Скончалась украинская поэтесса Анна Чубач
На 79-м году жизни скончалась украинская поэтесса Анна Чубач. О ее смерти сообщил глава Винницкой областной организации Национального союза писателей Вадим Витковский в Фейсбуке.
Анна Чубач родом из Винницы. Она начала публиковаться в 60-х годах. В 1971 году поэтесса стала членом Союза писателей, хотя на тот момент она была автором только одного поэтического сборника "Журавка". Из-за этой книги коллеги называли Чубач "подольской журавкой".
Чубач работала с композиторами Александром Билашом, Людмилой Ермаковой, Людмилой Височинской. Самые популярные песни на ее стихи - "Крила", "Хустка тернова", "Не відлітайте, лелеки", "Пісня про поле…", "Горіло над морем багаття", "Замовляю музику словам".
Помимо стихов и поэм, Чубач писала сказки для детей, сочиняла скороговорки. Она является автором музыкальной азбуки "Алфавітні усмішки". По ее книгам технику сценречи учат студенты университета имени Драгоманова.
Дочь Анны Чубач Оксана Чубачевна является известной поэтессой и художницей. Ее персональны выставки проходили в Греции, Германии и Польше.
Стихи Анны Чубач
Журавка
Моя хата — в подільському житі,
Просто неба, на чорній землі.
Маю тільки думки необжиті
Та ще крила — небесно-земні.
Підіймаюся в небо щоранку
І в жита опускаюся знов.
Моя хата не має ганку,
Тільки має тепло і любов.
Моя хата не має стелі —
Залітають сніги і дощі.
В ній і сум, і години веселі
Розбентежують спокій душі.
Зустрічаю піснями врочисто
Косовицю врожайного літа.
Я — не жінка з великого міста,
Я — журавка з подільського жита.
1970
***
Біль
Я до народження зосталась сиротою
У лоні жінки дуже молодої.
Прийшла в конверті чорна похоронна:
Зомліли руки, губи похололи…
До ранку коси в мами посивіли,
А в мене —
Вперше серце заболіло.
Летіли роки, мов гусята сірі.
І біль, і тугу забирали в ірій.
Моя матуся в горі не зосталась —
Із хлопцем русим восени вінчалась.
Коли кричали "гірко" на весіллі,
У мене —
Вдруге серце заболіло.
…От відступила і моя осмута:
Дозріла юність і запахла рута.
А в гожий день, як маки догоряли,
Й мені дружки веселі заспівали:
"Ой то не м’ята в лугах зелених —
Тото Ганнуся чекає неня.
Бо не шнурочок, не перевесло,
А треба коси дочці розплести…"
Вінок наділи, лоєвий та білий,
А в мене —
Втретє серце заболіло.
1974
***
Цілую усмішку твою
Цілую усмішку твою,
Як дощ траву,
Як вітер листя.
Ідеш…
Розгублено стою —
Усі стежки мої — зійшлися.
Усі дороги мої — тут,
Усі стежки мої — біліють.
А ти ідеш…
На тебе ждуть.
Я зупиняти не посмію.
Ну що ж? Іди!
Нехай щастить!
А я — поплачу, посумую.
Я — не ловлю щасливу мить,
Я тільки усмішку
Цілую…
1982
