"ЗВЕРНЕННЯ ДО МОЛОДИХ. Святослав ВАКАРЧУК":
"Звертаюся саме до Вас, хлопців і дівчат, приблизних ровесників нашої Незалежності. До молодих людей, чиє активне життя тільки починається. І буде пов’язане з цією країною.
Більшість з Вас тут буде жити, працювати, створювати сім’ї, будувати своє майбутнє.
Звертаюся до Вас — до тих, кому зараз плюс-мінус 20—25. Саме до Вас іще й тому, що не зовсім упевнений, що старше покоління добре почує мене й до кінця зрозуміє. А от за Вас чомусь я впевнений!
Останні події, які умовно можна об’єднати словом "Євромайдан", спонукають мене поговорити з Вами максимально відверто. Так, як говорять з близькими друзями, віч-на-віч. Називаючи речі своїми іменами.
Розуміючи: дещо з почутого може комусь і не сподобатися.
Побачивши те, що сталося в суботу 30 листопада на Майдані, я написав емоційного листа до жителів Півдня і Сходу України.
Я справді писав його, стримуючи сльози. І звертався до всіх не мовчати. Не мовчати про те, що сталося в Києві.
Про те, що на Сході і Півдні, як виявилось, багато хто чомусь вважав проблемою лише Києва, до того ж штучно створеною все тим же Києвом і Західною Україною.
Я отримав реакцію на свій лист. Багато хто почав наводити мені аргументи. За і проти вступу в Євросоюз…
Я сидів і думав…
До чого тут взагалі Євросоюз??? Невже Ви думаєте, що я не написав би такого ж листа, якби силою розігнали майдан, що стояв за вступ до МС з Росією?
евже Ви думаєте, що я можу розділяти студентів, побитих кийками "Беркута" на "своїх" і "чужих"?
Невже Ви вірите, що я зміг би мовчати, коли б до в’язниці кинули мирних мітингувальників, які вийшли до адміністрації президента, що мав би інше прізвище або інші політичні погляди?
Невже Ви, молоді люди, справді відчуваєте себе розділеними на Схід і Захід?
Я В ЦЕ НЕ ВІРЮ!
Це Ви на концертах "Океану Ельзи" заповнюєте стадіони Львова і Луганська, Дніпропетровська і Сімферополя, Донецька і Вінниці.
Я сам бачив. І Ви бачили.
Це Ви вільно говорите і російською, і українською одне з одним.
Я сам чув і розмовляв з вами обома мовами. Це Ви співаєте Гімн України разом з нашою збірною з футболу, яка теж, нарешті (!!!), повним складом співає його вголос.
Я чув це. Я був поруч з Вами на стадіоні в Стамбулі і гордо кричав "Ура!", коли донецький "Шахтар" виграв Кубок УЄФА. А потім передзвонив директору клубу з пропозицією від "Океану Ельзи" просто, без жодних умов, виступити на привітанні клубу в Донецьку.
Це Ви у Фейсбуці, Твітері і Вконтакті давно розвалили стіну між Сходом і Заходом, яка досі існує між представниками старшого покоління.
Я знаю. Я сам спілкуюся з Вами там. Не Ваше покоління стало солдатами у цьому абсурдному протистоянні.
Генерали від політики зробили "гарматним м’ясом" покоління ваших батьків і дідів. Розділяючи і володарюючи відповідно до відомого принципу.
Українська чи російська? УПА чи Червона армія? Голодомор?
Тепер черга нової теми: ЄС — Митний союз? Але ж найбільше від цієї "війни" страждаєте Ви, молоді люди.
Поки Ваші батьки в кухонних розмовах нападають одне на одного, Ваших ровесників б’ють палицями на вулицях. Б’ють і кидають до в’язниць, не розбираючи, звідки вони і якою мовою розмовляють.
Тих, хто віддає накази, не цікавить, звідки Ви і за кого голосували. Ви для них — так, використаний матеріал. Матеріал для цементування нелюдських законів.
Поки шахтарі з Червонограда й Донецька сперечаються, хто з них більше годує країну, чиновники без переконань і з гербом у вигляді грошових знаків успішно обкрадають і перших, і других.
А щойно напруга спадає — кидають нову кістку погризтися.
Невже Ви справді будете вестися на це?
Я В ЦЕ НЕ ВІРЮ!
Я усвідомлюю, що покоління Ваших батьків залишиться таким як є. Їхні погляди навряд чи сильно зміняться.
Але хіба їм розбудовувати нашу країну в майбутньому? Хіба не Ви завтра визначатимете долю України?
Ви, і тільки Ви. Більше нема кому.
Я не знаю, що би роз’єднувало Вас сьогодні. Студентів Харкова і Львова, курсантів Києва і Севастополя. Шанувальників музики з Донецька і Тернополя. Просто щирих молодих людей.
Тих, хто народився в Україні, і тих, хто абсолютно природньо відчуває цю землю Батьківщиною незалежно від місця народження. У Вас одна Батьківщина — Україна! Ви просто не маєте іншої Батьківщини.
Ні в минулому, як Ваші діди і батьки, що живуть спогадами та ностальгією. Ні в майбутньому, як "ваші" політики, котрі тільки й думають, як би вивезти звідси своїх дітей.
Не дайте політикам розвести Вас. Не дайте кухонним розмовам батьків розсварити Вас.
Не дайте підступним міфам жадібно їсти Ваші молоді душі.
Я бачив Ваші очі!!!! В кожному місті України!!! Вони яскраві! І усмішки Ваші щирі! Ваша енергія — це те, що об’єднує нас по-справжньому!
Візьміть відповідальність на себе просто зараз — і Ви перетворите цю землю на діамант.
Безмежно твердий і невимовно сяючий.
В ЦЕ Я ВІРЮ! Тільки не мовчіть, заради Бога, не мовчіть!".