Зеленский в ООН: показал патрон, рассказал про Василия Слипака и процитировал Хэмингуэя
Владимир Зеленский впервые выступил на Генассамблее ООН. Свою речь президент Украины произнес в Нью-Йорке на следующий день после открытия 74-й сессии.
Зеленский был первым из выступающих лидеров в среду, 25 сентября. В зале его слушали супруга, глава Офиса президента Андрей Богдан, помощник Андрей Ермак и глава МИД Вадим Пристайко.
Зеленский выступал на украинском языке. Он призвал мировых лидеров вспомнить свое первое выступление и те надежды, которые они испытывали.
- То же самое сейчас испытываю и я, - признался президент.
Он также показал патрон за 10 долларов и рассказал о всемирно известном украинском оперном певце Василии Слипаке, погибшем на Донбассе.
Речь Зеленского в ООН
- Давайте будем искренними – все присутствующие здесь имеют разные интересы, мнения, ценности и проблемы. Но есть то, что объединяет нас всех. Вы все когда-то впервые выступали с этой трибуны. Пожалуйста, вспомните, какие чувства переполняли вас в тот момент. Каждый из вас, сегодня известный и уважаемый человек, когда-то начинал. Верю, что сочетание скептицизма и практицизма, жестких геополитических реалий еще не затушило вашу целеустремленность, романтизм и твердую веру в способность изменить мир к лучшему. Вспомните, как тогда было важно рассказать о тревогах вашего народа, донести ваши слова. Сегодня я испытываю те же чувства.
Сегодня я расскажу вам историю человека, для которого быть услышанным стало смыслом жизни. У него был божественный голос, его называли лучшим баритоном в мире. Его голос звучал в Карнеги-холле (показывает боевой патрон), в Соборе Парижской Богоматери и Гранд-Опера.
12 и 7 миллиметров, которые непросто остановили его карьеру. Они остановили его жизнь. Кстати, это стоит 10 долларов и сегодня на нашей планете это и есть стоимость человеческой жизни, таких историй тысячи, таких пуль миллионы. Добро пожаловать в 21 век, где вместо возможности быть услышанным у вас есть возможность быть убитым.
Человек, про которого я вам рассказал, звали Василий Слипак (двоюродный брат экс-министра инфраструктуры Владимира Омеляна погиб в 2016 году, - Авт.). Солист Парижской национальной оперы, который погиб на Донбассе, защищая Украину от российской агрессии. Пять лет продолжается война на Донбассе, пять лет как Россия аннексировала Крым. Сегодня, когда существуют тысячи страниц международного права и сотни организаций, которые должны его защищать.
|
Почти 13 тысяч погибших… Каждый год эти цифры звучат тут с одной лишь поправкой – каждый год они возрастают. Прекращение войны и возвращение территорий есть моим заданием. Но не ценой жизни наших граждан… Я понимаю, у каждой страны свои проблемы, но в современном мире больше нет чужой войны. Фатальной может стать мысль, что вас это не касается и не коснется. Именно так закладывался путь для двух больших войн, ценой собственной невнимательности...
…Организация объединенных наций. А есть ли эти нации сегодня объединенными? И что именно объединяет их – бедствия, катастрофы, войны...
…В мире, где жизнь стоит 10 долларов, слова давно обесценены.
…В 2019 году человек разумный, homo sapiens, все еще решает конфликты, убивая себе подобных.
…Сильный лидер не тот, который отправляет тысячи солдат на смерть, а тот, который бережет жизнь каждого человека.
…В этот день, 25 сентября, умер Эрих Мария Ремарк. А 90 лет назад мир увидел его роман "На западном фронте без перемен". Напомню слова из предисловия: "Это попытка рассказать про поколение, искалеченное войной, про ее жертв, несмотря на то, что им удалось спастись от ее снарядов". А еще 90 лет назад мир увидел другой роман. "Прощай, оружие" Эрнеста Хэмингуэя. Вот цитата из него: "Войну нельзя выиграть победами. Тот, кто выигрывает войну, никогда не перестанет воевать".
Что показывал Порошенко мировым лидерам
В 2015 году Петр Порошенко во время своего выступления в Давосе принес часть обшивки автобуса, расстрелянного под Волновахой. Тогда президент сказал, что для него это символ террористической атаки против Украины. В том же году пятый президент выступил на конференции безопасности в Мюнхене. На нее он привез паспорта российских военных, которые нашли на Донбассе.
|
СПРАВКА
Генеральная Ассамблея ООН – главный совещательный, директивный и представительный орган Организации Объединённых Наций. Генасссамблею учредили в 1945 году. Она собирается на очередную ежегодную сессию в период с сентября по декабрь и в последующий период по мере необходимости.
