Ковідна історія людства зробила коло, і ми знову опинилися в тій точці, звідки відчайдушно намагалися вибратися минулої осені й минулої весни. Коронавірус, щоправда, надбав за цей час нового статуса - «хвороба невакцинованих», але, на думку лікарів, згадати про маски, санітайзери і соціальну дистанцію саме час і щепленим, і тим, хто ще роздумує.
«Лакмусовим папірцем» розвитку нової хвилі, як і раніше, є ситуація в стаціонарах та реанімаціях. Про те, що відбувається за залізними дверима з табличкою «червона зона», «КП" в Україні» встигла поговорити із завідувачем COVID-реанімацією Дніпропетровської обласної лікарні ім. Мечникова, лікарем-анестезіологом, який врятував за 30 років практики тисячі людей, Володимиром Дубиною.
Чому встигли? За словами самого Володимира Миколайовича, «ще кілька днів - і буде не до розмов».
В стаціонарах стало більше молодих пацієнтів
- Володимире Миколайовичу, що наразі відбувається на вашій «передовій»?
- Йдуть бойові дії, після літнього затишшя зростання спостерігається з серпня. Відділення реанімації розраховане на 20 пацієнтів, максимальне число хворих, які одночасно знаходилися тут минулої хвилі, було 27, і це була «м'ясорубка». Наразі в реанімації 14 осіб, резерв на кілька днів ще є, але він дуже швидко закінчується, і ми швидше набираємо нових хворих, аніж відправляємо на доліковування в стаціонари.
- За офіційною статистикою, заповнюваність стаціонарів зараз на рівні кінця квітня - початку травня, коли попередня хвиля пішла на зниження, чи так це?
- Статистика у будь-якому випадку запізнюється, оскільки для зведення даних потрібен час. Коли в день наразі дають 9 тисяч встановлених нових випадків, підтверджених досить точним методом ПЛР, треба розуміти, що десь дві третини від цієї кількості ще в процесі. І хвилю, яка йде, ми будемо підтверджувати документально трохи пізніше, тобто із запізненням. А кількість хворих стає все більше, досліджень робиться все більше, зростає навантаження на комп'ютерні томографи - і державні, і приватні. Ми починаємо входити в пік, в якому часу для інтерв'ю вже не буде, коли робочий день медиків розтягується на невизначений час.
- За прогнозами, пік припаде на листопад?
- Думаю, буде швидше - вже жовтень почне нам «дзвонити в дзвони».
- Чи змінилася структура хворих у порівнянні з попередньою хвилею?
- Так, однозначно спостерігається зростання захворюваності серед молодих, частина яких переносить хворобу в легкій формі, але в стаціонарах їх стало більше. Відповідно, за останні два місяці змінився середній вік пацієнтів: якщо він був 68 років, то нині став 59. Відбувається це і за рахунок великої кількості молодих вагітних жінок, яких не можна спостерігати амбулаторно - будь-якої секунди перебіг вагітності може ускладнитися розвитком дистресу плода, небезпекою внутрішньоутробної загибелі дитини.
Змінилася й психологія пацієнтів - вони почали швидше звертатися, усвідомивши за ці півтора року, що зволікання коштує життя.
- Якщо говорити про літніх хворих, з якими хронічними захворюваннями найчастіше потрапляють до реанімації?
- Серцево-судинні хвороби, онкологія, цукровий діабет, атеросклероз. Вони бояться вакцинуватися, вважаючи, що це погіршить їхній стан, але коли хворіють, все стає дуже погано. Інформовання таких пацієнтів про вакцинацію покладено на сімейних лікарів, а ті вже просто втомилися, не можуть, до тог ж їм ніколи цим займатися.
Підступність «Дельти» посилив сезон ГРВІ
- Чи змінилася клініка перебігу хвороби у зв'язку з особливостями штаму «Дельта»?
- Так, вона має підступний характер. Зараз сезон розвитку різних респіраторних інфекцій, людина може відчувати нездужання, підвищення температури, нежить, біль у горлі. Все це звичні симптоми, з якими люди продовжують ходити на роботу або навчання, приймаючи їх за ГРВІ, але тими ж ознаками став проявлятися і коронавірус.
Півтора роки тому ми дуже сподівалися, що інфекція, почавши «працювати» з людською популяцією, буде слабшати і викликати меншу кількість грізних ускладнень - так, як це сталося свого часу з грипом. Але коронавірус продовжує мутувати, крім зміни симптоматики на початку захворювання наразі немає виражених м'язових болів, яких народ звик побоюватися, немає високих температур, набагато менше стало випадків зміни смаку, втрати нюху.
Що до легеневих ускладнень, з попередніми штамами вони розвивалися з 7-го по 9-10-й день, а нині - на 3-4-й день. Змінюється, на жаль, КТ-картина, в деяких випадках вірус викликає не пневмонію, а синцитіальні накопичення в легенях, що призводить до некерованого прозапального каскаду, який може викликати пошкодження інших органів і систем. Перед нами дуже підступний, дуже складний і жорсткий супротивник, який викликає повагу та не вибачає жодих помилок.
- Чи справді «Дельта» демонструє велику швидкість поширення, коли одна людина може заражати від 5 до 8 людей?
- І навіть більше, коефіцієнт його агресивності й інфікування на порядок вище, ніж у інших штамів.
- Чи є ще якісь «сюрпризи» від цього штаму?
