Новая комиссия проверит каждую книгу из России на предмет "зрады"

Вместе с экспертами "КП" разбиралась, нужна ли Украине общественная комиссия, которая будет давать разрешение каждой книге из РФ.

Фото: urokiistorii.ru

В скором времени в нашей стране может появиться общественная комиссия, которая будет давать разрешение каждой книге из России. Цель: "защитить книжный рынок Украины, и без того ослабленный засильем относительно дешевой и далеко не всегда идеологически корректной российской книжной продукцией".

Об этом сообщил вице-премьер Вячеслав Кириленко в Твиттере: "Правительственный законопроект "О защите украинского книжного рынка от российской продукции антиукраинского содержания только что одобрен профильным Комитетом Верховной Рады".

Если депутаты проголосуют за этот документ, в Украине в скором времени появится общественный совет, который будет давать добро или запрещать ввоз той или иной литературы из России.

У законопроекта появилось немало противников, которые называют создание комиссии нецелесообразным. Ведь новая структура может стать очередной коррупционной надстройкой.

- Комитет  ВР сегодня утвердил законопроект, которым создается специальная  комиссия по лицензированию книг  из РФ. Под лозунгом защиты  от книг антиукраинского содержания под вице-премьера Кириленко могут создать заведомо коррупционный орган, который переплюнет по масштабу всеми любимую Нацкомиссию по защите общественной морали, - уверен Даниил Ваховский, автор и ведущий программы "Мое прочтение" в Old Fashioned Radio. - Законопроект не имеет ничего общего с защитой украинского информационного пространства, потому что уже есть список запрещенных авторов, а "лицензирование" не только остановит легальный импорт, но увеличит в разы контрабанду и вызовет ответные действия со стороны РФ, куда экспортируются изданные в Украине книги. Каким кретином надо быть, чтобы считать, что антиукраинские книги могут завозиться в страну легально и будут кем-то подаваться на лицензирование. Их вообще не нужно импортировать. Их можно пересылать по e-mail или отпечатать в любой местной типографии. Что это за такой "профильный" комитет ВР, который ничего не понимает ни в современных технологиях, ни в экономике, ни в объемах "лицензирования" о которых идет речь?! 

Это уникальная история, как с лозунгами "защиты рынка", "защиты информационного пространства" и "поддержки украинского издателя" убьют и легальный рынок, и книжные сети, и украинского издателя…

"КП" в Украине" позвонила одному из создателей законопроекта, чтобы из первых уст выяснить: почему и для чего создается новая общественная комиссия.

Александр КРАСОВИЦКИЙ, глава издательства "Фолио": "Наш проект закона ушел в Кабмин и был очень изменен!"

- Я был членом рабочей группы, которая готовила проект в Кабмине. После того, как был подготовлен проект рабочей группой при вице-премьере Кириленко, он ушел в Кабмин и был очень сильно видоизменен.

С моей точки зрения этот законопроект гораздо лучше, чем ничего, поскольку я сторонник приведения рынка к цивилизованным условиям, когда зарубежные издатели, печатающие книжки на русском языке, делают это на территории Украины. Это нормальная практика. К примеру, французские издатели, когда хотят продавать книжки в Канаде, печатают их в Канаде; английские издатели, которые хотя продавать книги в Америке, печатают их в Америке.

Соответственно, все идеи, связанные с закрытием рынка или регистрацией авторских прав, не нашли понимания общественности. Поэтому выбран вариант паллиативный, когда ограничивается возможность без предварительного уведомления ввоза в страну книг из государства-агрессора.

Очень хорошо, что комиссия будет общественной – это предполагает ротации членов, общественное обсуждение компетенции членов этой комиссии.

Минусы проекта закона? Для меня выглядит несколько странным, что вместе с образцами книг должны подаваться мнения неких экспертов. Не понимаю, кто ими может стать – то ли литературные критики, то ли психологи… Но считаю, что целесообразно принятие подобного закона и последующая его регулировка подзаконным актами Кабинета министров.

- Александр, а зачем нужна комиссия, если книги из РФ можно переслать  по электронной почте и распечатать  в любой местной типографии?

- Такие типографии будут отвечать  перед украинским законом. Если  они напечатают какую-либо антиукраинскую пропагандистскую литературу, - тут же будут привлечены к ответственности, поскольку их тут же найдут по выходным данным, и не нужно будет заниматься бесконечным контролем на границах или в комиссиях.

- Но у нас ведь уже есть список запрещенных авторов, разве этого недостаточно?

- Официально принятых уполномоченным  органом (СБУ) таковых списков не  имеется. А ссылка на какие-то  списки, которые когда-то делались  Гостелерадио – просто "филькина  грамота"…

КСТАТИ

Выводы экспертов проигнорировали

Любопытно, что во время подготовки нового закона был проигнорированы многие нюансы, предложенные издателями, но и даже "Висновок науково-експертного управління", которое рекомендовало отправить законопроект на доработку.

Вот текст вывода экспертов:

ВИСНОВОК

на проект Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо обмеження доступу на український ринок іноземної друкованої продукції антиукраїнського змісту"

(реєстр. № 5114 від 13.09.2016 р.)

У проекті Закону пропонується запровадити механізм обмеження доступу на український ринок іноземної друкованої продукції антиукраїнського змісту шляхом внесення відповідних змін до законів України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні",                 "Про видавничу справу", "Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності".

