Головної новорічної ялинки у Києві цього року, швидше за все, не буде. Так вирішили люди за лічені дні, зібравши під відповідною петицією потрібну кількість голосів.
Петиції у відповідь з вимогою таки поставити головне новорічне дерево, що передбачалося, але поки не було зроблено, на даний момент до мерії Києва не надходило. Правильне таке рішення чи ні - питання, на яке кожен має відповісти собі сам. Інша справа - унікальність ситуації.
Новорічну ялинку вже забороняв Микола Другий за підтримки священиків ще в 1914 році, потім більшовики зробили те ж, зіславшись на тезу про церковне («різдвяне») походження традиції. Вони ж повернули свято перед початком Другої світової війни, перетворивши його з абсолютно сімейного на суспільно-патріотичне. Ялинку після цього не скасовували жодного разу. Новорічні свята 2022 – 2023 року стануть унікальними. Народ сам вирішив – потрібні вони йому чи ні.
Ми ж, згадуючи історію, дізналися, як зустріли кияни не менш трагічний, ніж у наші дні, Новий рік - 1917-й, напередодні великих змін та потрясінь.
Церква забороняє
Незважаючи на війну, революцію та безвладдя, люди готувалися до свята. Традиційного і сімейного. І ніхто тоді, у далекому 1917 році не знав, що цей Новий рік стане останнім, який вони зустрінуть за звичним, сформованим століттями сценарієм. Вже наприкінці січня 1918-го Ленін підпише декрет про перехід на західноєвропейський календар, і все зміниться. Адже до цього свято - зустріч Нового року - входило у Різдвяний тиждень і було більше релігійним, ніж світським. Кінець 1917 р. винятком не був, люди здебільшого збиралися провести ніч у храмах, а не за святковим столом.
"Архієрейське служіння в Софійському кафедральному соборі. Сьогодні, в неділю, 31 грудня, божественну літургію відслужить преосвященний Назарій, єпископ Черкаський. О 1 годині ночі на 1 січня 1918 року молебень буде відслужений високопреосвященним Платоном, митрополитом Бакинським і Тифліським, екзархом Кавказьким. В понеділок, день Нового року, літургію та молебень буде здійснено високопреосвященним Володимиром, митрополитом Київським та Галицьким", - повідомляли чи не всі газети, що вийшли в Києві 31 грудня 1917 року.
Саме церква закликала віруючих відмовитись від новорічних ялинок. Справа в тому, що ця традиція прийшла до Російської імперії з Німеччини, а оскільки країни перебували у стані війни, Синод вважав неетичним прикрашати в будинках новорічні дерева. Така собі дореволюційна "декомунізація".
Кияни до думки батюшок прислухалися, але "ялинки" не скасували. До речі, у ті роки не було заведено влаштовувати великі вуличні гуляння. Дві головні ялинки встановлювалися в будівлях Купецьких зборів на Хрещатику (не збереглося) та Дворянських зборів (тут зараз знаходиться філармонія).
Чим точно традиції минулого століття були схожі на наші, так це дитячими ранками…
"Союзне кафе. Миколаївська вулиця (напроти цирку). Ялинка. Для дітей. Вдень о 12 годині. Танці, ігри, сюрпризи, атракціони. За участю клоунів, акробатів, танцюристів. Проводяться конкурси: дитячої краси з видачею 10 призів і на краще виконання танців з видачею 10 призів. Вхід дитина – 1 рубль, дорослий – 2 рублі".
… та "нічними клубами"
Дорого:
"Інтимний театр. Зустріч Нового Року. Бал-Маскарад. Костюми не обов'язкові. Танці при трьох оркестрах. За найкраще виконання Танго приз - діамантові сережки ціною в 1000 рублів! Початок об 11 годині вечора, кінець о 5 годині ранку. Кількість квитків обмежена. Квитки для жінок 10 рублів, для чоловіків 12 рублів. Ложі на 5 персон 50 рублів".
І простіше:
"Громада взаємодопомоги наборщиків Києва на користь сиріт, вдів та інвалідів влаштовує у Купецьких зборах 31 грудня вечір-ялинку "Зустріч Нового року". Два оркестри музики. Танці. Американська лотерея. Циганка-ворожка та інше. Вхід платний - 3 рубля. 9 годин вечора".
