Завтра Володимир Зеленський має особливу дату. О 10.00 20 листопада він переступить "екватор" президентського терміну. У зв'язку з цим «КП в Україні» опитала експертів і з'ясувала, що ще може за 2,5 роки президентської каденції зробити Володимир Зеленський, щоб з упевненістю балотуватися на ще одну «п'ятирічку» або хоча б увійти в історію країни як президент, якому вдячні українці.
Зосередити увагу на трьох кейсах
Олег Постернак, керівник Центру політичної розвідки:
- У президента Володимира Зеленського є три успішні кейси, які можна було б продовжити. Перший – програма цифровізації. Я б радив йти шляхом розширення переліку держпослуг, які надаються за допомогою «Дії».
Другий успішний кейс – програма «Велике будівництво». Її теж слід розширити. Вже озвучуються заяви, що ця президентська програма торкнеться Укрзалізниці.
Третій – реформа деолігархізації. З 6 травня 2022 року запрацює реєстр олігархів. Так, на нас чекає напружена дискусія в українському суспільстві. І президенту буде непросто.
Ніхто не відкидає і варіант «чорного лебедя» в українській політиці. Перспектива дострокових парламентських виборів нікуди не зникла. Про неї почали рідше говорити у медійній тусовці, але частіше говорять у політикумі, розглядаючи різні варіанти. Це ще один виклик для глави держави.
Вважаю, що найближчим часом президенту варто було б зосередитись на великій публічній розмові з країною про перебудову української держави – ухвалення нової Конституції: удосконалення органів влади, їх повноважень. Можливо, ухвалення такої Конституції на референдумі (хоча за рішенням КСУ такий варіант виключено).
Подолати міжнародні ризики, пов'язані з ескалацією на Донбасі, ситуацією в Білорусі. Потрібно активніше включатись у міжнародні переговори та вести домовленості. Адже зміна влади у Франції та Німеччині, напевно, суттєво відкоригує курс щодо України. Підтримувати діалог зі США, який все більше набуває характеру військово-політичного співробітництва.
Менше імпровізації, а більше системності
Володимир Фесенко, голова Центру прикладних політичних досліджень «Пента»:
- Президент Володимир Зеленський точно бажає залишитися в історії і не має наміру залишати посаду президента. Багато завдань, які з ним асоціювалися, не вдалося реалізувати. Він обіцяв швидкий мир на Донбасі. Зеленський наївно очікував, що для цього потрібно лише піти на компроміс, домовитися з Путіним. А виявилося, що домовитись неможливо. Путін визнає лише один варіант миру – капітуляція на умовах РФ. Але Зеленський на такий варіант не може погодитись, інакше замість війни на сході він отримає війну всередині країни. І для нього це набагато гірший сценарій.
Зеленський зрозумів, що Мінські угоди не працюють. Їх неможливо реалізувати, якщо РФ не змінить свої підходи до цього питання.
Зеленський сподівався, що вдасться швидко змінити ситуацію в країні за рахунок приходу нових облич до влади. Він привів «нові обличча» у політику. Але, на жаль, виявилося, що проста заміна облич не вирішує проблем, потрібно, щоб вони були ефективними управлінцями. З весни 2020 року Зеленський почав шукати ефективних менеджерів. І продовжить пошуки й надалі.
Президент оголосив війну олігархам (антиолігархічний закон) - ідея, звичайно, дуже ризикова, але цілком може бути виграшною. Все залежатиме від рішучості Володимира Зеленського.
У найближчі 2,5 роки президентського терміну йому та його команді потрібно менше імпровізації, а більше стратегії та системності. Завдання Зеленського – одночасно повернутися до себе зразка 2019 року, але демонструвати нестандартність та рішучість дій. Від того, наскільки він зможе стати (повернутися) ближче до людей, залежать його шанси на другий президентський термін.
Для Володимира Зеленського надзвичайно складними будуть найближчі місяці опалювального сезону, чи він зможе вийти з енергетичної кризи з мінімальними втратами.
Ще може запам'ятатися як миротворець
Руслан Бортник, директор Українського інституту аналізу та менеджменту політики:
- Володимиру Зеленському за 2,5 роки свого президентського терміну, що залишилися, необхідно досягти критичного успіху хоча б в одній зі своїх ключових передвиборчих обіцянок. Тобто він має показати серйозний безумовний успіх у боротьбі з корупцією, чи досягти миру на Донбасі, чи покращити добробут громадян (припинити « епоху зубожіння »).
