Застиглий час на головному годиннику Інституту історії України довго засмучував киян і ставав приводом лаяти в соцмережах «імпотентну владу». 8 грудня ситуація змінилася - о 18.00 стрілки годинника зрушили з мертвої точки.
Новину про відремонтований годинник в інституті сприйняли як маленьке диво: їхні стрілки залишалися нерухомими близько 15 років.
«КП в Україні» дізналася, хто допоміг виправити ситуацію з годинником, скільки грошей та часу пішло на ремонт.
З підсвічуванням, боєм та піснями
- Ви побачите зовсім інший годинник - з підсвічуванням та боєм! Їх відремонтували і сьогодні запускатимуть, – поділився радісною новиною із «КП в Україні» співробітник Інституту історії України Микола Рудь. - У відремонтованому годиннику немає шестерень: він зроблений на сучасний манер. Начинка стоїть нова, керуватимемо ними за допомогою Wi-Fi.
Кожен день опівдні годинник гратиме «Реве та стогне Дніпр широкий», а о 18.00 кияни зможуть почути «Як тебе не любити, Києве мій!».
У відремонтованному годиннику немає шестерень: він зроблені на сучасний манер. Начинка коштує нова, керуватимемо ними за допомогою Wi-Fi
Раніше співробітники вишу хотіли зберегти унікальний механізм годинника, але зрештою майстрам довелося повністю замінити їхню начинку. На щастя, зовнішній вигляд годинника вдалося зберегти, щоб не псувати фасад будівлі.
За словами одного зі співробітників інституту, на ремонт головного годинника Інституту історії України пішло 2 місяці роботи. А ось точна сума не зрозуміла: нам озвучили дві цифри – 200 та 400 тисяч гривень.
Бюджетних коштів не дочекалися
- Таких годинників у Києві всього два. На будівлі Київської міської ради та у нас. Тільки там їх давно полагодили, а на наші ніхто не звертав уваги, - продовжує Микола Рудь.
За словами нашого співрозмовника, годинник простояв без роботи близько 15 років. Питання ремонту складного механізму впиралося у гроші, які співробітникам інституту брати не було звідки:
- Ви розумієте, у якому стані зараз фінансовий стан Академії наук? Ми не могли полагодити годинник, тому що це занадто дорого! Якщо раніше нас налякала заявлена майстром ціна – 110 тисяч гривень, то згодом вартість ремонту лише підвищувалася.
Спонсора інститут не знайшов, тому питання з неробочим годинником доводилося відкладати.
Ми не могли полагодити годинник, тому що це занадто дорого! Якщо раніше нас налякала заявлена майстром ціна - 110 тисяч гривень, то згодом вартість ремонту тільки підвищувалася
– Не могли ж ми скорочувати зарплату нашим співробітникам. Вона і так копійчана, - нарікали співробітники Інституту історії. - Ми зробили кілька спроб організувати ремонт нашого годинника. Писали листи до Київської адміністрації з проханням виділити гроші. На жаль, наші старання не дали результату.
Коли остаточно переконалися, що бюджетних коштів не варто чекати, звернулися до громадськості.
У результаті на ремонт годинника скидалися жителі міста - збором грошей займалася громадська організація з ініціативи одного з місцевих депутатів. Дати приладу друге життя допомогло близько 300 небайдужих киян.
Тепер фінансування потрібне інституту
– На ремонт у майстрів пішло близько двох місяців. Свого часу механізм цього годинника був досить кустарно зроблений, тому відновити його було складно. Мені це добре відомо: технічні питання в будівлі як заступник директора з технічної частини вирішую я, - розповідає наш співрозмовник.
За словами Миколи Петровича, ремонт годинника - значуща подія не тільки для інституту, а й для всього міста.
- Я радий, що люди відгукнулися, і, зрештою, ми отримали результат. Академія наук перебуває у плачевному фінансовому становищі, тому сподіваємося, що разом із відремонтованим годинником почне розвиватися наш інститут та наука загалом. А це можливе лише у разі нормального фінансування. Протягом останніх років нам дають вкрай обмежену кількість коштів – на найближчі 3 дні. У такому режимі виживати дуже складно, – не без гіркоти підсумував Микола Рудь.