Организаторы Радиодиктанта национального единства 2026 года опубликовали "Лист, який не закінчується", автором которого является военнослужащий и писатель Артур Дронь. Больше всего трудностей при написании возникло с разговорным словом "зеесушний", образованным от аббревиатуры ЗСУ.
В книге Артура Дроня "Гемінґвей нічого не знає" пишется "ЗСУшний". В параграфе 61 Украинского правописания указано, что суффиксальные образования от звуковых аббревиатур пишутся с маленькой буквы, то есть "зсушний". Однако там речь идет о звуковых аббревиатурах, а ЗСУ – буквенная, так что правильно должно быть "зеесушний". Также украинцы использовали форму написания через дефис "ЗСУ-шний".
Так как же правильно? Наконец-то имеем ответ. В опубликованном тексте это слово написано как "зеесушний". В то же время организаторы уточнили, что написание слова в варианте "ЗСУшний" не будет считаться ошибкой.
Дозволиш написати листом? Виводити літери ручкою, чути шурхіт паперу, залишити чорнильний слід на пальцях - вічна романтика! Мова направду не знає меж: пишеш крізь пів хвилини й доби, держкордони й блокпости... Складаєш букви в абзаци, як різьбяр відшліфовуючи кожну деталь, а потім - слова мандрують часом.
Деколи вони схожі на нас: сходяться разом курйозно, але стають нерозлучними. Наприклад, люди кажуть: "міцно любити". Уяви собі! Не "дуже", не "гіперсильно". Любити міцно. Ніби тримати за руку. Довго-довго обіймати. А інколи - прокидатися зранку і не знаходити поряд, але хоч-не-хоч розслонити штори в кімнаті чи розстібнути зеесушного спальника в бліндажі. Це також про міцну любов. Може, навіть найміцнішу.
Коли в теперішньому страшно, мова захищає нас - і то не впівсили, а намагаючись сконструювати майбутнє. Подивись: заховалося слово "останній". Кожна зустріч відтепер крайня, навіть коли це суперечить правилам слововживання. Бо завжди буде наступна. Бо наша зустріч важливіша за будь-які правила.
І найголовніше: мова не тільки для всіх, а й для кожного. Якби навіть ці слова лунали різними голосами, а мільйон людей водночас записували їх, кожен думав би про когось особливого. Я - про тебе.
Ми зустрінемось попри всі правила. Вір мені міцно! Якщо мова непідвладна часопростору, то і лист цей не закінчується ніде й ніколи.
Я люблю тебе. Так є завжди.