Міністр оборони Росії Сергій Шойгу заявив на засіданні колегії міністерства оборони РФ у Москві, що в українські міста Авдіївку та Лиман (підконтрольні уряду країни) було завезено «резерви невстановленого хімічного компонента» (мається на увазі хімічна зброя). Доставили "невстановлений хімічний компонент" 120 американських "військових-найманців".
В Україні та США здивовані словами Шойгу і дали зрозуміти, що міністр, м'яко кажучи, не володіє інформацією. Представник Пентагону Джон Кірбі так і сказав:
- Ці заяви міністра Шойгу є абсолютно хибними.
Міністерство закордонних справ України через речника відомства Олега Ніколенка назвало слова міністра «черговим прикладом масової російської дезінформації».
- Заяви міністра оборони про нібито хімічні речовини, інструкторів американських приватних військових компаній, обстріли житлових кварталів на Донбасі - Росія продовжує створювати інформаційне прикриття для можливих подальших провокацій її військ на українській території, - наголосив Ніколенко. – Категорично відкидаємо інсинуації у бік України!
Ми спробували розібратися – де правда, де брехня, а де інформаційна війна.
Дуже «своєчасно»
Звичайно, слова Шойгу впали на благодатний ґрунт на непідконтрольних територіях. Місцеві пропагандисти завили про майбутнє отруєння води (нагадаємо, ОРДЛО отримує питну воду з каналу Сіверський Донець – Донбас), про геноцид населення і, звичайно, початок війни, терміни якої вони ж постійно переносять залежно від вказівок кремлівських кураторів.
- За останніми даними від «всезнаючих людей», війна розпочнеться у проміжку між 24 грудня та 2 січня. Йде поступове нагнітання істерії, місцеві «говорячі голови» вже заговорили про «диких гусей» (американські приватні військові компанії та найманці), про хімічну зброю, про отруєння води, про завезення боєприпасів та отруйних речовин на лінію розмежування. Все це нібито робить Україна, – поділився почутим донеччанин Юрій Козленко. - Ставлення жителів до цього можна висловити непристойним синонімом слова «задовбали».
Як уже розповідала «КП в Україні», днями у Донецьку були проблеми з водопровідною водою – від неї лився дивний незрозумілий запах медикаментів. Джерело забруднення фахівці компанії «Вода Донбасу» виявили в Харківській області, але що саме спричинило появу запаху – поки що з'ясовує поліція.
За останніми даними від "всезнаючих людей", війна почнеться в проміжку між 24 грудня і 2 січня
Але навіщо з'ясовувати, коли у Донецьку вже все зрозуміли? Мовляв, у воду злили ботулотоксин, щоб довести жителів республік до нервового зриву. Дивно звучить?
Адже це представники «ДНР» заявили в ефірі федеральних російських каналів з мільйонною аудиторією...
Але в пароксизмах обурення ніхто не додумався уточнити: якщо злити забруднювач у Харківській області, то перш ніж дійти до непідконтрольних територій Донецької області, чи не призведе він до масового отруєння мешканців підконтрольних територій?
Екскурсія каналом Сіверський Донець – Донбас (СДД)
Перш ніж військова істерія захопить здорові голови, варто розповісти про те, як і звідки отримують воду жителі ОРДЛО та підконтрольних територій Донбасу. Тоді стане зрозуміло, чому до слів Шойгу варто ставитись, скажімо так, менш емоційно.
Отже, канал СДД бере свій початок офіційно під Слов'янськом та закінчується біля Маріуполя. У Харківській області є річка Оскол – притока Сіверського Дінця, яка живить канал СДД, а створене Краснооскольське водосховище регулює надходження води до каналу.
Найцікавіше, що канал завдовжки 133 кілометри тече з півночі на південь, але не самопливом, як річка, а ніби знизу вгору – такий рельєф місцевості на Донбасі. Щоб вода рухалася, на каналі працюють насосні станції, які піднімають воду там, де цього вимагає геологія.
Так ось: насосні станції першого та другого підйому СДД знаходяться недалеко від Слов'янська. І було б бажання у влади України перекрити воду самопроголошеним «республікам» - досить просто смикнути рубильник та знеструмити насосні станції, а не влаштовувати паноптикум із завезенням хімречовин для отруєння води, як це бачить міністр Шойгу.
