. Але два роки тому чоловік помер. Потім маршруту не стало, і на автобусі більше нема куди їздити. Куди його випустиш? Так і стоїть біля будинку у приватному секторі. Я не заглиблююся у нюанси, але запевняю: автобус повністю відремонтовано.
Родина Орехівських намагалася продати машину за 6500 доларів.
продовжила Валентина Іванівна.
Але після нашої розмови задумалася: якщо дадуть хорошу ціну - віддасть БАЗ.
Йому місце у музеї
- Цей БАЗ – річ сама по собі унікальна. До ретро він ще недотягує, бо 2005 року випуску. Але шкода, що так задурно пропадає, - пояснює «КП" в Україні» автоколекціонер Павло Лозовенко. - На превеликий жаль, в Україні немає музею громадського транспорту, як у інших країнах. В ідеалі місце цього автобуса саме у такому музеї.
В Україні є кілька музеїв техніки, але транспорту такого виду там не приділяють належної уваги.
- Незважаючи на те що автобус досить молодий, цінність він, безперечно, має. У нас у колекції є кабріолет «Таврія», ми цього року представили на Old Car Land. Вона також була нікому не потрібна. Ну стоїть собі звичайна «Таврія» і стоїть. Тепер їй стукнуло за 20 років, і виявилося, таких машин у світі збереглося лише дві, – розповідає Лозовенко.
З автобусами, звичайно, все ж таки складніше, вони займають більше місця - зберігати їх важче. Тому реальну ціну унікальному БАЗу дати складно: знайдеться не так багато людей, готових ним займатися.
- Стартова ціна машини – це лише початок. Далі йде відповідальність за її зберігання, відновлення і таке інше, - пояснює колекціонер. - Тому, як правило, такі речі купуються, коли екземпляр ще відносно свіжий та ходовий. Робиться це за ринковою ціною аналогічного, у цьому випадку двовісного «Эталону». А це від 4 до 7 тисяч доларів. Або ж, якщо стан досить сумний, то, грубо кажучи, за вагою.
Було виготовлено в одному екзеплярі
Іронія долі полягає ще й у тому, що експериментальний БАЗ дотягнув до сьогодні, а ось Бориспільський автомобільний завод давно віджив своє.
– Сьогодні на Бориспільському автозаводі працює лише одна людина – генеральний директор, який займається справами банкрутства. Більше там ніхто не працює, - відповіли нам за номером, що колись належав відділу маркетингу Бориспільського автозаводу.
Але «КП" в Україні» вдалося знайти одного з конструкторів, батька унікального автобуса – Василя Шульгана. Перед ним та колегами колись поставили завдання: зробити максимально місткий транспорт для пасажироперевезень.
- У нас тоді було багато досліджуваних транспортних засобів, виготовлених в одному екземплярі. У автобуса досить потужний двигун, але слабкі мости. Тому вирішили встановити третю колісну вісь, – згадує конструктор Василь Шульган. – До речі, така вісь не єдина, у неї був менший брат – «Дельфін Maxi».
Експериментальних моделей було достатньо: БАЗ-М002-турист, БАЗ-3202-міський, БАЗ-А411 середній міський із частково низькою підлогою. Але популярними вони, як і герой цього матеріалу, не стали.
продовжує наш співрозмовник.
Рішення із третьою віссю досить нестандартне. Таких машин у світі небагато. Тоді стандартний «Еталон» збільшили у довжині, але, щоб зменшити навантаження на кузов, поставили третю вісь, як це роблять у вантажівках. Так знімається частина навантаження з кузова, що підвищує його довговічність.
Але такий підхід технологічно дорожчий, напевно, тому широкого застосування експериментальний автобус не знайшов. Плюс до всього – спробуй знайди під унікальну розробку деталі.
- Жаль, що автобус у такому стані, але це вирішувана проблема. Завод-виробник має всю необхідну документацію. Власник може замовити капітальний ремонт, і цей автобус може працювати ще не один рік, - підсумовує наш співрозмовник.