Схоже, що період теплої ванни, яку забезпечували президентові практично усі телеканали, контрольовані українськими олігархами, закінчився. Останнім часом кількість критики на адресу Володимира Зеленського різко збільшилася. Особливо стала помітною зміна риторики на телеканалах, що входять до бізнес-імперії найбагатшого українця Ріната Ахметова. Наразі багато експертів називають ситуацію війною між ними. Хтось думає, що президент зможе похитнути фінансову стійкість найбільшої української фінансово-промислової групи, а хтось - що нинішній глава держави не перший, хто обламав зуби на спробах зменшити вплив найбагатшої людини в країні. «КП" в Україні» запитала у експертів, у кого більше шансів перемогти у цій війні.
Диспозиції сторін
Володимир Зеленський любить говорити про свою війну із олігархами. Щоправда, донедавна навіть телеканали цих олігархів підтримували главу держави, випускаючи в ефір програми під назвою типу «Велика деолігархізація». Все це виглядало не більше ніж уособленням анекдоту: «Бджоли – проти меду!»
Вся ця бізнес-імперія тримається на системах стримування та противаг, які були досить грамотно вбудовані в його вертикально інтегровані компанії та суміжні бізнеси.
Але останнім часом риторика сторін змінилася – президент вже відкрито звинувачує олігархів у зриві опалювального сезону, влада розпочинає імпорт електрики з Білорусі, а на каналах Ріната Ахметова збільшується кількість ефірів із критикою Володимира Зеленського. Це вже нагадує початок бойових дій, нехай поки що лише в інформаційному полі.
У такій ситуації деякі гарячі голови кажуть, що президент міг би розпочати атаку на бізнес Ахметова, але економісти та політологи вважають, що це не так просто зробити, адже найбагатша людина країни має свої інтереси чи не в усіх галузях економіки країни.
– Вся бізнес-імперія Ріната Ахметова починала створюватися ще наприкінці 90-х років минулого століття, і інтереси його фінансово-промислової групи проникали у всі галузі, де можна було згенерувати додану вартість, – каже економіст Олексій Кущ. - Незважаючи на те що Ахметов називає себе інвестором, він є класичним олігархом, який, окрім бізнесу та банків, контролює політиків і ЗМІ. Вся ця бізнес-імперія тримається на системах стримування та противаг, які були досить грамотно вбудовані в його вертикально інтегровані компанії та суміжні бізнеси. Наприклад, контролюючи близько 80% теплової генерації країни, його компанії займаються видобутком вугілля і навіть його транспортуванням. Плюс до цього паралельно Ахметов найбільше інвестує у «зелену» енергетику. У сфері металургії він контролює увесь ланцюжок - від видобутку руди до виплавки сталі.
При цьому, за словами експерта, всі бізнеси можуть перехресно субсидуватися – якщо якийсь наразі збитковий, то це покривається за рахунок прибуткових підприємств.
- По суті, він використовує південнокорейську модель, яку до 1997 року практикували великі компанії цієї країни, - продовжує Олексій Кущ. – Паралельно з перехресним субсидуванням відбувається скуповування різноманітних активів, які можуть приносити додаткову вартість. Але досвід банкрутства корейських гігантів показує, що така конструкція є досить крихкою. Якщо страждає галузь, яка приносить основний прибуток, вся конструкція може посипатись. Розуміє це і Рінат Ахметов, тому коли влада намагається змінити умови ведення бізнесу для гірничодобувної галузі, яка генерує основний прибуток його бізнесу, ми бачимо, що бізнесмен переходить в атаку.
Ризики для Ахметова
Експерти кажуть, що невидимі бойові дії між Зеленським та Ахметовим ведуться вже давно, просто останнім часом вони стали помітнішими на тлі падіння президентського рейтингу.
– Якісь спроби відстояти державні інтереси вже розпочалися, – каже аналітик TeleTrade Сергій Родлер. - Наприклад, підвищення тарифів на перевезення вантажів для покращення фінансового стану «Укрзалізниці», яка, незважаючи на всі зусилля наглядової ради, залишається збитковою. Витрати СКМ після цього рішення мають зрости на понад 6 млрд грн. Формально саме ударом по Ахметову можна вважати рішення щодо скорочення термінів експлуатації вантажних вагонів, що стосується не лише державних гравців, а й приватних. В результаті компаніям олігарха доведеться списати близько 8500 вагонів. Щоправда, цей законопроект ще треба ухвалити, а враховуючи вплив Ахметова, процес може затягтися на довгі роки або ж до закінчення терміну Зеленського, який має вкрай низький рейтинг і продовжить його втрачати у разі подальшого конфлікту з людьми, які контролюють основні медіа.