Втім, для бажаючих провести вечір в інтелігентному колі теж були пропозиції.
"Міський театр. Сьогодні, 31 грудня, вранці "Дубровський". Увечері "Севільський цирульник". 1 січня вранці "Демон", увечері "Євгеній Онєгін".
Як зустріли 1918 рік
Витяг з кримінальної хроніки першого дня 1918 року.
* "Стрілянина, що відбувається в Києві щодобово вночі і стала для обивателів вже звичним явищем, в ніч під Новий рік набула ураганного характеру. Стріляли буквально у всьому місті, як на околицях, так і в центрі. Стріляли в основному залпами, що створювало безперервний гуркіт, особливо інтенсивна стрілянина велася в районі Софійського собору, водночас зі стріляниною на вулиці з'явилися групи солдатів здебільшого п'яних і напівп'яних, вони робили обшуки у перехожих і забирали у них все, що потрапляло до рук. Все це неподобство тривало до 5-ї години ранку. З початком стрілянини вулиці спорожніли. У багатьох будинках, де влаштовувалися зустрічі Нового року, через побоювання "обшуків" і взагалі безчинства п'яних банд солдатів, було загашене світло і веселощі припинилися. На Новий рік протягом усього дня на вулицях щохвилини зустрічалися натовпи п'яних солдатів з дикими піснями та лайками. Мирні обивателі під час зустрічі з ними тулилися до стін будинків. Це вдавалося не завжди. Того дня було багато облаяних, ображених і навіть побитих. Ніхто із скандалістів міліцією не затриманий".
* "Театр "Гротеск". Під час зустрічі Нового року після 12-ї години ночі оркестр виконував "Марсельєзу". Всі піднялися з місць. Один офіцер, зайнятий розмовою, продовжував сидіти. Один із присутніх панів зробив йому зауваження. "Я українець", – відповів офіцер і обіцяв встати тільки при виконанні українського гімну, пояснивши це тим, що знаходиться на українській землі.
Отримавши таку відповідь, пан, який зробив зауваження, пішов. За кілька хвилин офіцер, який назвався українцем, до нього підійшов і запропонував назвати своє прізвище.
- З такими особами як ви, я не розмовляю, – кинув пан офіцеру. При цьому пан кинув в обличчя офіцеру картку. Тоді офіцер розлютився, вихопив кортик і вдарив ним свого супротивника. Виконання чергового номера на сцені було зірвано".
* "Вбивство візника і замах на самосуд. Близько 1 години ночі на 1 січня поручик 1-го українського куреня смерті Григорій Храмов, вийшовши з кафе-шантану "Аполло", зажадав у візника, що стояв біля під'їзду, Івана Демкіна, старого років 50-ти, відвезти його на Печерськ. Отримавши відмову, поручик Храмов вихопив револьвер і, зробивши постріл йому в лоб, завдав смертельного поранення. Поручик Храмов був затриманий українськими патрульними. Натовп зівак, а також 30 озброєних солдатів увійшли у приміщення "Аполло", куди був доставлений затриманий Храмов, і зажадали видачі його для проведення самосуду. Храмова тим часом непомітно відправили у фортецю, що було повідомлено солдатам".
|
До речі
Сушені сливи та керченські оселедці
Накрити святковий стіл століття тому було проблематично. Продукти в магазинах майже не продавалися, частіше вимінювалися на ринках або поширювалися будинковими комітетами.
"У підвідділ продуктів Київської міської продовольчої управи щодня з 10 ранку до 3 години дня будинковим комітетам та колективам видаються дозволи на купівлю на міських продуктових складах наступних продуктів: оселедців астраханських та керченських, окістів, ребер, кави, мила, сушених слив, сушених груш, картопляного борошна, квашеної капусти, ніжинських огірків, солі, синьки, сірників. Крім того, на складах біля Олексіївського парку проводиться вільний продаж (без дозволу міської управи) окістів по 3 рублі фунт і керченських оселедців від 22 копійок за штуку", - писала газета "Киянин" 31 грудня 1917 року.
За матеріалами газети "Киянин" 28 грудня 1917 року – 5 січня 1918 року.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
Що було на новорічному столі 50 років тому: без олів'є, але з ікрою