Вісім років тому співак із Білорусі Євген Литвинкович взяв участь у шоу "Україна має талант" та "Х-фактор" і став справжньою народною зіркою у нашій країні. Артист записував альбоми, а його концертні афіші можна було зустріти у кожному місті. Але останні кілька років про нього мало чути. У розмові з "КП" в Україні" Євген зізнався, що зараз він сам собі продюсер і тепер співатиме те, що хоче сам.
"Не хочу підлаштовуватися"
– Про вас давно не було жодних новин. Багато хто думає, якщо артиста немає на телебаченні – значить, він нічого не робить. Ви брали паузу чи просто писали пісні та гастролювали?
– Я постійно гастролював. Україна – величезна країна, є й маленькі міста. Раніше мої тури завдяки телеканалу СТБ були великими містами. Звичайно, коли робиш навіть в одному "мільйоннику" рекламу, тебе бачать усі. Я перестав гнатися за якимось форматом, зрозумів, що мені це не підходить. То навіщо ж це робити абияк? Я можу дозволити собі не поспішати. Я подумав, що треба до кожної пісні серйозно підходити. Написав – відклав, а потім згадав і переробив щось. З таким мисленням підійшов до написання нового альбому. Мені дуже цікаво, як публіка відреагує на нові мої пісні.
- Ви сказали, що раніше доводилося підлаштовуватись під формати. Це було рішення продюсера?
- І рішення продюсера, зокрема. Всі ми прагнемо потрапити на радіо, нам хочеться подобатися більшості. Але як свідчить практика - це не завжди правильний шлях, оскільки він менш чесний. А люди не дурні, вони відчувають якусь неприродність. Не хочу підлаштовуватися. Я сам собі шаблон - так вирішив і почав писати трохи інакше.
- 2014-го ви розірвали контракт із СТБ. Це вплинуло на вашу кар'єру?
- Це сталося не за власним бажанням, у тому числі й не за рішенням каналу. На жаль, в Україні розпочалася війна. Тоді були всі налякані, і великі підприємства, навіть такі титани, як СТБ, не знали, що робити. І всі проєкти, які вимагали вкладень, вирішили зупинити. І тоді закрився цілий продюсерський відділ. Постраждав не лише я. Це не можна вважати розривом договору. Так я лишився сам із собою.
- Зараз ви самі собі продюсер чи маєте команду, яка вам допомагає?
– Я сам собі продюсер. Але періодично зустрічаюся з людьми, пробую себе у командній роботі. Зараз я знайшов хлопців, з якими починаю працювати. Сподіваюся, що у нас все зростеться.
"Лікарі говорили: як ти взагалі ходиш"
- Вас уже багато років сприймають як учасника проєктів "Х-фактор" та "Україна має талант". Як до цього ставитеся?
- Чудово, а що таке? Це ж не останні телешоу. Їх дивилася вся країна. Також мене асоціюють із добрими справами, почуттям гумору, кулінарією. Багато з чим. Це чудово. Я знаю, що є така штука, що всі хочуть якнайшвидше позбутися кліше учасника телешоу. Це якийсь сільський підхід: я не конкурсант, а творча людина. То йди та розкажи це на сольному концерті, де в тебе буде аншлаг.
- Ще братимете участь у телешоу? Чи поки що вистачило цього досвіду?
- Мені завжди було цікаво взяти участь у "Євробаченні". У мене з'явилася надія, що моя країна незабаром трохи по-іншому заживе. Наші представники матимуть доступ до конкурсу "Євробачення". Артистів не призначатимуть за якісь свої внутрішні заслуги. Я дуже сподіваюся колись уявити свою країну.
- Це правда, що, коли ви брали участь у "Х-факторі", у вас були проблеми зі здоров'ям через стрес?
- Була справа. Все це не просто дається. Так вийшло, що у цьому конкурсному режимі прожив цілий рік – спочатку "Україна має талант", а потім "Х-фактор". Грубо кажучи, я рік був у постійному стресі, з незнайомими людьми, які також хочуть перемогти. Хоч би хто намагався здатися душкою, але виховання у всіх різне, і методи досягнення мети теж різні. Я намагався не грубіянити, стримуватися, не битися. У результаті ця стриманість і виливалася у здоров'я. У мене дуже сильно падав гемоглобін, лікарі казали: а як ти взагалі ходиш?
- А хто вас намагався вивести з себе? Учасники?
- Звісно. За тобою спостерігає вся країна, і не лише Україна. І ось хто витримує – той і доходить хоча б до другого місця.
- Із вашим наставником Ігорем Кондратюком не намагалися зв'язатися?
– Ми з ним завжди підтримуємо контакт, завжди один одного вітаємо з днем народження. Він приходить на мої концерти, іноді підтягує під свої заходи. Дякувати Богу, Ігор про мене ніколи не забуває. У нас дуже дружні, теплі стосунки. Зараз він не хоче пов'язувати себе із продюсуванням. Ну що ж, насильно милий не будеш.
- Про кожного артиста ходять якісь чутки. А про вас?
- Звісно. Коли Кондратюк бачив мої переживання, він мені сказав: "Не надумайся про себе нічого читати. Знай, якщо 50% людей тебе ненавидять, а інші 50% за тебе готові порвати, то в цьому і є формула успіху". Мільярд усіляких можливих історій можна прочитати в інтернеті. Коли пишуть, хлопчик ти чи дівчинка, що в тебе зі здоров'ям. Я вирішив не заважати безглуздим людям бути мені хоч у чомусь корисними, робити мене популярнішим!
|
Болить душа за Білорусь
- Розкажіть про вашу нову пісню "Блакітнавокая", яку ви присвятили своїй країні.