Якби президент хотів справжньої війни, то він би спробував вибити з основи базові елементи бізнесу Ахметова
Також появу свого часу в парламенті законопроекту 5600 можна було б сприйняти як спробу атакувати Ахметова, але експерти кажуть, що поки це все нагадує більше імітацію війни, аніж справжні бойові дії.
- Якби президент хотів справжньої війни, то він би спробував вибити з основи базові елементи бізнесу Ахметова, щоб захиталася вся конструкція, - продовжує Олексій Кущ. – Наприклад, можна було б улітку запастися вугіллям і наразі наростити теплову генерацію державної компанії «Центренерго», а також імпорт електрики з Білорусі – змінити баланс ринку електрогенерації так, щоб вивести підприємства олігарха з гри. Тоді тепловий бізнес Ахметова постраждав би. Паралельно можна було нарощувати атомну генерацію та скасовувати «зелені тарифи». У металургії президентська команда могла б атакувати ГЗК, які видобувають руду. Наприклад, оголосити про їхню націоналізацію через РНБО. Але якби президент хотів війни, всі ці дії треба було проводити одночасно. Наприклад, законопроект 5600 мав би стати основним ударом, а решта – відволікаючими маневрами. Але, як ми бачимо, основну атаку Ахметов вже відбив – законопроект 5600 суттєво змінили або навіть можуть зовсім не ухвалити. На тлі дефіциту електроенергії країна залежить від того, чи ДТЕК привезе вугілля і скільки теплової енергії виробить. Тобто ми бачимо таке собі топтання на місці: крок влади вперед – в атаку, потім – крок назад.
За словами Олексія Куща, Володимир Зеленський мав можливість атакувати олігарха десь до осені 2020 року, поки його особистий рейтинг довіри і рейтинг його партії був досить високим. Нині це зробити складно.
Агенти впливу
Також експерти кажуть, що у владі достатньо тих чиновників, які на словах підтримуватимуть антиолігархічний хрестовий похід президента, а насправді підіграватимуть олігархам.
– Для того, щоб боляче вдарити по бізнесу Ахметова, уряду просто треба виконувати свою роботу – боротися з монопольним становищем у критично важливих сферах та створювати умови для здорової конкуренції, – продовжує Сергій Родлер. - Для цього спочатку необхідно навести лад у своїх лавах, адже поки що олігархи мають всі можливості натиснути на чиновників з метою як блокувати непотрібний законопроект, так і вибити для себе максимально вигідні умови. Саме тому в беззастережну перемогу президента віриться насилу, особливо якщо ми враховуватимемо поточну ситуацію на енергетичному ринку і той факт, що Ахметов контролює вугілля, теплову генерацію та обленерго.
Ризики для Зеленського
Третій закон Ньютона говорить про те, що сила дії дорівнює силі протидії. Чим сильніше президент тиснутиме на бізнес Ріната Ахметова, тим більше той намагатиметься вдарити по найголовнішому активу Зеленського – його рейтингу. І така війна цікава не лише одному Ахметову.
- Це не буде війна на знищення, олігархам не потрібна політична смерть Зеленського, їх цілком влаштує, аби він перетворився на такого собі Віктора Ющенка періоду 2007-2009 року, - продовжує Олексій Кущ. – Впливати на зниження рейтингу президента вони будуть через свої ЗМІ та через людей в Офісі президента. Зеленському приготували низку пасток, у які він і потрапив. На мій погляд, закриття телеканалів Віктора Медведчука, виникнення дефіциту вугілля на складах державних ТЕС, «Вагнергейт» – це ті рішення, які викликали невдоволення різних груп електорату, а в сумі знижували президентський рейтинг.
Це не буде війна на знищення, олігархам не потрібна політична смерть Зеленського
За словами Олексія Куща, завдання олігархів наразі не лише розв'язати собі руки, а й змусити президента виконувати їхні побажання. І передумовами цього можуть стати минулі помилки самого Зеленського.
– Прийшовши до влади, Володимир Зеленський достроково розпустив парламент минулого скликання, – продовжує Олексій Кущ. – Важко сказати, які бонуси він від цього одержав, але майбутні ризики збільшив. Виходить, що наступні парламентські вибори відбудуться на три місяці раніше, ніж мали. Рейтинг його партії до того моменту ще більше знизиться, і є ймовірність, що більшість Зеленський вже не матиме. При цьому до Ради можуть пройти кілька нових політичних сил, яких підтримуватимуть олігархи. Їхнім завданням буде розпочати активну кампанію під умовною назвою «Вимагаємо розпочати процедуру імпічменту Зеленському!». Якщо врахувати, що в цей час відбуватимуться президентські перегони, загроза імпічменту зробить Зеленського зговірливішим і може змусити піти на ряд поступок олігархам.