«Адвокатами диявола» називають юристів, які беруть під захист підозрюваних чи звинувачених у тяжких злочинах. І чим більше справа набуває розголосу, тим більше каміння летить у бік адвокатів. Так, нещодавно погрози на свою адресу почала отримувати захисниця 16-річного Миколи Харківського, який влаштував смертельну ДТП на маминій «Інфініті».
«КП" в Україні» вирішила дослідити, чому адвокати беруться за непопулярну роботу і чи правда, що вони позбавлені співчуття жертвам своїх клієнтів.
Зателефонували о другій годині ночі: допоможіть, підліток потрапив у ДТП
- Образи та погрози приходять і досі, я їх уже просто блокую. Ось сьогодні вранці видалила половину постів у Фейсбуці, бо мені неприємно це читати, – розповідає «КП" в Україні» Інна Данилова, адвокат Миколи Харківського. - Як людині неприємно, навіть не як адвокатові. Я 20 років працюю у сфері кримінального права і ніколи ні з чим подібним не стикалася.
У соцмережах Інну звинувачують у відсутності моральних принципів. «Я розумію, що це ваша робота, і вам не важливо, кого захищати. Я розумію, що все вирішують гроші», - написала одна із користувачів Фейсбуку.
- Це загальні звинувачення. Було кілька справ, у яких я відмовилася брати участь саме через принципи та розбіжності правових позицій, - продовжує Інна Данилова. - Але цього хлопчика я не вважаю кінченим відморозком. Просто у ЗМІ так подано інформацію. Мені зателефонували о другій годині ночі та попросили: допоможіть, дитина потрапила у ДТП. Я не знала усіх подробиць, коли давала згоду на захист, і не чекала, що ця аварія викличе такий резонанс.
Адвокат каже, що їй доводилося працювати за страшніші ДТП, і ніхто наразі не цікавиться, скільки разів вона виступала на боці постраждалих.
– Ось зараз я веду аварії, де справи взагалі зникли. Потерпілих просто не помічають, не допускають до матеріалів кримінального провадження. А ці ДТП теж зі смертельними наслідками, але вони не гучні, тож нікому не цікаві, - продовжує наша співрозмовниця.
Наприкінці грудня справу можуть передати до суду
Конституція України кожному дає право на захист під час слідства та у суді. За тяжкими злочинами і для підлітків, якщо обвинувачений не має грошей, захисника призначає державу.
– Багатьох обурює, що за мого клієнта платять його батьки. Мовляв, якби був безкоштовний адвокат, то не намагався б так вигороджувати. Я втомилася людям пояснювати, що безкоштовних адвокатів немає. Адвокат, якого призначають лінією безкоштовної правової допомоги, отримує гроші з бюджету, тобто за нього платять платники податків, - каже Інна Данилова.
Адвокат зазначає, що у справі про ДТП за участю «Інфініті» позиції її та підзахисного збігаються:
- Ми не від чого не відмовляємось, клієнт готовий понести будь-яку відповідальність, яку призначить суд. Головне, щоб вирок був законний. А деякі засади законності вже порушені. Зокрема, принцип змагальності сторін, бо йде великий тиск на слідство. Порушено право на захист – це погрози на мою адресу, за якими відкрито кримінальну справу. Я мушу реагувати на всі порушення, бо це моя робота. Навіть якщо це комусь не сподобається. А якщо не реагуватиму, то сама понесу відповідальність.
Інна каже, що, всупереч закликам, не збирається виходити зі справи та не вважає себе «адвокатом диявола».
– Я законний адвокат. Якщо розірвати договір, як цього хочуть критики, на моє місце прийде інший захисник. І це тільки затягне справу, бо треба буде наново вивчати матеріали, подавати нові клопотання. А так слідство йде рівно, лишилося провести ще кілька дій. Якщо не буде перешкод, наприкінці грудня справу вже можуть передати до суду, вважає юрист.
Не треба заперечувати очевидні речі
Ситуацію, в якій опинилася адвокат Данилова, її колеги сприйняли неоднозначно. Вони засуджують за те, що одразу спробувала вигороджувати підлітка, роздаючи пресі інтерв'ю, чим викликала гнів. Інші зазначають, що мовчати чи говорити – це не стільки вибір самого захисника, як позиція його клієнтів. Треті висловлюють солідарність.
«Там уже черга бажаючих представляти інтереси потерпілих, але справжня мужність - прийняти на себе захист підозрюваного. Інно Данилова, тримайся», - написав у Фейсбуці адвокат Олександр Шадрін.
Багато хто згадав історії зі своєї практики.
– Мені довелося захищати клієнта гіршого, аніж цей малолітній гонщик, – каже адвокат Євген Пугачов. - Було це 2009 року. Молодий чоловік познайомився за оголошенням у газеті з дівчиною і на першому ж побаченні до смерті забив її ціпком. Загибла працювала у податковій інспекції, на суд приходили співробітники, родичі, друзі, мама приносила портрет… Та ще клієнт не хотів мене слухати, гнув свою лінію, за що й отримав 15 років. Морально було дуже тяжко, відтоді я за подібні справи не брався.
