Як кажуть, краще пізно, ніж ніколи: у МОЗ нарешті уточнили, оновили та розширили перелік медичних протипоказань та застережень щодо вакцинації. І якби цю інформацію, таку потрібну насамперед для людей похилого віку, почали поширювати хоча б улітку – хто знає, може, у нас сьогодні було б менше і захворілих, і померлих.
Хоча не факт, що й зараз вона дійде до адресатів: МОЗ направив роз'яснення до обласних адміністрацій, ті «спустять» до лікарень, а пояснювати доведеться сімейним лікарям.
Зараз, коли під кожним кабінетом сімейника сидить черга із сорока пацієнтів, витівка виглядає дещо утопічною. Переконувати, аргументувати та доводити необхідність щеплення всім, хто боїться через супутні хронічні хвороби, ніколи, а десь і нікому. Лікарі почали тікати не просто з державних лікарень, а навіть із професії.
Звісно, у чарівних світах чиновників від охорони здоров'я «працює» рада змінити лікаря, який не може ухвалити рішення про наявність чи відсутність медичних протипоказань, та укласти декларацію з іншим. Але в нашому світі він не надто життєздатний, тому розбираємось самі і роз'яснюємо літнім батькам та родичам, кому вакцинація протипоказана, коли і скільки потрібно почекати, а в яких випадках можна сміливо йти на щеплення, незважаючи на букет наявних хронічних хвороб.
Заборони абсолютні та тимчасові
Відразу зазначимо: навіть якщо ви озброєні знаннями про медичні протипоказання, не можна забувати, що кожен організм унікальний, і враховувати потрібно не тільки його стан, а й вік, наявність алергічних реакцій, поточне положення хронічних захворювань. І робити висновки про готовність чи неготовність до щеплення повинен все-таки лікар. Причому не тільки сімейний, а й профільний фахівець: тобто, якщо вас «гальмує» алергія, висновок видають сімейний алерголог, якщо діабет – сімейний ендокринолог. Вузькі фахівці для ухвалення рішення можуть призначити додаткові обстеження чи аналізи. А потім сімейний лікар видає довідку про тимчасове чи постійне протипоказання, якщо такі виявлені.
Відповідно до роз'яснень МОЗ, перешкодою для вакцинації від коронавірусу є лише абсолютні медичні протипоказання, коли існує висока ймовірність виникнення серйозної побічної реакції на вакцину, а ризик щеплення перевищує її переваги.
Ці протипоказання може бути постійними чи тимчасовими. Єдиним абсолютним постійним протипоказанням є анафілактична реакція першу дозу вакцини. Тобто, коли у людини непереносимість одного з компонентів препарату, внаслідок чого він тяжко переніс перше щеплення. Таким пацієнтам друге щеплення не вводять. За словами головного санітарного лікаря України Ігоря Кузіна, відсоток таких людей мінімальний – 0,01% від загальної популяції.
На жаль, якоїсь лабораторної перевірки заздалегідь, щоб запобігти подібній реакції, у нас поки що немає. Втішатися залишається лише наявністю у пункті вакцинації набору для невідкладної медичної допомоги та медпрацівника, який цю допомогу може надати. До речі, тому й важливо не бігти стрімголов відразу після щеплення, а посидіти 30 хвилин біля щеплювального пункту.
