Юридичний словник України багатіє на терміни. У ньому вже є «злодії в законі», а відтепер будуть і «олігархи». Це не кримінально караний статус, але щось на кшталт клейма: нехороша людина.
Законопроект, навколо якого ламалося багато списів, депутати прийняли в режимі бліц. І немає підстав сумніватися, що президент найближчим часом поставить своїм підписом точку, тому що він - ініціатор задуму.
«КП" в Україні» коротко розглянула закон і попросила експертів оцінити його з точки зору користі суспільству.
Олігархом призначається...
Хоч убийте, а все та ж аналогія зі «злодіями в законі» напрошується. Претендента на блатне звання висувають кримінальні авторитети, рішення приймає сходка. Правда, «злодій» - це почесно, а «олігарх» - не дуже, але схема схожа.
Кого називати олігархом, а кого ні - вирішує Рада національної безпеки й оборони. Кандидатури представляють Кабмін, Нацбанк, СБУ, Антимонопольний комітет або хтось із членів РНБО.
Орієнтуватися будуть за чотирма ознаками: участь у політичному житті, вплив на ЗМІ, володіння монополіями на національному ринку, наявність активів понад 1 мільйон прожиткових мінімумом (зараз це 2,19 мільярда гривень).
Якщо особа, яку в народі прийнято називати багатієм, відповідає хоча б трьом із цих критеріїв, вона ризикує потрапити до «Реєстру осіб, які мають значну економічну та політичну вагу в суспільному житті (олігархів)».
Звучить шанобливо, але насправді це «дошка ганьби». Вивішений на ній магнат потрапляє під три заборони: робити внески грошима або речами в політичні партії, фінансувати агітацію й мітинги, брати участь у великій приватизації.
Начебто не дуже страшно. По-перше, все вже вкрадено до нас, по-друге, гроші політикам можна передавати без розголосу. Можливо, тому на олігархів наклали пару моральних санкцій. Вони зобов'язані будуть подавати декларацію про доходи - ну нібито як лохи в світі фінансових ділків. І стануть «недоторканними» для представників великої влади. Будь-який візуальний, телефонний, електронний контакт із олігархом - президент, генпрокурор, голова СБУ, народний депутат, міністр та іже з ними - зобов'язані будуть декларувати на тій самій «дошці». Олігархам і поговорити буде ні з ким.
З реєстру того, хто «провинився», виключать, якщо він доведе в РНБО, що очистився від двох з чотирьох ознак - провів роботу над помилками. Після покаяння повернуть всю красу життя, включаючи право не звітувати про доходи і влаштовувати договорняки з чиновниками.
В остаточній редакції законопроекту є також положення, згідно з яким кандидата на «дошку ганьби» мають проінформувати про те, що його персона буде розглядатися на засіданні РНБО і в нього є право написати пояснювальну або особисто прийти і довести, що не олігарх.
Омбудсмен проти
Власне, виділення олігархів в якусь касту - могутню, але принижену - і стало предметом критики законопроекту після першого читання. Головне юридичне управління ВР присвятило 21 сторінку тексту, щоб розповісти, як такий варіант боротьби з олігархатом порушує статті Конституції та інших законів України.
На захист олігархів виступила навіть Уповноважена з прав людини Людмила Денисова, вимагаючи віддати законопроект на рецензію до Венеціанської комісії. Вона була впевнена, що там його розіб'ють в пух і прах.
Але де, як то кажуть, наша не порушувала. Якщо по правах простої людини топчуться як хочуть, то постукати підошвами по власниках заводів, газет і пароплавів - це свята справа! Так вирішили депутати і прийняли закон, не вникаючи в рецензії та порив душі омбудсмена.
Тепер головна інтрига полягає в тому, хто першим відкриє реєстр на сайті РНБО.
