Перші рішення Європейський суд ухвалив через 10 років
Цей день львів'яни пам'ятають у деталях досі – у пам'яті міцно засіли страшні картинки, звукивибуху та крики поранених людей, які тікають у паніці з військового аеродрому.
На розрекламоване авіашоу поспішали тисячі мешканців – цілими сім'ями, з дітьми, у передчутті свята та яскравих видовищ. Через кілька хвилин ці емоції змінилися жахом.
Один із львівських військових, Юрій, розповідає – вирушив на аеродром разом із молодою дружиною та маленькою донькою. Захопили й сусідських хлопчаків – батьки відпустили, а хлопці палко бажали подивитися на літаки.
- Коли ми в забитому тролейбусі під'їхали до летовища, хлопці захотіли хот-доги, і ми зупинилися біля будки з фастфудом, - каже Юрій. - Напевно, це нас і врятувало - коли попрямували до летовища, туди вже мчали "швидкі", назустріч бігли люди... Розвернулися і поїхали додому.
Кожен, у кого не вийшло того дня відвідати авіашоу, тепер дякує Богові і провидінню – запізнення, будь-яка дрібна домашня неприємність, як родич, що прихворів, або "злий" батько, який не відпустив на аеродром, допомогли зберегти життя. Тієї кривавої суботи, 27 липня 2002 року, загинуло 77 осіб – з них 28 дітей. Ще 500 людей постраждали. Людей виводили з аеродрому із заплющеними очима – всюди лежали закривавлені частини тіл та мертві. Деякі сім'ї загинули майже повністю - живими залишилися 1-2 особи. Обох батьків втратили трирічний Юрій Мотузюк та п'ятирічна Настя Міхно, сім'я Куц втратила сина та доньку, родину Рудь – сина Олександра.
У 2006 році близько сотні потерпілих звернулися до Європейського суду з прав людини – 20 із них отримали травми, інші втратили близько 70 близьких родичів. Було заведено приблизно 40 справ. На думку родичів загиблих, Україна порушила свої зобов'язання згідно з Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод. Через 10 років після звернення Європейський суд ухвалив перші ухвали у справі загибелі людей - сім'ї Міхно ухвалили виплатити 3600 євро за моральну шкоду і 360 євро за правову допомогу. Звісно, це не поверне загиблих рідних.
Засуджені давно відбули свої терміни
Тоді під судпотрапили шестеро людей - Володимир Топонар, командир літака, другий пілот Юрій Єгоров, заступник командувача авіакорпусом Анатолій Третьяков, заступник керівника польотами Юрій Яцюк, начальник служби безпеки польотів авіакорпусу Анатолій Лукіних та відповідальний за підготовку екіпажу Олег Дзюбецький. Дзюбецький суд виправдав. Лукіних отримав умовно, решта - реальні терміни. Найбільший термін дістався Топонарю – 14 років позбавлення волі. Також усі, крім Дзюбецького, виплатили величезні штрафи – десятки та сотні тисяч доларів.
Засуджені давно відбули свої терміни. Хтось із них залишився в Україні, хтось виїхав. Володимир Топонар відбував термін у Кагарлицькій виправній колонії біля Києва – установа мінімального рівня безпеки. Тут утримуються винуватці аварій зі смертельними жертвами. За хорошу поведінку Топонарю останні роки дозволили жити в селі Зікрачі з умовою приходити в колонію щодня відзначатись і працювати. Після колонії до Львова Володимир так і не повернувся – знайшов нову дружину. Колишню дружину, яка, за словами знайомих, продала квартиру, щоб допомогти йому під час суду, Топонар покинув. Його син залишився у місті – з батьком у нормальних відносинах, але ділитися подробицями з пресою не бажає. Багато хто не вірив у винність Топонаря - льотчик вищого класу, який налітав уже близько 2000 годин, не міг помилитися. Причиною вважали літак, що став раптом некерованим. До речі, на авіашоу планували використовувати інший, але не запустився двигун, його замінили багатотонним винищувачем. Також пілоти нібито мали неправильну карту місцевості, і вони не знали, що просто під літаком внизу - тисячі людей.
Через рік після трагедії біля Скнилівського аеродрому збудували каплицю Усіх святих українського народу – щороку сюди, як і на могили загиблих, приходять їхні родичі та близькі. Вранці у каплиці провели літургію та панахиду, поклали квіти. 48 членівсімей загиблих в авіакатастрофі отримають дві тисячі гривень.