З антиковидним щепленням «дружить» тільки вакцина від грипу
Що стосується тимчасових протипоказань, до них належать:
- гострі захворювання із підвищенням температури вище 38 градусів. Вакцинуватися можна після одужання та за відсутності ознак хвороби. Довідка про протипоказання до щеплення видається на 2 тижні від початку хвороби,
- лікування моноклональними антитілами чи реконвалесцентною плазмою. Щеплення дозволене через 3 місяці після закінчення терапії. Відповідно, довідка дійсна протягом 90 днів,
- вакцинація проти інших інфекційних захворювань, за винятком інактивованої вакцини проти грипу. Щеплення від ковіда допускається через 14 днів після такої вакцинації. При цьому між першою та другою дозою COVID-19 можуть вводитися інші вакцини, але зі збереженням двотижневого інтервалу. Щодо вакцини від грипу, вона може вводитися одночасно з антиковидною, тільки колоти потрібно в різні руки. Термін дії довідки – 14 днів,
- проба з туберкуліном чи аналіз крові на туберкульоз (IGRA). Вона повинна бути проведена перед вакцинацією або через 4 тижні після неї. Щеплення від ковіда можна робити будь-коли після завершення всіх етапів проби з туберкуліном. Довідка дійсна до завершення оцінки проби,
- COVID-19 в анамнезі. Вакцинація рекомендується через три місяці або не раніше, ніж через 28 днів від появи перших симптомів або лабораторного підтвердження діагнозу. При зараженні ковід після отримання першої дози друге щеплення робиться не раніше 28 днів від першого дня появи симптомів або підтвердженого тесту. Тут довідка видається терміном до 3 місяців.
Можна, але обережно
Окремою групою медичних протипоказань є спеціальні стани. Вакцинація при цьому не заборонена, а навіть рекомендована, але з пересторогою. Сюди входять пацієнти з онкологією, імунодефіцитом, автоімунними захворюваннями, вагітні жінки.
Зважаючи на те, що в Україні рак входить до трійки причин смертності, вакцинація пацієнтів з онкологією є пріоритетною. На жаль, більшість таких людей боїться щеплення як вогню, побоюючись погіршення стану, не розуміючи, чи можна прищеплюватися під час хіміотерапії чи погіршить чи вакцинація ефективність лікування.
За даними Європейської коаліції хворих на рак, пацієнти з онкологією повинні бути вакциновані незалежно від того, чи перебувають вони в активній стадії захворювання, який вид терапії отримують, чи перебувають під наглядом після лікування і чи перебувають у стійкому стані ремісії. Все тому, що люди, які зіткнулися з цією хворобою, перебувають у групі найвищого ризику важкого перебігу ковіда.
У рекомендаціях МОЗ зазначено кілька моментів, які слід враховувати при плануванні вакцинації пацієнтів з онкологією:
- Якщо була проведена алогенна або аутогенна трансплантація стовбурових клітин або клітинна терапія, щеплення проводиться щонайменше через три місяці. Це пов'язано з тим, що деякі пацієнти можуть мати слабку імунну відповідь на вакцину через лікування.
- Якщо пацієнт проходить курс інтенсивної цитоксичної хіміотерапії, рекомендується відкласти вакцинацію до відновлення абсолютної кількості нейтрофілів (різновид лейкоцитів, що вбивають бактерії).
- У разі запланованої операції щеплення робиться за 1-2 тижні до неї. Після операції вакцинація може проводитися у будь-який час за умови, що її проведення узгоджено з лікарем, а показники лейкоцитів перебувають у нормі.
При порушеннях функції кісткового мозку внаслідок хвороби, при проведенні тривалої підтримуючої терапії, при променевій та імунотерапії вакцинація від ковіда проводиться у будь-який час, природно, з урахуванням поточного стану пацієнта.
Що стосується пацієнтів з аутоімунними захворюваннями, ті, хто проходять лікування препаратом «Ритуксимаб», можуть вакцинуватися тільки через 4 тижні після його останньої дози. Це саме стосується і людей з високим рівнем імуносупресії.
Пацієнтам з імунодефіцитом не можна щеплюватися лише «живими» вакцинами, тому всі існуючі на сьогодні препарати для імунізації від ковіда їм підходять. До того ж ця категорія належить до групи високого ризику тяжкої течії та смерті.
До цієї групи належать і вагітні, особливо ті, хто має в анамнезі діабет, гіпертонію, зайву вагу, серцево-судинні проблеми. Оцінювати співвідношення ризику та користі від вакцини повинен гінеколог, який веде вагітність. Потрібно пам'ятати, що при виборі вакцини краще надавати перевагу препаратам на платформі мРНК. І що вакцина CoronaVac не рекомендована майбутнім мамам через відсутність досліджень та доказову базу.