– Почнемо з того, що я вже вісім років мешкаю в Україні. Проживши ці роки, я розумію, що, виявляється, можна жити трохи вільніше - мати свою точку зору, робити музику, яка не повинна бути обов'язково схожою на те, що подобається певному колу людей. Можна існувати як творча одиниця у вільному руслі. Власне мене це і привабило в Україні, я з величезним задоволенням тут живу і творю. У зв'язку із ситуацією в Білорусі є постраждалі люди. Через це в мене болить душа. І ось ця хвора душа написала пісню "Блакітнавокая", думаю, від імені багатьох білоруських емігрантів.
- Коли ви востаннє були вдома, у Жодіно?
– На жаль, рік тому, на свій день народження. І так розумію, що і на цей ньде народження мені не вдасться приїхати.
– Ваші родичі живуть у Білорусі. А що вони говорять про те, що відбувається в країні?
– Усі переживають, не знають, чим це закінчиться. Усі сповнені надій. Білоруський народ зараз згуртувався, дізнався, що таке бути разом і що означає стати єдиним муром. Але точку неповернення пройдено. Таких, як я, білорусів в Україні дуже багато, котрі теж усім, чим можуть, допомагають.
- Торік у вас був концерт у рідному місті. Що це за історія, коли на сольнику з'явилися родичі, про яких ви не знали?
- До мене на сцену піднялися двоє людей похилого віку - жінка з чоловіком. Якщо не помиляюся, то це мої троюрідні родичі по батьківській лінії. Вони сказали, що контакти з моїми батьками обірвалися. І завдяки тому, що я став артистом, у них з'явилася можливість побачитися. Також я побачив своїх племінників. Усі вони прийшли на концерт. Це було дуже приємно.
- В одному інтерв'ю ви говорили, що у Білорусі вас ніхто не впізнає на вулиці. Вас це не засмучує?
- У нас у Білорусі в принципі справи з шоу-бізнесом дуже плачевні. Ось кого ви знаєте із білоруських виконавців? Я думаю, що це теж чимала заслуга нашого уряду, що культура в нас далеко не на першому місці. І, на жаль, наші артисти нікому не відомі. Але якщо ти отримав визнання за кордоном, то про тебе згадають. Візьмуть кілька інтерв'ю та забудуть.
- Ви намагалися бути бізнесменом, у Білорусі відкривали свій нічний клуб. Тепер не хочете щось нове пробувати?
– Завжди хочу. У мене ніколи не пропадало бажання відкрити свою кафешку, де я знайомитиму людей з білоруською кухнею. Але я не мільйонер, розірватися важко. Все-таки займатися професійною творчістю теж коштує чималих грошей. Зараз випускаю альбом, і всі мої заощадження йдуть туди.
Про особисте
"Моя душа та серце цвітуть"
- У вас були стосунки із жінкою, яка намагалася вас приворожити. Розкажіть про цю історію.
- У мене є подруга, екстрасенс Олена Курилова. Я поскаржився їй, що від мене людина не може відірватися. Альона сказала, що було зроблено приворот. Вона професійно намагалася допомогти мені. На даний момент у мене все гаразд.
- Ви зараз щасливі на особистому фронті?
- Моя душа та серце цвітуть.
- Новий альбом присвятили коханій людині?
– Ні. Знаєте, там зібрані історії з мого, вже не маленького, життя. Там і про друзів, і країну. Альбом досить багатогранний, звичайно, і не без кохання у ньому.
- Скоро у вас день народження (4 листопада. – Ред.). Вже знаєте, як його відзначатимете?
– Ні. Хочеться чогось надзвичайного. Але з цією карантинною заразою, може, доведеться відзначити на кухонці. Але я і цьому радий, головне, що в тебе всередині. Впевнений, що мій день народження, навіть якщо я в ліфті застрягну, пройде чудово.
|
Про карантин
"Блогерство – це не моє"
– Ви запустили свій кулінарний канал на ютубі. Любите готувати чи просто було нудно на карантині?
- Так, на карантині було дуже нудно. Оскільки люди їдять три, а то й п'ять разів на день, вирішив спробувати знімати відео. Якийсь відгук з'явився від глядача, який мене любить. Але поки що закинув цю справу. Я – ненажера, готувати люблю, ще більше люблю нагодувати.
- Загалом, вам цікаве блогерство?
- Якщо чесно, мені здається, що я дуже серйозна людина (сміється). Я не люблю балаболити просто так, а блогерство все ж таки має на увазі велику кількість інформації, вміння тримати словом глядача. Мені більше вдається тримати піснею, але не у форматі блогерства. Тож, швидше за все, це не моє.
- Як карантин вплинув на ваше життя? Багато артистів залишилися без роботи.
- Справа в тому, що я ніколи не чекаю від когось допомоги. Я сам почав шукати роботу – десь себе запропонувати, кудись поїхати, виступити за 3 копійки, але не зупинятись, не закриватися вдома. Хоча перший місяць було страшно, поки ми розібралися, як поводитися, де бути можна, а де не можна. Коли люди вже адаптувалися, я почав потихеньку продовжувати свою творчу діяльність. На карантині займався написанням альбому.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
Співачка Маша Гойя: Я не виходила заміж за Юрія Фалесу, тому й не розлучалася
Артистка випустила новий кліп і тепер сама собі продюсер.