У Німеччині дійшла кінця епоха Ангели Меркель. «Мама» всіх німців передає свій пост наступнику і надає новообраному парламенту право високо нести прапор одного з головних геополітичних гравців світу.
У неділю, 26 вересня, німці вибирали собі новий Бундестаг, а кандидатура нового канцлера проясниться трохи пізніше. Перемогли, як і передбачалося, соціал-демократи (25,7% голосів), на другому місці - Християнсько-демократичний союз (18,9 %%), «зелені» стали третіми з 14,8% голосами, а замикають п'ятірку переможців Вільна демократична партія (11,5%) і «Альтернатива для Німеччини» (10,3%).
Поки есдеки п'ють заздалегідь припасене шампанське, а «зелені» заливають горе (вони хоч і пройшли в Бундестаг, але ціною рейтингу, що грохнувся за кілька днів, тому розраховувати на головні міністерські портфелі їм не доводиться), німці роблять ставки на нового канцлера. Поки в пріоритеті потенційний ставленик партії-переможниці Олаф Шольц. В потилицю йому дихає Армін Лашет з ХДС, а шанси Анналени Бербок від «зелених» стати новою канцлеркою наблизилися до нуля після її невдалих дебатів.
Німці прокинулися в новій реальності, де немає Ангели Меркель, і спробують жити без неї, хоча поки не буде створена урядова коаліція і не оберуть нового канцлера, Меркель продовжить виконувати свої обов'язки. Оптимісти розраховують, що новий канцлер уже привітає їх з Різдвом, а реалісти згадують, як одного разу формування коаліції затягнулося на півроку.
Українці теж стурбовані: чи не позначиться нова німецька реальність на існуванні звичної української. І як поводитися з новим урядом?
«Німеччина буде займатися своїми внутрішніми проблемами»
На думку політолога Олександра Кочеткова, програш на виборах партії Ангели Меркель і закінчення звичної коаліції ХДС/ХСС - це зміна ситуації і декорацій, а то і вектора життя.
- Німеччина - дуже прагматична країна, як і її керівництво. Зараз складна ситуація в світі, і, ймовірно, німці не будуть витрачати гроші даремно. Гроші будуть переважувати якісь політичні ідеали, устремління і демократичні цінності. Але партія Меркель перемогла в Північній Померанії, там, де будується приймальний термінал «Північного потоку-2», а губернатор тієї землі - палка прихильниця цього «потоку». І оскільки вона не остання людина в партії, то напевно буде підштовхувати запуск проекту. Тобто в стосунках Німеччини і Росії нічого не зміниться, - міркує Кочетков.
Що стосується України, то, на жаль, сьогодні наша країна не є якимось надцінним учасником європейської та світової політики. І то, як пані Меркель взаємодіяла з Україною, це її особиста позиція. А також - особиста позиція Росії і Путіна: впливати на ситуацію певним чином. І ми бачимо, що вона впливала, і цей вплив зазвичай був не на користь України. Швидше, на користь Росії.
Політолог наводить приклади: в 2008 році Меркель заблокувала надання Україні ПДЧ в НАТО в 2014-му - особисто вимагала не чинити збройний опір в Криму, і так далі.
- Я думаю, що Німеччина не продовжить грати занадто потужну роль у вирішенні проблеми між Росією і Україною на Донбасі і в Криму. Участь Німеччини в «нормандському форматі» буде мінімальною. І цей формат буде поступово згортатися, - каже Олександр Кочетков. - Німеччина займеться своїми внутрішніми проблемами, взаємодією з Росією і зароблянням грошей, а не рішенням загальнополітичних питань. І ми повинні використовувати цю зміну обставин на зовнішньополітичній сцені. Як? Це буде залежати від нашої влади.
«Хіба що вона стане трохи більш антиросійськи налаштованою»
Інші політологи вважають, що курс корабля під назвою «Німеччина і її уряд» збережеться ще надовго. Політолог, кандидат політичних наук Олексій Якубін каже: все залежить від формування коаліції в Бундестазі.
- Для нас краще велика коаліція. Ми бачили її курс в період Меркель: це «Мінськ», «Північний потік-2» і ідея про газовий компроміс (допомога Україні в підписанні нового газового контракту після 2024 року). Навряд чи позиція зміниться кардинально, хіба що вона стане трохи більш антиросійськи налаштованою. Єдина партія, яка відкрито критикувала «ПП-2» і налаштована, щоб не проводити компромісну політику щодо Росії, - це «зелені». Але вони не взяли так багато місць, як хотіли. І навіть якщо в парламенті складеться коаліція під умовною назвою «світлофор» (традиційно колір соціал-демократів - червоний, «вільних демократів» - жовтий, «зелених» - зелений) - не факт, що «зелена» Анналена Бербок отримає пост міністра закордонних справ. Хоча це дало б можливість формувати зовнішню позицію Німеччини з різних питань, у тому числі і українському, - припускає Якубін.
- У президента України були надії, що в разі яскравої перемоги німецьких «зелених» або приходу їх до влади позиція Берліна щодо України стане більш м'якою - і більш жорсткою по відношенню до РФ. Але за результатами цих виборів я не бачу такої тенденції. Схоже, в парламент пройшли сили, які не будуть особливо протистояти запуску «Північного потоку-2», а будуть орієнтуватися на те, що є, - вважає Олексій Якубін.
Привід для оптимізму
- Це точно буде вже інша Німеччина! Новий уряд буде намагатися відновити і внутрішню, і зовнішню політику, що несе в собі як можливості, так і ризики. І Україні доведеться вибудовувати нові відносини з зовсім іншою Німеччиною, - підкреслив політолог Олег Саакян.
Політолог прогнозує, що в світлі домінуючих вимог німецького істеблішменту по «Північному потоку-2» новий уряд країни в першу чергу зосередиться на німецько-російському треку. І Україні головне - не стати заручником цього процесу. А ось якщо німецькі «зелені» увійдуть в коаліцію, то в України з'явиться привід для оптимізму. Особливо, якщо Анналена Бербок займе крісло міністра закордонних справ. Тоді можна буде говорити про форсування всіх українсько-німецьких процесів і, можливо, про нові шляхи їх вирішення.