ДУМКА ЕКСПЕРТІВ
Володимир Фесенко, голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента»:
- Законопроект посилить вплив, а головне - контроль влади над олігархами. Вони ніби опиняться під ковпаком, простір для маневрів звузиться. Реєстр потрібен для того, щоб в першу чергу обмежити олігархам доступ до політики. Мовляв, не хочеш в список РНБО - не лізь в державні справи. Всім фінансовим магнатам ніби показали «жовту картку».
Список обмежень для олігархів, на думку політолога, не порушує їхні основні цивільні права й свободи.
- Обмеження є і в Європі. Наразі для олігархів найбільша неприємність - токсичність як результат попадання в реєстр. Їм це може створити проблеми ще й в міжнародному контексті. Тому я передбачаю, що будуть спроби оскаржити закон через Конституційний суд, а також позови в вітчизняні суди з тим, щоб потім дійти до Європейського. Для цього і знадобилася реакція на законопроект Людмили Денисової, аби апелювати до порушень прав людини.
Руслан Бортник, директор Українського інституту політики:
- Цей закон - величезна маніпуляція. Він взагалі не стосується олігархів. Депутати прийняли правила перепідпорядкування великого бізнесу владі. У документі відсутні будь-які інструменти, які дозволяли б залучити олігархів до відповідальності, повернути незаконно отримані ними капітали. Ані покарання, ані відновлення справедливості немає. Проте є інший механізм.
Включення до реєстру призведе до того, що олігархам складніше стане працювати з банківською системою. Тому вони змушені будуть домовлятися з владою і робити те, що вона просить. Це відіб'ється на наших правах і свободах.
Великий бізнес припинить фінансувати незалежні або опозиційні ЗМІ. Він перестане підтримувати незалежну політичну аналітику й опозиційні проекти. Політична конкуренція буде сильно звужена, а корупція зросте. Магнати почнуть нелегально домовлятися з Офісом президента та РНБО.
Ростислав Чайковський, фінансовий експерт:
- Це тільки видимість боротьби проти олігархів і за наповнення бюджету. Як і всі інші закони, які приймаються, але не дають ніяких результатів. У влади не вистачає аналітичної грамотності для створення реальних механізмів, які оздоровили б економіку, і політичної волі для їх реалізації.
Законопроект про олігархів може бути використаний тільки для того, щоб на когось натиснути, але не для того, щоб навести лад в країні. Тіньовий ринок як процвітав, так і буде процвітати.
Ігор Попов, експерт Українського інституту майбутнього:
З цим законом влада отримує новий інструмент управління. РНБО в ручному режимі буде оголошувати олігархами, кого вважатиме за потрібне. Частина олігархів почнуть домовлятися, а по тих, хто не піде на поступки, проведуть заходи щодо зменшення їх впливу на ЗМІ. Інформаційне поле перекроять в бік підтримки влади. Влада буде зміцнювати свою вертикаль.
На економіку країни цей закон жодним чином не впливає. Виключно продукт внутрішньої політики.
Олексій Кущ, фінансовий аналітик:
- Закон не має практичної цінності, це чисто медійний продукт. Присоромити олігархів не означає щось вирішити.
Основних проблем, пов'язаних із олігархами, три. По-перше, це їх рентооріентована поведінка. Вони націлені на захоплення економічних рент в країні. Вкладають прибуток не в економіку, а в придбання нових рент. Це дуже небезпечна модель. Її необхідно трансформувати у відкритий тип економіки.
По-друге, боротьба з олігархами - це боротьба з монополіями. Таким шляхом пішла Америка, і зараз там антимонопольних органів бояться навіть більше, ніж податкових служб.
Третя проблема - це горизонтальне розширення фінансово-промислових груп. Олігархи захоплюють всі сегменти економічної активності в країні, витісняючи малий та середній бізнес. Вони можуть володіти аграрним, паливним, металургійним, інформаційним, банківським, туристичним бізнесом і навіть керувати операціями з нерухомістю. Цей вузол слід розрубати, інтегрувати ФПГ у вертикальне розширення - за одними галузями.