Промова Володимира Зеленського в парламенті була настільки сповнена райдужних планів, що дехто з українців задумався - невже в нас найближчим часом збудують розвинений соціалізм? А хтось, от як ми, запитав себе: де брати гроші на всі обіцянки президента?
Що пообіцяв президент
Основні економічні обіцянки Володимира Зеленського стосувалися соціальної та інфраструктурної сфери.
Так, наприклад, президент пообіцяв запровадити економічний паспорт українця. Ідея полягає в тому, що кожна українська дитина отримає право накопичувати на своєму рахунку частину від реалізації державою природних благ, а після досягнення повноліття отримає ці накопичення як власний стартовий капітал. Більше того, навіть було озвучено суму – близько 10 тисяч доларів до повноліття кожної дитини, яка народилася після 2019 року, тобто після приходу до влади Зеленського. Народ одразу пожартував, що діти, народжені за Порошенка, Януковича чи Ющенка, виявилися недостойними такої честі.
Крім того, президент пообіцяв продавати нові інфраструктурні об'єкти. Причому держава інвестуватиме як у залізницю, так і в авіацію, а також у звичайні дороги і мости. У своїй промові президент пообіцяв побудувати нові мости (810 одиниць), запустити нові електрички (80 одиниць) та нові потяги Інтерсіті+ (10 одиниць), а також упорядкувати 15 тисяч км доріг. І все це – за 2 роки. Також найближчим часом почнуть створювати національну авіакомпанію UNA, яка до 2025 року отримає 22 літаки Airbus.
Також, за словами президента, найближчим часом кожен українець зможе взяти цільовий кредит на покупку власного житла, електромобіля чи навчання під 5% річних у гривні. І це за умови, що цього року інфляція перевищить 10%.
Глава держави пообіцяв, що середні зарплати лікарів із 1 січня зростуть до 24 тисяч гривень, а мінімальна зарплата лікаря становитиме 20 тисяч гривень.
А щоб не шокувати людей високими тарифами, вже з наступного року планується почати впроваджувати програму «Великої термомодернізації». Вона охоплюватиме утеплення шкіл, дитячих садків та лікарень. Усього на неї планують витратити 300 млрд грн.
Як бачимо, плани амбітні. Одні тільки інфраструктурні проекти за цифрами передбачуваних витрат можуть подолати підготовку країни до футбольного Євро-2012. А якщо приплюсувати туди всі озвучені «хотєлкі» президента, то, напевно, можна отримати якісь фантастичні цифри, які не потягне жоден бюджет України.
У когось може скластися враження, що влада від нас щось приховує. Невже Україна нарешті знайшла легендарне «золото Полуботка» чи десь на території країни почав бити нафтовий фонтан?
Не мішки перевертати
Експерти з гумором ставляться до президентських амбіцій і кажуть, що, найімовірніше, главу держави підставляє його власне оточення. Адже президент не дуже добре розуміється на економіці та цифрах. А йому пропонують озвучувати найамбіційніші плани, сподіваючись, що з'являться інвестори, готові це все профінансувати.
- Виконати всі обіцянки Зеленського можна було б хіба що у випадку, якби США погодили горезвісний інвестиційний план на 277 млрд доларів, - жартує економіст Олексій Кущ. – Цих грошей, найімовірніше, вистачило б. Але США нам такої суми не дадуть, тому треба розуміти – мета президента - здивувати слухачів своєю промовою, а не загалом реалізувати раніше обіцяне. Він розраховує на так званий вау-ефект. В оточенні президента є люди, які вважають, що якщо ти перед інвесторами озвучуватимеш нереальні цифри, то 90% пройдуть повз, але 10% зацікавляться і будуть інвестувати в ці проекти. Потрібно розуміти, що цей самий вау-ефект навіть на споживчому мікрорівні працює дуже короткий термін, і якщо за порожніми обіцянками не стоїть щось реальне, людина перестає вірити в це. А із серйозними інвесторами це точно не спрацює.
За словами Олексія Куща, інвестор, на відміну від простої людини, пам'ятає, чого варті обіцянки президента та його команди.
– Пам'ятаєте, як прем'єр Гончарук обіцяв підняти економіку на 40% за п'ять років? - продовжує Кущ. – Потім нам обіцяли створити 500 тисяч нових робочих місць, залучити багатомільярдні інвестиції тощо. Якщо записати всі ці обіцянки в стовпчик, то вийде, що нічого не виконано. Більше того, відкрийте дані Держстату – за останні 9 місяців у промисловості скоротилося 40 тисяч робочих місць, у транспортній галузі – мінус 15 тисяч працівників, і навіть у медицині, яка через ковід мала б збільшуватися, ми отримали мінус 23 тисячі працівників. Як казав Валерій Лобановський, рахунок – на табло.
Спотворення змісту
Економісти кажуть, що будь-який із озвучених президентом проектів у перспективі реалізувати можна. Але економічного сенсу у цьому немає.
– Україна не така вже бідна країна, і купити 22 літаки Airbus для національної авіакомпанії – це не проблема, – продовжує Кущ. - Але який у цьому сенс? Справа в тому, що державні інвестиції мають створювати мультиплікатор в економіці. На кожну вкладену гривню ВВП країни має зростати на 4-5 грн. Тобто при вкладеннях у 100 млрд грн ВВП повинен збільшуватися на 400-500 млрд грн. Інвестиції держави мають дати старт реіндустріалізації та інженерній модернізації країни. Візьмемо за приклад ту саму національну авіакомпанію. Якби вона створювалася на базі українських літаків, причому не лише пасажирських, але й вантажних, це могло б дати ефект для економіки. Можна було б розвивати систему міжнародних авіаперевезень, будувати склади для товарів, перетворюючи Україну на міжнародний вантажний хаб. Але це не відбувається. Більше того, мені здається, що всі проекти Зеленського, в які навіть закладені гарні ідеї, просто перекручуються до невпізнання його оточенням та виконавцями. Програма кредитування 5-7-9% виявилася неефективною, виплати ФОП карантинних 8 тисяч – сумно згадувати. Також упевнений, що і виплата 1 тисячі гривень за вакцинацію виявиться провальною.
За словами експерта, найкраще у нас реалізуються будівельні проекти, в яких закладено інтерес тих чи інших чиновників.
– Павло Лазаренко сказав фразу: «Ти у темі, але не у справі», – продовжує Олексій Кущ. – Чиновникам дуже вигідно будувати дороги через те, що там налагоджено систему відкатів. Будь-який інший інфраструктурний проект, в який не буде закладено їхні інтереси, не реалізовуватиметься. Ось і виходить, що на будівництві доріг у нас заробляють усі, хто може, окрім нас – ми платимо за реалізацію проектів Китаю, Туреччині та Білорусі, піднімаємо їхні економіки, а самі від цього нічого не отримуємо.
За його словами, найімовірніше, із озвучених президентом напрямів найближчими роками продовжать реалізовуватися виключно інфраструктурні проекти.
– Гроші і надалі закочуватимуть у асфальт, – резюмує Олексій Кущ. – Думаю, що збудують чи відремонтують кілька мостів. Можливо, відремонтують кілька регіональних аеропортів. На більше сил не вистачить. А про те, що вітчизняна критична інфраструктура, збудована за часів СРСР, наразі перебуває у жалюгідному стані, президент навіть не згадав. Тому українська економіка за такого підходу найближчим часом буде схожа не на локомотив, який мчить уперед, а на пам'ятник паровозу, який гордо стоїть на постаменті неподалік столичного вокзалу. Гарно стоїть, але нікуди не їде.