Загострення почалося навесні
На подив педагогів початкової школи №2 в Самборі Львівської області, 1 вересня в учительській не задзвонив їх старенький телефон у кабінеті. Це було дивно - зазвичай кожного шкільного свята своїм колишнім колегам по роботі телефонувала колишня вчителька молодших класів Оксана Богданівна Князєва, яка вже давно вийшла на пенсію. А тут - тиша...
Цього року їй виповнилося 80 років. Ходити з кожним роком вчительці було все складніше, тому бачилася з колишніми колегами рідше. Але справно дзвонила і на деякі свята приходила до школи, якій віддала все життя.
- Оксана Богданівна завжди була на дуже хорошому рахунку. Це талановитий педагог, вона виховала цілі покоління - вчила дітей, перед цим - їх мам, тат, бабусь і дідусів, - розповідає «КП" в Україні» заступник директора початкової школи №2 в Самборі Наталя Павлик. - Її знало все місто.
В останні півроку вчителька не зустрічалася колегам навіть на вулиці. Хоча це не сильно їх дивувало - з деякими з них вони хоч і мешкали на одній вулиці, але ходили по різних дорогах. Вулиця Шухевича в Самборі - дуже велика.
80-річна Оксана Князева жила разом із 47-річним сином Олегом. Його, кажуть, обожнювала, всю душу в нього вклала. Довгий час його тут не було - навчався, працював... Потім - повернувся. А півроку тому знову «пропав» - разом з матір'ю. Сусіди знали - він просто перестав виходити з дому і мати не випускав.
- Дивацтва у нього почалися минулої весни, до цього був абсолютно нормальним - як всі. На вулиці зустрінеш - звичайний чоловік. Симпатичний, розумний, освічений. Він був тямущим вчителем-біологом. А потім закрився, перестав виходити на вулицю... - розповідають «КП" в Україні» місцеві жителі.
Сім'ї у нього, кажуть, не було. Чоловік Оксани Богданівни давно помер - років 20 або більше назад. Хворів. Після його смерті вона залишилася з сином. Старша дочка живе в Закарпатській області.
На сина ніколи не скаржилася
На пенсію в 55 років Оксана Князева не пішла - продовжувала працювати. Потім все-таки звільнилася зі школи, але часто дзвонила й приходила.
- Вона завжди нас вітала зі святами. Знала, коли дні народження у старших колег, і телефонувала їм на домашні, - згадує заступник директора Наталія Павлик. - А коли такі телефони відійшли - у всіх з'явилися стільникові, - дзвонила на шкільний номер. Оксана Богданівна - дуже позитивна людина, завжди намагалася нас підтримати. Знаєте, як в школі, завжди є якісь проблеми, купа справ. Вона жартувала, сміялася, але про своє особисте життя і про сина нічого не розповідала. Дуже рідко було, аби вона на щось поскаржилася. На сина - ніколи.
Цього разу свято пройшло без звичного дзвінка від вчительки... А вже через три дні в квартирі Князєвих в будинку №17 на вулиці Шухевича знайшли її труп. Він пролежав на ліжку близько двох тижнів. Увесь цей час від мертвої матері не відходив дорослий син.
Стояв на обліку в психлікарні
Як з'ясували правоохоронці, стареньку він задушив - виявили перелом під'язикової кістки, поширена травма при такому способі вбивства. Навіщо він це зробив, пояснити не зміг. Але ховати матір нібито зовсім не збирався. Кажуть, так і планував жити з тілом, час від часу відкриваючи кватирку, щоб провітрити. У теплу пору року тіло жінки вже почало розкладатися.
Якби не пильна сусідка, тіло могли виявити набагато пізніше. Жінка, яка жила поруч, почала допомагати родині, коли Олег і його мати зовсім перестали виходити на вулицю: приносила продукти, готувала їжу. Насторожилася, коли її перестали пускати до будинку, й викликала поліцію.
- Чоловік її знав, довіряв - і їй вдалося його вмовити, щоб відчинив двері, - розповідають «КП" в Україні» самбірські правоохоронці. - Так і зайшли: сусідка, а слідом - поліція, яка до цього ховалася. Побачили моторошну картину - два тижні в теплі далися взнаки... Сина затримали. Проведуть судово-психіатричну експертизу, яка з'ясує, чи осудний він.
Виявилося, раніше чоловік лікувався у львівській психіатричній лікарні. Стояв на обліку з діагнозом «шизофренія». Як він вбивав матір і навіщо - не знає.