Полный текст выступления Зеленского на дебатах 74-й сессии Генассамблеи ООН
Вельмишановний пане Президенте,
Ваші високоповажності,
Пані та панове!
Від імені України вітаю Вас, пане Президенте, з обранням Головою 74-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН. Україна підтримує реалізацію всіх амбітних пріоритетів цьогорічної Асамблеї.
Будьмо відверті, всі присутні тут мають різні інтереси, погляди, цінності та проблеми. Але є те, що об’єднує нас усіх. У кожного з вас, пані та панове, був той самий, перший виступ з цієї трибуни.
Будь ласка, згадайте свої відчуття у ту мить. Кожен з вас, авторитетний і поважний сьогодні, був колись починаючим, але, я точно впевнений, щирим світовим політиком. І тоді коктейль з прагматизму, скепсису та суворої геополітичної реальності ще не встиг загасити ваш запал, романтизм і непохитну віру в те, що світ можна змінити на краще.
Згадайте, як важливо було тоді донести проблеми та біди своєї країни і свого народу. Як важливо було тоді бути почутим.
І сьогодні я маю аналогічні відчуття.
Я розповім вам одну історію. Історію людини, для якої "бути почутим" стало сенсом життя. Адже цей чоловік мав божественний голос. Його називали одним з найкращих баритонів і контратенорів світу. Його голос звучав у Карнегі-холі в Нью-Йорку, соборі Нотр-Дам, лондонському Ковент-Гардені та Гранд-Опера у Парижі. Кожен з вас міг би особисто почути його неймовірний спів. Але, на жаль, є річ, яка не дозволить вам цього зробити. Вона виглядає – зараз я вам покажу – ось так.
12,7 міліметра, які не просто зупинили його кар’єру. Вони зупинили його життя. Ось це коштує 10 доларів. І, на жаль, сьогодні на нашій планеті це – вартість людського життя.
Таких історій – тисячі. Таких куль – мільйони. Ласкаво просимо у 21-ше сторіччя. Вік можливостей. Де замість "бути почутим" у вас є можливість бути вбитим.
Людину, про яку я вам зараз розповів, звали Василь Сліпак. Це українець, соліст Паризької національної опери, який загинув на Донбасі, захищаючи Україну від російської агресії.
5 років триває війна на Донбасі. 5 років, як Росія анексувала в України півострів Крим. Сьогодні, коли існують тисячі сторінок міжнародного права та сотні організацій, покликаних його захищати, наша, саме наша країна зі зброєю в руках, втрачаючи своїх громадян, відстоює власний суверенітет і територіальну цілісність.
Понад 13 тисяч загиблих. 30 тисяч поранених. Півтора мільйона людей змушені покинути свої домівки. Щороку ці жахливі цифри звучать тут з однією лише поправкою – щороку ці цифри зростають.
Завершення війни, повернення всіх окупованих українських територій і панування миру є моїм завданням. Але не ціною життя наших громадян, не ціною свободи чи права України на власний вибір.
Саме тому ми потребуємо світової підтримки. Я розумію: всі присутні тут мають власний державний клопіт. І чужі проблеми не повинні хвилювати вас більше, ніж власні. Але в сучасному світі, де ми з вами живемо, більше немає чужої війни. І ніхто з вас не зможе почувати себе у безпеці, коли йде війна в Україні, коли йде війна в Європі.
І фатальною може стати думка, що вас це все не стосується і ніколи не торкнеться. Не можна мислити про глобальне й заплющувати очі на деталі чи, як комусь здається, навіть дрібниці. Бо саме так закладався фундамент для двох світових війн. І ціною неуважності, мовчання, бездіяльності чи небажання поступатися власними амбіціями зрештою стали десятки мільйонів людських життів. Невже людство почало забувати про ці страшні уроки історії?
Україна про них пам’ятає. І Україна завжди демонструвала світу готовність забезпечувати мир цивілізованим шляхом. І робила кроки на шляху до міжнародної безпеки. Наприклад, коли відмовилася від ядерного потенціалу, що на той час був більшим, ніж у Великої Британії, Франції та Китаю разом узятих.
Бо нам здавалося, що ми всі будуємо інший, новий світ. У якому для того, щоб твою думку чули і зважали на неї, не потрібно мати ядерну зброю. У якому тебе поважатимуть саме за справи, а не за наявність ядерних боєголовок.