Звичайно, від відключення насосів постраждали б не лише непідконтрольні території, а й цілком підконтрольні населені пункти на північному заході Донецької області, і без того не розбещені водопостачанням – Курахове, Мар'їнка, Гірник, Селідове, Покровськ, Мирноград тощо. І без зупинок каналу СДД ці міста живуть у гострому водному дефіциті, отримуючи воду за графіком і користуючись переважно привізною, бутильованою або отриманою із свердловин.
Тому ні відключати, ні тим більше труїти воду держава Україна точно не збиралася і не збирається, заявляючи, що навіть на територіях по той бік блокпостів перебувають громадяни України, з якими так чинити не можна.
Водичка і так брудна
Загалом ситуація з водою на Донбасі викликає багато питань, наприклад, як і кому платять за воду непідконтрольні території, чому канал СДД знаходиться під обстрілом, хоча за різними угодами, у тому числі й Мінським, його віднесено до життєво важливих об'єктів інфраструктури та навколо нього повинна бути створена повністю демілітаризована зона?
розповів «КП в Україні» експрацівник компанії «Вода Донбасу» Сергій Терещенко.
За словами Терещенка, канал отримав множинні руйнування під час обстрілів у 2014-2015-х роках та пізніше. Жителі районів, які живить канал, цілодобово сиділи без води, а ремонтні бригади не могли дістатися місць пошкоджень через перманентні бойові дії.
- Стан каналу Сіверський Донець – Донбас такий, що втрати води становлять чи не третину всього обсягу, – зазначає Терещенко. – З тих територій за воду платять, але не за всю, передають гроші готівкою та в рублях. Ці кошти йдуть на зарплатню працівникам. Але основна їхня проблема – це затоплені шахти. Шахтні води піднімаються до поверхні та можуть забруднити ґрунтові води, а також стоки річок. Ні для кого не секрет, що вода в Донецькій області і без того не відрізняється кристальною чистотою, вона мінералізована, жорстка, але яка є.
За даними моніторингу департаменту екології та природних ресурсів Донецької облдержадміністрації, станом на 22 грудня у поверхневих водах регіону фіксується перевищення амонійного азоту у 2 рази та біохімічного/хімічного споживання кисню (БСК та ХСК) у водоймах. Високі показники БСК та ХСК означають, що водойми забруднені. Інші показники (нітрати, нітрити, калій, мутність, забарвленість води тощо) – у межах норм.
Маріуполь спокійний
Маріуполь, як кінцева точка руху води каналом Сіверський Донець – Донбас, до ідеї «великої хімічної війни» ставиться скептично.
- Наша вода – це окрема тема для розмови, тому ми купуємо питну воду. Та, що тече з крана, - вода не з каналу, а з водосховищ – Павлопольського та Старокримського. Якість, звичайно, така собі, але для побутових потреб, не пов'язаних з питтям або приготуванням їжі, піде, - розповідає місцева мешканка, еколог Людмила Варіс. – Тож отруїти нас не вдасться. А може, білизна краще пратиметься – ми ж не знаємо, чим вони там нам загрожують…
Так що отруїти нас не вийде. А може, білизна буде краще пратися - ми ж не знаємо, чим вони там нам загрожують...
Маріупольці посміхаються: таких жахачок «від Шойгу» вони майже за вісім років війни начулися досить. Ще жива в пам'яті істерія про привезену партію рідкого азоту – заполошні городяни надривно кричали про масову загибель всього живого та провокації.
Реальність виявилася нудною та прозаїчною: азот вирушив на заправку морозильних камер на одному з маріупольських харчових підприємств.
- Я думаю, те саме відбувається і в Авдіївці: там же великий коксохімзавод, і туди постійно привозять якісь хімічні речовини, які потрібні для роботи підприємства. Якщо Шойгу бачить у цьому хімічну зброю, то боюсь, у мене для нього погані новини: на Донбасі повно таких підприємств, і не всі вони порізані на метал, як у ОРДЛО, а працюють та отримують сировину для роботи, – продовжує еколог.
Тема води – благодатна для спекуляцій і вже стала жупелом для обох сторін війни на Донбасі – вона ще довго мусуватиметься в інформаційних атаках. Проект будівництва нового водопроводу, відведеного від каналу СДД та врізаного у Південно-Донбаський водогін у Краматорському та Покровському районах, не дає бойовикам спокійно спати. Адже тоді відповідальність за якість та доступність води в ОРДЛО ляже на них, а не на «ненависну» Україну, яка вкладає мільйони у ремонт каналу. І водночас, виходить, збирається отруїти людей, якщо вірити Шойгу… Але вірять йому лише ті, кому дуже хочеться, щоб саме так і було.