Проект Акту проголошення незалежності України написали ще ввечері 23 серпня 1991 року народні депутати Левко Лук'яненко та Леонтій Сандуляк. Однак напередодні історичного засідання Ради голова Верховної ради Української РСР Леонід Кравчук приголомшив депутатів умовою: на підтвердження Акту необхідно буде провести референдум. Тоді місцеву владу все ще зберігали парткоми, тому депутати побоювалися, що результати референдуму можуть бути не на користь проголошення незалежності. Та й більшість членів Компартії навіть у день історичного засідання сумнівалися, чи викидати свій партійний квиток до скриньки, чи проголосувати проти Акту.
|
24 серпня у залі парламенту був найвищий градус напруги. Кожен із депутатів хотів висловитися. Після тривалих дискусій Кравчук доручив створити комісію, яка б представила остаточний варіант Акту проголошення незалежності. До цієї комісії увійшли депутати Ігор Юхновський, Олександр Мороз, Дмитро Павличко, Іван Заєць та Анатолій Матвієнко. Депутати зібралися у коридорі за круглим столом біля кабінету голови Верховної Ради.
Ось як описує процес редагування Акту Дмитро Павличко у своїй книзі "Спогади":
- Я дістав звичайний олівець і почав редагувати, вголос повторюючи існуючий текст та виправлення до нього. Насамперед я змінив назви Акту: "Акт Верховної Ради Української РСР" на "Акт проголошення незалежності України". Далі я зупинився на першому реченні: "Висловлюючи волю народу України про життя в незалежній державі". Автори Акту не знали про необхідність проведення референдуму. Вони правильно думали про " волю народу ", але цю волю потрібно було продемонструвати. Тому довелося викреслити цю пропозицію.
У результаті замість волі народу з'явилася така пропозиція: "Зважаючи на смертельну небезпеку, яка була нависла над Україною у зв'язку з держпереворотом в СРСР 19 серпня 1991 року".
|
Далі серед депутатів виникла дискусія щодо політичного статусу країни: республіка України чи держава Україна? Зрештою зійшлися на одному слові і залишили в Акті просто Україна.
Коли всі виправлення було внесено, Акт передрукували на машинці і одразу вручили Кравчуку, який і зачитав його з трибуни парламенту на вечірньому засіданні. За – 346 голосів. У залі бурхливі оплески.
|
Після голосування Роман Лубківський запропонував внести до парламенту український прапор. В'ячеслав Чорновіл зробив доповнення – внести саме той прапор, з яким українці стояли на барикадах біля російського Білого дому. І ще – підняти національний прапор над куполом парламенту.
Враховуючи шум у залі, Леонід Кравчук ухвалив рішення внести до парламенту прапор, який "засвітився" на телебаченні на московських барикадах, проте червоно-блакитний прапор над куполом не міняти, доки не "внесемо до Конституції зміни про символіку".
Прапор вносили під пісню "Ой у лузі червона калина...", яку співали депутати.
|
Увечері того ж таки дня сотні тисяч українців вийшли на Майдан. Люди раділи та плакали від щастя, передчуваючи, що Україна незабаром стане незалежною.
Стенограму засідання Ради 24 серпня 1991 року можна почитати >>>>ТУТ.