Врешті-решт у цьому "новому" світі наша держава втратила частину своїх територій та майже щодня втрачає своїх громадян.
Саме тому хто, як не Україна, має сьогодні право говорити про необхідність переосмислення та перегляду сучасних світових правил?
Безумовно, ми не ставимо під сумнів авторитет міжнародних інституцій, зокрема Організації Об’єднаних Націй. Але слід визнати, що механізми є небездоганними. Вони починають давати збій, а отже – потребують оновлення.
Організація Об’єднаних Націй. Та будьмо відверті – чи є нації сьогодні справді об’єднаними? А навіть якщо так, то що саме їх об’єднує?
Це лиха, катастрофи, війни.
З цієї найвищої у світі трибуни завжди чути заклики до справедливих змін, праведні обіцянки, проголошення нових ініціатив. Настав час зробити так, щоб вони завжди підкріплювалися реальними справами. Бо у сучасному світі, де людське життя коштує 10 доларів, слова вже давно знецінені.
Згадаймо, з якою метою у 1945 році було створено ООН? Це підтримання та зміцнення миру й міжнародної безпеки. Але що робити, коли у небезпеці сама основа міжнародної безпеки?
Адже будь-яка війна сьогодні – в Україні, Сирії, Лівії, Ємені чи іншому куточку планети, незалежно від кількості її жертв – це найбільша загроза всій цивілізації. Тому що у 2019 році людина розумна, гомо сапієнс, і досі вирішує конфлікти, вбиваючи собі подібних. Упродовж усього часу свого існування людство постійно знаходило нові способи для подолання відстані, передачі інформації, лікування хвороб.
І тільки одне залишається незмінним: суперечності між народами та державами досі вирішуються не словами, а ракетами.
Not by word. But by war.
Не думайте, будь ласка, що війна десь далеко. Методи її ведення, технології та озброєння призвели до того, що наша планета вже не така велика. І сьогодні часу, який я витратив на останній абзац, достатньо, щоб зруйнувати Землю вщент.
Це значить, що на кожного лідера лягає відповідальність не лише за долю власної країни, а й за долю всього світу. На мою думку, нам всім потрібно усвідомити, що сильний лідер не той, хто, не моргнувши оком, відправляє тисячі солдатів на вірну смерть. Сильний лідер той, хто береже життя кожної людини.
Давайте зараз відповімо самі собі – що дають людству наші зустрічі? Якщо для когось це тільки політичний театр, де грають ролі, декларують світлі наміри, які потім перекреслюються темними вчинками?
Це – не просто трибуна. І не сцена. І сім з половиною мільярдів мешканців планети не глядачі, а безпосередні учасники реального життя. Основи сценарію цього життя закладаються саме тут. І сьогодні від кожного присутнього залежить одне – чи буде це життя взагалі.
Зізнаюся, мені дуже хотілося б, щоб цю промову колись назвали "15 хвилин, що змінили світ". Але я чудово розумію: змінити те, що існує тисячі років, за 15 хвилин просто неможливо. А поведінкові теорії кажуть, що війна є невід’ємною складовою людської сутності. Але світ змінюється. Людина змінюється разом з ним. І якщо колись ми навчилися писемності, математики, винайшли колесо, пеніцилін і підкорили космос – значить, у людства все-таки є шанс.
Усвідомлюючи всю небезпеку цивілізації, ми повинні генерувати інші смисли. І боротися за нову людську ментальність, де агресія, гнів і ненависть будуть атрофованими почуттями.
Пані та панове! У цей день, 25 вересня, помер Еріх Марія Ремарк. А 90 років тому світ побачив його роман "На Західному фронті без змін". Нагадаю слова з передмови до нього: "Це спроба розказати про покоління, скалічене війною. Про тих, хто став її жертвою, навіть врятувавшись від снарядів". А ще 90 років тому світ побачив інший роман. Це "Прощавай, зброє!" Ернеста Хемінгуея. Ось цитата звідти: "Війну неможливо виграти перемогами. Той, хто виграє війну, ніколи не перестає воювати…"
Світ мусить пам’ятати: кожне наступне скалічене покоління – це шлях до нової війни. Яку неможливо, просто неможливо виграти перемогами.
Дехто зараз каже: "Третьої світової війни не буде. Буде остання". Сподіваюся, ця фраза – усвідомлення загрози для планети, а не анонс.
Дякую!
ЧИТАЙТЕ ТАКЖЕ
Речь Трампа на открытии Генассамблеи ООН
Ругал Китай и коммунизм, а про Россию и Украину не вспомнил.
