Рівно 60 років тому на екрани вийшов знаменитий кіномюзикл " Вестсайдська історія " режисера Роберта Уайза та хореографа Джерома Роббінса, який завоював десять "Оскарів". Повторна екранізація бродвейського шоу напевно буде серед головних фаворитів майбутньої «оскарівської» кампанії: історія кохання простого білого хлопця до пуерториканки, що недавно прибула в Америку, особливо актуальна в часи чергового загострення расової нетерпимості.
Грав на балалайці
Ми почали з того, що я нагадав Спілбергу : під час нашого минулого інтерв'ю він розповідав мені про те, як у дитинстві любив грати на балалайці.
– Грав я не дуже добре! - Розвиває тему Стівен. – Балалайки були старі. Мої бабусі та дідусі приїхали з України та привезли з собою балалайки, які були у нашій родині ще з середини ХІХ століття! Їх передавали із покоління до покоління. Моя сестра грала на балалайці батька, а я – на балалайці мами.
- Це був ваш перший дотик із музикою?
- Ні, моя мама була піаністкою, тому в дитинстві я слухав класику - Бетховен, Брамс, Моцарт, Шопен, Прокоф'єв, Стравінський... Перш ніж я відкрив для себе Елвіса Преслі, я звів знайомство з цими хлопцями.
– Так і дійшли до мюзиклу! Ви давно хотіли виступити в цьому жанрі чи зробили це лише через своє кохання до «Вестсайдської історії»?
– Це була мрія! Переосмислити "Вестсайдську історію" як мюзикл нашого часу. Хоча його дія, як і раніше, відбувається в середині 1950-х років. Вперше я почув цю музику коли мені було 10 років. Мої батьки купили платівку із записом оригінальної бродвейської вистави, і я заслухав її до дірок, запам'ятав напам'ять усі вірші Стівена Сондхайма. І ось результат: я зробив свою версію "Вестсайдської історії"!
Рік на кастинг
- Чи правда, що ви провели 30 тисяч акторських прослуховувань для цього фільму?
- Звичайно, сам би я не зміг подивитись усі 30 тисяч відео, які надсилали артисти. Але я дуже енергійний кастинг-директор. Вона переглянула всі 30 тисяч відео претендентів лише на чотири ролі - Марії, Тоні, Бернардо та Аніти. Вона показала мені найкращих, на її думку, щоб вирішити, зустрічатися мені з ними особисто чи ні. Процес кастингу зайняв у нас цілий рік!
- Думаю, деякі з відкритих вами імен ми скоро почуємо на Оскарі!
– Я просто щасливий, що мені вдалося зняти цей фільм. Не знаю, чи ви любите мюзикли, але я їх дивлюся все життя. Коли у мене з'явилася можливість користуватись студійними фільмотеками, я переглянув усі мюзикли студії MGM. Мої улюблені кіномюзикли зі знятих до «Вестсайдської історії» - «Співаючі під дощем», «Американець у Парижі», «Зустрінемось у Сент-Луїсі». Я захоплювався такими режисерами, як Вінсент Мінеллі, Басбі Берклі, Джин Келлі та Стенлі Донен. І все повторював собі: «Якось і я зніму таке кіно!» І таки зняв його у 75 років!
– Ви не плануєте знімати ще мюзикли?
- Я настільки задоволений досвідом цієї роботи, що тепер хочу підбити всіх друзів-режисерів теж знімати мюзикли! А я їх дивитимуся.
На підході шостий онук
- Ви десь сказали, що знімали цей фільм із таким самим задоволенням, як «Інопланетянина».
- На «Інопланетянині» я працював із дітьми, але своїх дітей у мене не було. Цей досвід спонукав мене на думку про те, що колись я, може, стану батьком. «Інопланетянин» відкрив для мене цю нагоду. Зараз у мене семеро дітей, п'ятьох онуків, і шостий вже на підході! Знімальна група «Інопланетянина» була мені як сім'я, а я був її батьком упродовж трьох місяців. Те саме було і на «Вестсайдській історії», щоправда, сім'я вже була величезною! 120 людей лише акторів, танцюристів, співаків. Виробництво було масштабним, знімальна група - величезною, ми знімали на великій кількості локацій у чотирьох районах Нью-Йорка, а також у Нью-Джерсі, але я відчував себе дуже щасливим, ніби оточеним своєю родиною. Мене оточували молодість, енергія та творчі амбіції. Все це нагадало мені зйомки «Інопланетянина», але у значно більших масштабах.
– Випуск фільму було відкладено на рік. Вас це дуже засмутило?
- Цього року ми всі були зайняті виживанням. Так, я був засмучений тим, що ми не могли показати цей фільм у 2020 році – прем'єра планувалася у мій день народження. Але я не хотів випускати його на телеекранах, як це сталося з багатьма фільмами. Їх кинули на стрімінгові платформи, а режисери, які мріяли, щоб їхні фільми побачили на великих екранах, раптом виявили, що їх дивляться у вітальнях, спальнях, на айфонах, чи не на годиннику... Я дуже вдячний президентові компанії «Уолт Дісней» Бобу Айгеру через те, що він запропонував відкласти випуск картини на рік, щоб показати її в кінотеатрах.
5 кращих фільмів Спілберга:
- «Щелепи» (1975)
- "Індіана Джонс: У пошуках втраченого ковчега" (1981)
- «Інопланетянин» (1982)
- "Парк Юрського періоду" (1993)
- "Список Шиндлера" (1993)