Незважаючи на те, що вітчизняні чиновники від енергетики рапортували про готовність України до опалювального сезону, з листопада наша країна почне імпортувати електроенергію з-за кордону. Причина проста – критично низькі запаси вугілля на складах ТЕС, а імпорт – це можливість уникнути електричного локдауну. Але це палиця з двома кінцями. З одного боку, ми уникнемо віялових відключень, а з іншого – це може поставити хрест на спробах України приєднатися до європейської енергетичної системи.
В очікуванні імпортного вугілля
Ситуація із запасами вугілля на українських ТЕС та ТЕЦ на кінець другого осіннього місяця залишається критичною. За даними Міненерго відразу на кількох станціях фактичні запаси палива менші за гарантовані, які можуть забезпечити нормальну роботу теплових блоків. Це означає, що перекривати потреби в електричній енергії української енергосистеми в пікові періоди навантаження може бути нема чим.
Через те, що швидко наростити видобуток власного вугілля не виходить, а купити вугілля на міжнародних ринках через підвищений попит з боку Китаю не так просто, найближчі постачання імпортного палива заплановані лише наступного місяця. Як кажуть у Міненерго, у листопаді до України може надійти близько 562 тисячі тонн вугілля. Причому 200 тисяч тонн має одержати державна компанія «Центренерго». Для порівняння: у жовтні вітчизняним тепловикам вдалося привезти 216 тисяч тонн вугілля, з яких лише 30,1 тис. тонн припадає на державну «Центренерго».
Щоправда, вийти на потрібні обсяги постачання імпортного палива поки що не можуть. Енергетична арифметика, за словами міністра енергетики Германа Галущенка, тут така. Загалом на опалювальний сезон Україні потрібно близько 15,3 млн. тонн. При цьому український видобуток, за прогнозами відомства, за цей період становитиме близько 9 млн. тонн. Тобто трохи більше 6 млн. тонн потрібно купити за кордоном. Але законтрактовані обсяги імпорту на сьогодні становлять близько 4 млн. тонн. Більше замовити поки що не виходить - Китай викуповує всі вільні обсяги вугілля. Таким чином, Україні не вистачає для нормального проходження опалювального сезону близько 2,3 млн. тонн вугілля.
У такій ситуації є два виходи – переходити на генерацію електрики з газу чи мазуту чи відчиняти двері для імпорту електроенергії із сусідніх країн. За нинішніх цін на газ теплова генерація на цьому виді палива була б просто золотою, тому й вирішили з 1 листопада закуповувати електрику у сусідів.
Привіт, імпорт
При цьому практично всю електроенергію з Білорусі постачатиме НАЕК «Енергоатом». Державна компанія викупила майже всю доступну потужність – 885 з 900 МВт, а ще компанія «Електро Ком'юніті» придбала скромні 15 МВт.
Майже втричі більше електрики у листопаді ми можемо купити у Росії. За даними аукціону «Укренерго», одразу вісім українських компаній викупили доступні потужності для імпорту електроенергії з РФ наступного місяця – у розмірі 2200 МВт. Тобто максимально одночасно ми зможемо купувати близько 3 ГВт електроенергії за кордоном – це фактично потужність трьох блоків українських АЕС.
Думаю, що ціна електроенергії, що імпортується, буде точно під 2,5 грн за 1 кВт*год.
Експерти кажуть, що ця електроенергія навряд чи буде дешевою. За словами експерта з атомної енергетики Ольги Кошарної, українська атомна енергія коштує близько 64 копійок за кіловат*год, а імпортна буде чи не вчетверо дорожче.
– У проекті фінансового плану «Енергоатому» на 2022 рік собівартість 1 кВт*год електроенергії становить близько 63,8 коп., – каже Ольга Кошарна. - Думаю, що ціна електроенергії, що імпортується, буде точно під 2,5 грн за 1 кВт*год. При цьому, якщо ми викуповуватимемо електрику за рівним графіком, то в нічний час імпортна електроенергія витіснятиме електрику «Енергоатому».
Іншого виходу немає
Як кажуть експерти, імпорт електроенергії з Росії та Білорусі для нашої країни має як плюси, так і мінуси. З одного боку, напевно, краще все-таки купувати електрику у країни-агресора, ніж сидіти у темряві.
- Україна мала всі можливості, щоб наростити запаси вугілля в літній період, - каже економіст Олексій Кущ. – Але цього не було зроблено. Тепер слід рятувати ситуацію. Я противник імпорту у стратегічній перспективі, але в тактичній ситуації це єдиний можливий крок. Імпорт електрики, крім того, що дозволить нагромадити запаси вугілля на ТЕС, дозволить ще й знизити навантаження на атомну генерацію. Адже взимку блокам українських АЕС доведеться працювати на повну потужність, тож логічно зараз провести всі невеликі технологічні ремонти та маніпуляції.
З іншого боку, розраховувати на те, що РФ та Білорусь допомагатимуть нам увесь опалювальний сезон, не варто. Адже будь-яка з цих країн може обмежити постачання електрики в Україну з політичних мотивів. І тоді розраховувати нам доведеться лише на себе.
Загроза для енергетичної євроінтеграції
Хтось може подумати – навіщо нам ці Росія та Білорусь? Давайте купувати електрику в Євросоюзі, тим більше, що Україна туди прагне. Але для того, щоб ми здобули можливість купувати електрику в ЄС, нам потрібно синхронізувати нашу енергосистему з європейською. А цей процес не швидкий, він займає кілька років.
Цієї зими енергосистема України має пройти перший тестовий період роботи в ізольованому режимі
І саме нинішній імпорт електроенергії може стати проблемою на цьому шляху. Справа в тому, що наступного року Україна має прожити два тижні у так званому ізольованому режимі. Для цього вибрано терміни найбільшого споживання електрики - тиждень взимку та тиждень влітку.
– Ми готуємось до синхронізації нашої енергосистеми з європейською енергосистемою ENTSO-E, – заявив нещодавно міністр Герман Галущенко. – Зараз це один із найголовніших проектів для української енергетики. Цієї зими енергосистема України має пройти перший тестовий період роботи в ізольованому режимі. Це важливо для її подальшої синхронізації із європейською.
За його словами, до кінця 2022 року ми маємо вийти у паралельну роботу з європейською енергосистемою. У 2023 році – на повноцінну роботу енергосистеми України синхронно з європейською.
Можливо, саме для того, щоб накопичити достатні запаси вугілля на зиму, уряд і дозволяє імпорт електроенергії в листопаді. Тоді до зими до країни прибуде достатня кількість імпортного вугілля та вдасться пройти необхідний період без імпорту електроенергії. Але якщо імпортні постачання буде зірвано, то й на швидких євроінтеграційних планах в енергетиці можна буде ставити хрест.