Чув голоси і бачив демонів
Хворобу сина мати-вчителька приховувала десятиліттями. Схоже, ніякого лікування після психіатричної лікарні йому не надавали - і півроку тому почалося погіршення. Чоловік скаржився на зорові й слухові галюцинації, говорив про це й сусідам. Нібито бачив демонів і чув голоси. Старенька мати вже була не в силах йому допомогти. А чужим до цих проблем не було діла, та вони й не змогли б оцінити небезпеку хвороби.
- Хто знав, що все так серйозно, - зітхають місцеві. - Він не справляв враження вбивці або психопата. Так, з'явилися дивні речі - міг шуміти ночами, говорив сам із собою, музику голосно включав. Але хіба мало таких дивних сусідів?
- Він абсолютно нормальним до цього загострення був, ніколи за ним нічого не помічали. Як всі - нічого страшного або дивного не було, - відзначають жителі тієї ж вулиці. - А нещодавно він почав сам із собою говорити - міг йти і когось невидимого в чомусь переконувати. Чув якісь голоси. У кожного є своя таємниця, заглянути в чужу душу неможливо. Людина спочатку може мати одне обличчя, а потім - зовсім інше...
Поховали вчительку наступного дня після виявлення тіла - в суботу, 4 вересня. Займалася похоронами її старша дочка.
Один з кращих в школі
- Про сина вона дуже тепло завжди відгукувалася, називала його «мій Олежик», - розповідають колишні колеги вчительки. - Про нього завжди говорила позитивно, що у них все добре. Це дуже порядна й хороша сім'я. Але про особисте життя вона ніколи не розповідала. А нам незручно було запитувати...
Вчителі згадують - син Оксани Богданівни з дитинства демонстрував непогані інтелектуальні здібності.
- Знаєте, як до дітей вчителів ставляться - до них завжди більш високі вимоги, - кажуть в педагогічному колективі. - Він справлявся, був старанним, багато читав. Звичайна нормальна дитина - нічим не відрізнявся від інших. Не було нічого, щоб можна було запідозрити, що з ним щось не так. Після школи вступив до університету в Ужгороді, закінчивши його, залишився працювати в цьому місті.
Після вбивства по місту поповзли чутки - нібито син вчительки придумав свій культ або релігію, а мати повинна була стати першою послідовницею. Мовляв, в квартирі знайшли десятки книг з езотерики. Чи правда це - в поліції не можуть сказати. Книги ніхто не вивчав, обкладинки - звичайні підручники з астрономії, фізики, алгебри, геометрії, програмування.
Після затримання вчителя жителів Самбора турбує одне - можливо, це не єдиний випадок, коли у когось за стінкою живе психічно хворий, про чий діагноз ніхто не здогадується. На перший погляд розумна освічена людина, яку іншим в приклад ставлять, але рано чи пізно вона може переступити межу. Скільки таких само, як і самбірська вчителька початкових класів, зберігають в секреті подібні діагнози рідних...
Проблема в тому, що подібних хворих чимало, вони серед нас і будь-якої хвилини можуть щось зробити. Примусово їх лікують хіба що після таких випадків, а до цього - тільки за згодою його або родичів, кажуть місцеві.
- Шизофренія - це велика біда. Психічно хворими людьми ніхто не займається - раніше вони стояли на обліку, проходили лікування, отримували адекватну терапію, - зазначила «КП" в Україні» одна з медпрацівниць з Самбора Галина. - Тепер вони вільно гуляють вулицями. Мама, знаючи про хворобу, була відважною - жити із хворим сином в одній квартирі...
ОФІЦІЙНО
- 47-річному місцевому жителю (після проведення судових експертиз) загрожує від 7 до 15 років позбавлення волі за вбивство матері, - відзначають в секторі комунікації поліції Львівської області. - На тілі загиблої виявлено ознаки насильницької смерті і гниття - воно пролежало близько двох тижнів в квартирі. Встановлено, що до вбивства причетний її син. Незабаром йому виберуть запобіжний захід. Чоловікові оголошено про підозру в умисному вбивстві. Йде досудове розслідування.
КОМЕНТАР психіатрії
Спасибі медреформі за позбавлення допомоги пацієнтам
- Пацієнту з шизофренією досить підібрати якісну терапію, і людина буде компенсована і нічим не буде відрізнятися від нас з вами, - каже заслужений лікар України, психіатр Владислав Сова. - Але у нас, з одного боку, проблема з толерантністю суспільства, з іншого - із «забитістю» людей, яким складно пояснити необхідність системного прийому препаратів. І все це відбувається на тлі закриття психоневрологічних диспансерів, за що спасибі медреформі й усім міністрам, починаючи з Уляни Супрун, - всі пацієнти залишилися фактично без лікування і нагляду. Втративши допомогу, вони реально божеволіють, хоча могли б нормально жити, приймаючи одну таблетку на день. І, природно, страждають не тільки вони, а й їхні родичі та оточуючі.