Вже восьмий раз Новий рік мешканці Донецька та Луганська зустрічатимуть на відрізаних від України територіях. Восьмий раз в новорічну ніч через різницю в часі хтось підніме келих принципово о першій ночі за місцевим часом (у Києві буде опівніч), а то й не посоромиться подивитися звернення президента України в інтернеті і до ранку залишити українські канали, що працюють фоном, з їх новорічною програмою. Через інтернет, звичайно ж… Ми не називаємо імен деяких наших співрозмовників – з метою безпеки, але сподіваємося, що скоро знову можна буде говорити відкрито і не боятися, що тебе відстежать.
- Ми намагаємося зберегти хоча б такий зв'язок зі своєю державою, якщо інакше не виходить. Просто у нас Новий рік останнім часом – із гірким присмаком. Бо нічого за рік не змінилося. У новорічну ніч ми радіємо, що прожили цей рік, та й осад завжди є. Війна не закінчилася, Донецьк не повернувся до України. Але ми ще тримаємось: правильно виховуємо дітей, читаємо українську літературу, дивимось фільми та слухаємо українську музику, – розповіла «КП в Україні» місцева мешканка.
Ми намагаємося зберегти хоча б такий зв'язок зі своєю державою, якщо інакше не виходить
Клопіт у неї, як і в будь-якого іншого мешканця Донецька, Києва, Харкова та інших міст України, перед Новим роком однаковий. Навести лад у будинку, купити і нарядити ялинку, накрити святковий стіл.
- Фраза побита, звичайно, але з кожним роком із продуктами стає все гірше – що за кількістю, що за якістю. Відмінно почуваються «наливайки» і «алкомаркети», які не шкодують грошей на рекламу, приміщення, а асортимент, здебільшого, відстійний. Продуктові магазини торгують або місцевими продуктами, або російськими, до яких досі неможливо звикнути через їх специфічний присмак пальмової олії. Усі ці «сирні», «шоколадні», «ковбасні», «сметанні» та інші «продукти» – це навіть не третій сорт, це помийна їжа », – стверджує донецька господиня. – Тому люди й шукають продавців м'яса, молока, олії у приватному секторі, де молоко хоча б не розбавлене водою з-під крана. Або їздять на шопінг-тури до Росії.
Плюс подорожчання. Щодня хоч на пару копійок, але продукти дорожчають – і це б'є по гаманцях. Донеччани кажуть: головною стравою на столі буде недорога (поки що) курятина плюс соління із власних запасів. Витратяться на солодощі та традиційний салат «Олів'є». Решту грошей притримають – на тлі чуток про чергове підвищення комуналки витрачати зайвий раз гроші на смаколики багато донеччан бояться.
У далеку дорогу
Українці, що залишилися на непідконтрольних територіях, тримають зв'язок зі своїми рідними та друзями на вільних територіях. Мобільний зв'язок хоч поганий, але є, інтернет теж падає хоч і часто, але його швидко повертають до життя. Месенджери та відеодзвінки освоїли навіть ті, кому за 70 і хто традиційно не дуже любить новомодні гаджети. Але тут – життєва потреба.
- Люди роками не бачать дітей та онуків! Раніше нам здавалося, що довго їхати з Донецька до Краматорська (близько 90 км) через блокпости. Зараз згадуємо зі сльозами розчулення - «лише» 6-8 годин. До війни там півтори години із трьома зупинками. А зараз – доба! Через Росію та чотири кордони! – розповідає донецький пенсіонер. – Мені 78 років, важко вже робити такі подорожі. Тому мені показали додаток "Телеграм" - так ми з дружиною спілкуємося з дітьми та дивимося, як росте наша онука. Можливо, влітку, якщо все буде тихо і вдасться зібрати гроші, поїдемо до них у Краматорськ. Поки що поїздку ми не потягнемо фінансово: зі стикувальним рейсом (один автобус із Донецька до пункту пропуску «ДНР», інший – від пункту пропуску до російсько-українського кордону, а там – самостійний перехід кордону) треба 1700 рублів (630 грн) та плюс 1000 грн. А якщо так, щоб у Донецьку сів у автобус, а у Краматорську вийшов, то тут уже треба 3000-3500 грн. За такі гроші за кордон можна літаком злітати всією сім'єю!