Наш співрозмовник вважає, що за тяжкими злочинами є лише одна тактика:
- Адвокат не має заперечувати очевидних речей. Якщо є докази і все збігається, потрібно схиляти клієнта до каяття, шукати обставини, які дозволять пом'якшити покарання. Але багато моїх колег діють навпаки - брешуть родичам, що врятують вбивцю від в'язниці, займають у суді агресивну позицію, схиляють до такого ж клієнта. І отримують зворотний ефект - тяжче покарання, ніж могло бути.
Маньяки чи шизофреніки?
Прізвисько «адвокат диявола» до київського адвоката Віктора Чевгуза приклеїлося давно і анітрохи його не бентежить. Доводилося захищати і втікача прем'єра Павла Лазаренка, і вбивцю фотожурналіста Віталія Розвадовського, і одного з «дніпропетровських маніяків» Ігоря Супрунюка, на рахунку якого понад 20 звірячих вбивств. 19-річний Супрунюк разом зі своїм дружком Саєнком нападали на перших зустрічних жінок, дітей, пенсіонерів - тих, хто слабкіший. Вони розбивали їм голови молотком або арматурою і знімали один одного на відео поряд з жертвою, що агонізує.
- Я добре знаю судову психіатрію, захищав дисертацію на стику цієї науки та криміналістики. Коли я прийшов у СІЗО до Супрунюка, то побачив гарного розумного хлопця. Але коли він почав пояснювати, навіщо вбивав людей і знімав себе на відео - «щоб років у 30-40 подивитися, як у молодості гуляли», я зрозумів, що хлопець має глибоку форму шизофренії. І він її отримав у спадок – через покоління, – згадує юрист. - Я мав підтвердження своєї версії від батька Супрунюка,, але вже було пізно – ухвалили довічний вирок.
Коли прокотилася новина, що адвокати хочуть «відмазати маніяків через психлікарню», теж піднялася велика хвиля обурення.
– Мене не хвилює суспільний резонанс, якщо він проти мого клієнта, – каже Віктор Чевгуз.
Нині він захищає чергових «дияволів» - поліцейських із Кагарлика та Переяслава. Одного звинувачують у зґвалтуванні у стінах райвідділу, іншого – у вбивстві 5-річного Кирила Тлявова.
Наодинці клієнтові можна все сказати в обличчя
Але це не означає, що загартований досвідом адвокат позбавлений емоцій. Він може так само, як і ми, глибоко ненавидіти і зневажати злочинця. Але виконувати роботу, яка його годує.
– Був клієнт – тренер дитячої спортивної школи, який 40 хлопчиків протягнув через своє ліжко. А моєму синові тоді виповнилося 13 років… Коли я зустрівся з ним в ізоляторі, так і кинув: «Лайно! Якби тобі трапилася моя дитина, ти б у мене взагалі не вийшов із СІЗО, помер би за нез'ясованих обставин». У нього обличчя витягнулося. Я продовжив: «А тепер забудь про все, що я сказав. Я – твій адвокат. Тобі чотири статті навісили, три зможу відбити. А по одній точно підеш – за хлопчиків. Та сядеш на 5 років, а не на 10», – згадує Віктор Чевгуз ще одну історію. - В обличчя клієнтові, коли ми з ним віч-на-віч, я всю правду можу говорити. Але в суді захищатиму всіма способами, які надає закон.
У таких випадках юристи порівнюють себе з хірургами, які рятують хворого, є він наркоманом, збоченцем чи маніяком-убивцею. Мовляв, ми такі самі. Лікарі клятву давали, а ми – присягу.
Внутрішній рубіж
Основний спонукальний мотив для адвоката – це, звичайно ж, гроші. Але є ще один аргумент, який спрацьовує, якщо доводиться робити вибір на користь тієї чи іншої сторони.
– Обвинуваченого захищати легше, ніж постраждалого, я впевнився у цьому на своєму досвіді. У обвинуваченого більше прав. На боці постраждалого - державне звинувачення від імені прокурора. Начебто справедливість забезпечена. Але часто виходить так, що саме прокурор «зливає» справу, демонструє такі помилки, які одразу використовує собі на користь захист обвинуваченого, – каже адвокат Олександр Сирота. - Якщо ти захищаєш обвинуваченого, то воюєш лише з одним прокурором, який слабкіше супротивника. Якщо захищаєш потерпілого, то воюєш і з прокурором, і з адвокатами звинувачених. А останні можуть виявитися сильною армією.
Що стосується внутрішніх переконань, то наш співрозмовник вважає, що кожен адвокат має свій внутрішній рубіж, який не вдається переступати.
- Я не беруся захищати торговців наркотиками та вбивць, навіть якщо бачу, що на 90% можу ці справи розвалити і мені пропонують добрі гроші. Дуже сильне внутрішнє упередження, – пояснює Олександр Сирота. – Але за справу про ДТП, навіть якщо там буде п'ять – вісім загиблих, візьмуся обов'язково. Бо це ненавмисне вбивство.
Але за фактом на кожного, навіть найстрашнішого, «диявола» знайдеться сьогодні свій адвокат. Занадто велика конкуренція на цьому ринкові, щоб гидливо перебирати клієнтами.