Подолати за 2,5 роки корупцію, яка міцніла останні 30 років, буде дуже складно, якщо не неможливо. Підвищити добробут українців – ще складніше, оскільки це складний багаторівневий процес, до якого залучено не лише президента, а й тисячі інших людей. Найбільш доступний шлях – досягти миру на Донбасі. Його ще можуть запам'ятати як миротворця. Якщо Зеленському вдасться підняти український прапор над Донецькою та Луганською ОДА, то українці забудуть усі його інші промахи.
Досягти миру на Донбасі можна або шляхом укладання нових мирних угод, або доопрацювавши та погодивши реалізацію Мінських угод. Але ймовірність такого сценарію невелика. Вона потребує величезної політичної сміливості та підтримки як усередині команди «слуг народу», так і зовнішніх гравців.
Я вважаю, якщо решту часу президентської каденції Зеленський проведе за інерцією - буде займатися «Великим будівництвом», робити спроби встановити більш щільний контроль над інформаційним середовищем, придушувати політичних опонентів, то це не знайде відгуку в суспільстві. У цьому нічого нового. Все це було в історії сучасного українського політикуму, хоч і у менших формах.
Час вже втрачено
Тарас Загородній, політичний та економічний аналітик:
- Президент Володимир Зеленський змарнував час (див. «Питання руба»). Пік його впливу припадав на другу половину 2019 року: усі політичні супротивники у прострації, в руках практично вся повнота влади, солідна підтримка суспільства. Тоді можна було робити все, що завгодно, провести будь-які реформи.
А на сьогодні я не бачу, щоб Володимир Зеленський мав інструментарій для реального проведення хоч якоїсь реформи.
Проблема Зеленського та його команди – вони не хочуть бачити реальних проблем у суспільстві, а коли їм вказують на проблему, то у президента намагаються її не вирішити, а заговорити. Адже визначення проблеми - це пів дороги до її вирішення.
Наразі, на жаль, є ризики, що пан Зеленський змушений буде піти у дострокову відставку – доведеться проводити дострокові парламентські та президентські вибори, які він ризикує програти. Якщо його рейтинг просяде ще на 5%, такий сценарій стане практично реальністю. До точки неповернення він уже наближається. Йому варто розуміти, що реальність така - холодильник перемагає телевізор (у 2019-му було навпаки). Виборці не вибачать Зеленському віялових відключень електроенергії. Не пробачать, якщо він піде на поступки Росії в енергетичному питанні та заради швидкого миру на Донбасі.
ПИТАННЯ РУБА
Який рік президентської каденції найскладніший?
- У всіх президентів України найпомітнішим був, мабуть, перший рік президентства. А ось найскладнішим – третій, – аналізує політолог Володимир Фесенко. Експерт пояснює, що зазвичай на «екваторі» виникають складні політичні кризи. Позначається накопичувальний ефект.
– У перший рік президентства є енергія руху у виконанні передвиборчих обіцянок. А ось на половині президентського терміну глава держави стикається з тим, що не все вдається зробити. І причин цьому безліч – від зовнішніх факторів до внутрішньополітичних інтриг. Виникає психологічний та політичний надлом, – каже Володимир Фесенко. - Зазвичай наприкінці першого року каденції президенти стикаються із кризами всередині своєї команди. До середини терміну відбуваються серйозні кадрові ротації на рівні уряду та інших держінституцій.
За словами політолога, для глави держави на «екваторі» головне – вчасно включити «друге дихання», інакше програєш.
- Не всім вдавалося вчасно перебудуватись, відкрити друге дихання. Наприклад, Леоніду Кучмі вдалося як слід натиснути. Віктор Ющенко у 2007-му зміг подолати політичну кризу і начебто перезавантажився, але потім розслабився і почав програвати. Віктор Янукович почав здавати з третього року президентства, розпочалися перші серйозні хитання у його команді. А от у Петра Порошенка третій рік пройшов спокійно. Для нього надзвичайно складними були перші півтора року президентства, – зазначає Володимир Фесенко.
СКАЗАНО
«Дочка не хоче, щоб я йшов на другий термін. Як би я не любив її, але це залежить лише від рівня того, що ми встигнемо зробити. Тільки від цього», - президент Володимир Зеленський в інтерв'ю « Світське життя з Катею Осадчою » про те, чи він піде на другий президентський термін.