Подарунок? Краще на карту
Щоб підтримати своїх рідних, які залишилися за лінією розмежування, мешканці підконтрольних територій намагаються передати їм новорічні (або просто так) подарунки. Щоправда, ця процедура перетворюється на цілу пригоду.
– Спочатку треба знайти водія, який катається до Донецька та погодиться взяти передачку. У відкритому вигляді, щоб ніякої заборони. За послугу перевізник просить грошей. Вихідна сума – 200 грн, дешевше ніхто вашим подарунком не займатиметься. Якщо це документи, ціна перевезення починається від 500 грн, в середньому – 700-800. Подарунки мають бути невеликими, компактними, підготовленими до огляду, – розповідає викладачка-донеччанка.
- Але взагалі, якщо хочете зробити подарунок тій людині, яка залишилася в Донецьку, то переведіть їй на банківську картку якусь суму. Так, переважна частина населення має карти українських банків. Або заведіть віртуальну картку на його ім'я. У Донецьку люди зможуть прожити без львівської кави чи «київського торта», а ось грошова допомога буде набагато потрібніша. Пункти переведення в готівку у нас працюють стабільно, плюс самі донеччани в групах у соцмережах обмінюються, що у кого є – гроші на карті або готівка. Можна навіть за курсом трішки виграти, – ділиться секретами виживання жінка.
Ми передаємо до Донецька ліки для дитини-діабетика, в українських медикаментах ми впевнені, а в російських - ні
Колишні донецькі жителі розповіли, які речі вони відправляють сім'ям "за кордон": у лідерах зараз зимове взуття та одяг; електроприлади та мобільні пристрої; дитячі речі; ліки.
– Звичайно, все це можна купити й там. Але якість просто жахлива, взуття одноразове, китайське, як і гаджети. Щодо ліків взагалі складно: українські препарати в аптеках є, але за завищеними цінами. Російські дешевші, але отримати товчену крейду замість таблеток можна запросто. Ми передаємо до Донецька ліки для дитини-діабетика, в українських медикаментах ми впевнені, а в російських – ні, – розповіла колишня донеччанка Марина Ташкова, яка зараз мешкає під Києвом.
Люди радіють
У спробах скрасити сірі будні донеччанам і хоч трохи створити святковий настрій переселенці замовляють через інтернет подарунки прямо в Донецьку. Можна передати букет квітів імениннику в Донецьку – від сім'ї з Маріуполя, можна купити та замовити подарунок на Новий рік синочку подруги – солодощі чи іграшки. Нікуди їхати не треба, вибираєш на сайті, оплачуєш доставку - і "привіт з великої землі" залітає прямо у двері.
- Останнім часом у мене багато замовлень саме із підконтрольної території. Я роблю мило та розписую ялинкові іграшки вручну. Можна зібрати невеликий презент - мило та іграшку, так би мовити, корисне із приємним. На сторінці у ВК в мене викладені зразки, але люди часто хочуть щось ексклюзивне, неповторне. Зробимо! – каже донецька хенд-мейд-майстриня Олена Коненко. - Ми домовляємося, мені кидають оплату на карту, плюс гроші на таксі рублів 300 (100 грн) – і я відвожу подарунки за вказаною адресою. Нічого складного, так працює багато хто в нас. Наприклад, мої знайомі дівчата з квіткових рядів уже сім років це роблять: збирають та доставляють замовлені з Києва чи Харкова букети комусь у Донецьку. Ви б бачили, як радіють люди, це такий для них вибух емоцій, як чаклунство, якого так не вистачає... А ще іноді замовляють продуктові набори із супермаркетів. За це теж можна розплатитися безготівково на карту українського банку.
Звичайно, найкращим подарунком, зізнаються донеччани, для них було б одне – повернення в Україну та налагодження нормального життя. Але донецький Дід Мороз десь заблукав і поки що не поспішає виконувати це бажання. Але його обов'язково загадають тисячі мешканців регіону під бій новорічного годинника.