Чому Церква не приймає народних цілителів, незважаючи на те, що вони використовують у своїх обрядах церковні атрибути (ікони, свічки, змови зі згадуванням імен святих)?
Народні цілителі бувають різні. Є люди, які просто займаються виготовленням трав'яних зборів за старими рецептами та використовують їх у лікуванні. Якщо в діяльності таких цілителів не використовуються якісь заклинання, таємні молитви чи магічні ритуали, то Церква не має нічого проти їхньої діяльності.
Але найчастіше ті, хто називають себе народними цілителями, використовують різні окультні практики, тобто, знову ж таки, намагаються звертатися до потойбічних сил, просячи у них допомоги. Такий рід цілительства Церквою однозначно відкидається. Звертаючись до такого цілителя, людина наражає себе на серйозну небезпеку. Адже він може підпасти під безпосередній вплив злих духів. А це може зашкодити не тільки його тілесному здоров'ю, але й душі, що набагато страшніше.
Дійсно, дуже часто такі цілителі оточують себе іконами, хрестами та іншими атрибутами церковного побуту. Вони читають над хворими православні молитви та стверджують, що лікують «божественною силою». Але це зовсім не означає, що вони роблять богоугодну справу. Як то кажуть, «не все те золото, що блищить». Тут необхідно вміти розрізнити заміну. Людина стверджує, що вона лікує іншу людину молитвою. Але таке твердження не може не насторожити християнина. Нас може зцілити лише Бог. А молитва - це засіб для тілесного одужання, це таблетка і мікстура. Молитва – це звернення до Бога із проханням про допомогу. У молитві людина відсікає свою волю і віддає себе Богові. І лише Бог знає, що корисно людині. Буває, що тілесна хвороба є корисною для людини. Безліч людей завдяки хворобі змінили своє життя, відмовилися від гріховних звичок і звернулися до Бога.
Але з народними цілителями все зовсім інакше. Вони запевняють людину, що зцілять її молитвою. При цьому вони зовсім не вимагають, щоб людина змінила своє життя або відмовилася від гріха. Прийшовши до цілителя, людина шукає тілесного здоров'я, щоб повернутися до колишнього життя. Але в Євангелії всі випадки, коли Господь подавав тілесне зцілення, були пов'язані з вимогою радикальної зміни життя. І саме в цьому пролягає грань між справжнім зціленням та окультним цілительством.