Повернулася з Італії вмирати
Унікальний сад, в якому аж до Нового року радують око налиті грона винограду, соковита хурма й персики, інжир, ківі, фісташки та багато іншого, Наталя Мартишинець з Виноградово заклала 18 років тому.
Стати фермером ніколи не було її мрією. Сама за освітою філолог, перекладач з французької. Також вільно володіє італійською, угорською та чеською. Багато років жила в Італії, куди виїхали всі родичі. Але близько 20 років тому вирішила повернутися до рідного Закарпаття. Як розповідала три роки тому Наталя «КП" в Україні», приїхала померти на рідній землі - лікарі поставили їй діагноз «гепатит». Гроші на недовге життя були, на дороге лікування в Італії - ні.
Йшов рік за роком, але кістлява з косою все не приходила. Наталія купила землю на Чорній горі біля Виноградово - умовили сусіди, яким потрібні були гроші на операцію. Минув ще час - вирішила обробляти, посадила першу лозу і персики. Вже через кілька років жінка ласувала своєї хурмою, інжиром, ківі, а сьогодні за її екзотичними фруктами з власного саду, який розташованого на півтора гектарах землі, їдуть з половини Закарпаття. Машину, навантажену ящиками із соковитими плодами, жінка вивозить до траси щонеділі - і за дві години все розмітають. Фактично все це - замовлення.
Продається все: від ложок до садового інвентарю
Але коронавірус не пощадив і її. Хвороба дала ускладнення на серце й легені - і тепер Наталії стало занадто складно справлятися із величезними навантаженнями. Адже сад та виноградники - на ній. Волонтерів немає, а тямущих найманих працівників знайти важко. Допомогає тільки сусід. Тому пару днів тому Наталія Мартишинець вирішила виставити своє дітище на продаж.
- Ціна - 95 тисяч євро за все, забирайте хоч сьогодні: з будинком, меблями, посудом і технікою: бензопили, бензокоси, насоси, геть усе, навіть зі мною, - відповідає «КП" в Україні» господиня унікального саду Наталія Мартишинець. - Тільки машину «Ниву» не продаю.
«Зі мною» - це значить, що Наталія згодна перші два-три роки допомагати і пояснювати, як доглядати за садом. І жити там же.
- Мене ще дуже просити мають, аби я залишилася, - ображається на наше запитання «А якщо новий господар не захоче, щоб ви залишилися?» Наталія Мартишинець. - Хіба він буде знати, як обрізати інжир, як прищеплювати хурму, як вирощувати виноград? Якщо не треба вчити обслуговувати сад - то ноги моєї тут не буде! У мене є квартира у Виноградові, може, в Італію поїду - там нам з сестрою діти побудували окремий будиночок поруч зі своїм. Мені є куди йти звідси.
Виноград - примхливий, хурма - невибаглива
Перераховувати всі екзотичні дерева й кущі можна довго. Просто уявіть: цілий сад хурми, найбільший в Україні - більше 300 дерев, за ним - сад ківі, сад персиків та абрикос, потім - сотні гранатових дерев, інжир, азіміна - це дерево з Північної Америки, плоди якого на смак щось середнє між манго і бананом, фісташки. Причому це не просто дерева, які вирощують «на перспективу», все добре плодоносить.
Особлива гордість Наталії - виноградник. У ньому 600 кущів та півтори сотні сортів! Було тисяча кущів, але частину господиня вирізала.
- Найпримхливіші - це саме виноград і персики, - пояснює Наталія Мартишинець. - Коли б не вони, то до липня тут і роботи немає. Наприклад, в сад хурми я можу тільки два-три рази зайти до вересня - подивитися, що та як. Нічого обробляти не потрібно - ані інжир, ані азіміни, ані фісташки. Ківі, щоправда, треба поливати влітку, якщо посуха - любить вологу.
Мінеральні добрива та хімію Наталія Мартишинець не використовує вже років 15 - з того часу, як ці фрукти позначилися на її організмові. Адже приїхала вона з гепатитом. Відтоді - ані краплі хімії.
- Я краще в компост свій виноград викину, аніж буду людей обманювати, - зазначає Наталія. - Хоча біля винограду так напахатися треба, що він має коштувати 200 гривень за кілограм, а не 50.
Віднедавна поруч із фруктовим садом на ділянці Наталії на Чорній горі, звідки відкривається вид на місто, з'явилася пальма.
- Першу пальму я посадила в минулому році - відмінно росте. Ще п'ять є на посадку, - зазначає Наталія Мартишинець. - З виноградарства та садівництва я можу лекції читати - це точно, причому всі шишки набивала практикою.
Господиня чудо-саду зазначає: після перших персиків та винограду розуміння, що їй слід садити надалі, приходило під час медитацій. І не було жодної невдалої «підказки» - все приймалося і плодоносило.
Найняти помічників - не вихід
Наразі у господин гарячий сезон. Треба збирати виноград. Тут є навіть такий, який можна зрізати взимку - до Нового року або Різдва, якщо немає сильних морозів. У свій сад Наталія вклала душу.
- Чи не шкода мені його продавати? Багато хто запитує, але це вже не для бабусі - після коронавірусу я постаріла років на 10, - зітхає Наталія. - Помічників брати - так за ними дивитися треба, контролювати, показувати - це вже теж не для мене. Я вже так втомилася - у мене 600 кущів винограду, все нині треба зібрати, почистити й реалізувати. Хребет від тягарів - треба ж мотатися з відрами туди-сюди - сів на десять сантиметрів. Нехай би, хто запитує, в моїй шкурі побував. Що ж мені, вмирати разом із садом? І сад помре, і я помру. Запускати його не хочу, щоб заросло так, що не видно, де дерева, а де кущі.
Дзвінки надходять чи не з перших годин оголошення, але за перші два дні покупець ще не знайшовся. Наталія твердо має намір продавати свій диво-сад - мріє рік відпочивати і нічого не робити. Заводити новий, нехай невеличкий, на новому місці проживання бажання немає - не той вік.