Головне науково-експертне управління, розглянувши поданий законопроект, висловлює щодо нього такі зауваження і пропозиції.

1. У законопроекті пропонується у статті 28 "Обмеження права у видавничій справі" Закону України "Про видавничу справу" виключити частину 1, доповнивши її частину 2 новими положеннями.

Звертаємо увагу, що запропонована у законопроекті редакція частини 2 статті 28 (абз. 1) практично відтворює чинну редакцію частини 1 цієї статті, по суті не змінюючи її. У положенні проекту йдеться про "випуск у світ, виготовлення та/або розповсюдження продукції", тоді як фактично це і є діяльністю у видавничій справі, про яку йдеться у частині 1 статті 28, що, на нашу думку, є більш вдалим поняттям.

До того ж, перелічені у абзаці 1 частини 2 статті 28 законопроекту заборони значною мірою вже визначені в чинному законодавстві. Зокрема, у Законі України "Про захист суспільної моралі" встановлено заборону на виробництво та розповсюдження продукції, яка пропагує війну, національну та релігійну ворожнечу, зміну шляхом насильства конституційного ладу або територіальної цілісності України (ст. 2); статтею 300 Кримінального кодексу України встановлено відповідальність за "ввезення, виготовлення або розповсюдження творів, що пропагують культ насильства і жорстокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість…", а статтею 2582 – за "розповсюдження, виготовлення чи зберігання матеріалів з публічними закликами до вчинення терористичного акту".

У запропонованих положеннях абзацу другого частини 2 статті 28 проекту містяться оціночні судження, які відповідно до вимог законодавчої техніки не повинні міститися у нормативно-правових актах: "містить популяризацію або пропаганду органів держави-агресора та їх окремих дій, що створюють позитивний образ працівників держави-агресора, працівників радянських органів державної безпеки, виправдовують чи визнають правомірною окупацію території України".

2. Низку зауважень викликає стаття 281 "Ввезення з території держави-агресора, тимчасово окупованої території України видавничої продукції, що може бути розповсюджена на території України", якою пропонується доповнити Закон України "Про видавничу справу".

По-перше, деякі положення цієї статті проекту Закону можуть бути реалізовані через механізм, який вже унормований Законом України "Про санкції". Одним з видів реагування держави на дії іноземних юридичних осіб, інших суб’єктів, які створюють реальні та /або потенційні загрози національній безпеці (в тому числі і інформаційній сфері) є обмеження торговельних операцій (п. 2 ч. 1 ст. 4). При цьому,  у статті 5 Закону унормовується і процедура застосування такого виду санкцій. Рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо окремих іноземних юридичних осіб, юридичних осіб, які знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб’єктів, які здійснюють терористичну діяльність (персональні санкції), передбачених пунктами 1-21, 23-25 частини першої статті 4 цього Закону, приймається Радою національної безпеки та оборони України та вводиться в дію указом Президента України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту видання указу Президента України і є обов’язковим до виконання. Тому у разі необхідності відповідні зміни доцільно вносити до Закону України "Про санкції". 

По-друге, за дією в часі окремі положення ст. 281 мають тимчасовий характер, а тому повинні вноситися до Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України". Адже включення до текстів чинних законів норм тимчасового характеру не узгоджується з їх природою як постійно діючих нормативно-правових актів.

По-третє, у контексті змісту положень статті 281 проекту Закону виникає питання щодо можливості ввезення з інших країн видавничої продукції, яка є предметом запропонованих заборон, та її розповсюдження на території України.

По-четверте, невизначеною вбачається і пропозиція статті 281 проекту щодо створення експертної ради уповноваженого органу (ч. 4). Адже не зрозумілими є критерії формування складу такої експертної ради, що створює ризики ефективності та правомірності її функціонування.

3. Законопроекту бракує термінологічної єдності. В ч. 1 нової статті 281 вживається дефініція "видавнича продукція, що має походження (виготовлена)… з території держави-агресора…", тоді як далі по тексту йдеться про "видавничу продукцію, яка походить з держави-агресора…".                  У Законі України "Про видавничу справу" йдеться про  "випуск у світ, виготовлення".

4. Звертаємо увагу, що назва статті 281 не повною мірою відповідає її змісту, оскільки в назві йдеться про "ввезення… видавничої продукції, що може бути розповсюджена на території України", а положення статті присвячені створенню органів, порядку їх діяльності та повноваженням, вимогам щодо видачі, анулювання, переоформлення дозволів, встановлення адміністративно-господарських санкцій до розповсюджувачів видавничої продукції  тощо.

При цьому сумнівним є встановлення у Законі України "Про видавничу справу" адміністративно-господарських санкцій (ч. 21 ст. 281 проекту). Адже, по-перше, відповідно до ч. 2 ст. 241 Господарського кодексу України "перелік порушень, за які з суб’єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення", по-друге, Закон України "Про видавничу справу" визначає загальні засади видавничої справи, регулює порядок організації та провадження видавничої діяльності, виготовлення та розповсюдження видавничої продукції, умови взаємовідносин і функціонування суб’єктів видавничої справи.  

Узагальнюючий висновок: за результатами розгляду в першому читанні законопроект доцільно повернути на доопрацювання.  

Керівник Головного управління                                        В. Борденюк