- Ми ніколи не думали, що тромботична мікроангіопатія (ураження дрібних судин в результаті формування згустків крові) вийде з тієї критичної групи, яка була раніше. Якщо такі зміни були у чоловіків у віці, з атеросклерозом, з цукровим діабетом, то зараз у нас всі жінки, тільки двоє чоловіків.
Вірус не може ліквідувати популяцію, в якій розмножується
- Наскільки захищений від повторного зараження медперсонал, який, як правило, вже перехворів і здебільшого вакцинований?
- У нас перехворіли практично всі, заражаючись не в «червоній» зоні, де суворі заходи безпеки, а шляхом контактування з родичами пацієнтів, власними сім'ями, іншим персоналом. Шкіра з рук злазить від деззасобів, але велика кількість контактів, інфікованого матеріалу - і вірус все одно «проскакує». Так, ми перехворіли, вакцинувалися, й організм, якщо і зустрінеться з вірусом, вже тренований, але більшість людей навколо не можуть цим похвалитися. Це мовби досвідчений солдат, який на порядок краще необстріляного.
Але небезпека повторного зараження залежить від кількості отриманої вірусного навантаження. Отримаєш багато - ймовірно, на день-два зляжеш, але перехворієш легко. І неможливо визначити без розвиненої клінічної картини, чи буде людина виділяти вірус. Він може не захворіти, але, отримавши будь-яке вірусне навантаження і впоравшись з ним, може якийсь проміжок часу - тривалий чи короткий - ділитися ним. Тому загальне правило про дистанції, маски і уникнення масових контактів залишається незмінним.
- Чи довго ми будемо в цьому жити?
- Сподіваємося, що пройде ще півроку-рік, і все почне затухати. Вірус не може повністю ліквідувати ту популяцію, в якій розмножується, йому потрібно в чомусь поширюватися. Але всім нам необхідно поки що бути напоготові і не втрачати пильності - перехід із «зеленої» зони до «помаранчевої» стався стрімко, і, мабуть, нам знову доведеться увійти в ту саму річку.
- Як часто зараз потрапляють до вас вакциновані?
- З числа хворих, які пройшли через реанімацію з серпня, щеплених було лише троє.
- Чи потрібно вакцинуватися тим, хто перехворів?
- Вакцинація потрібна - небезпечно, ризиковано, але нічого кращого наразі не придумано. «Чарівної кулі» від коронавірусу все ще немає. Як казав Черчілль, «немає гірше ладу, аніж демократія, але кращого поки що ніхто не запропонував». Через 3-6 місяців після хвороби треба вакцинуватися. Зробивши два щеплення, ми виграємо собі десь рік, а потім будемо думати. Чи будемо ми розплачуватися за вакцинацію? Напевно, будемо, але іншого виходу немає. Чи будуть мої лікарі розплачуватися за роботу з ковідом? Будуть, але іншого виходу немає.
- Україна отримала 60 тисяч доз американських препаратів, ефективність яких, на думку багатьох вчених, є сумнівною. Чому ми восени беремо те, від чого в США відмовилися влітку?
- Так, вони відмовилися, і повторю слова нашого головного інфекціоніста Ольги Голубовської: «Проти «Дельта»-вірусу він неефективний». Його заборонено використовувати в стаціонарі, тільки амбулаторно. Але як у випадку з будь-якими моноклональними антитілами, він вводиться внутрішньовенно в умовах стаціонару, оскільки за людиною протягом години потрібно спостерігати - моноклональні антитіла можуть викликати неприємні ускладнення, небезпечні для життя. При цьому в стаціонарах зараз буде не до того, до того ж в них немає механізму для заведення документації з метою надання допомоги амбулаторному пацієнту. Як це все буде - поки незрозуміло.
- Вчені говорять про необхідність застосування противірусних препаратів на ранніх етапах хвороби - що ви думаєте про це?
- В Україні практично немає можливості амбулаторного прийому противірусних препаратів. Вони є в протоколах, але у нас їх не було, потім «Мікрохім» розпочав випуск «Фавіпіравір» в таблетках. Так, «Ремдесивір» ефективніший, але «Фавіпіравір» людина може приймати амбулаторно. Однак до прийняття він повинен здати аналізи, щоб виключити 7 або 8 існуючих протипоказань. І поки він сходить до лікаря, здасть аналізи, отримає результати, покаже їх лікареві - процес затягується, і ми запізнюємося. І проблема поки що не має розв'язання.
- Чи стало простіше працювати з урахуванням колосального досвіду, який здобули власною практикою?
- Навесні 2020 року ми вишукували інформацію по зернятку, наразі є велика база даних, доступ до інформації про найостанніші розробки, клінічні випробування та їх результати. Ти увесь час дізнаєшся щось нове і постійно вчишся, береш участь в обговореннях на форумах з провідними фахівцями з різних країн, і коли використовуєш їх рекомендації - пацієнти йдуть краще, тому що це світовий досвід. Але й ми одними з перших почали говорити про послаблення Т-клітинного імунітету і приєднання аспергільозу і ще в серпні минулого року почали використовувати протигрибкові препарати у хворих, які тривалий час хворіють. І тільки наприкінці вересня з'явилися дослідження, що у 48% випадків виявляється аспергільоз. А в грудні в протоколи внесли інформацію про необхідність протигрибкових препаратів для лікування аспергільозу. Лікарі просівають, умовно кажучи, тонни піску, вишукуючи дорогоцінні камені, а потім діляться ними з колегами - за допомогою виступів, публікацій та й просто в особистих контактах.