В преддверии релиза музыканты презентовали читателям "КП" тесты всех песен с этой пластинки.
Уже в эту пятницу на портале "Яндекс-Музыка" состоится онлайн-премьера нового альбома группы "Вопли Видоплясова" под названием "Чудовий Світ". Первыми счастливыми обладателями дисков с новыми песнями станут гости концертов большого концертного тура "Воплей", который стартует 20 октября в Тернополе, а уже 7 ноября пластинку смогут приобрести также жители России, Беларуси и Казахстана.
Сегодня же "Вопли Видоплясова" дарят вам несколько стихотворений, которые являются текстами песен нового альбома "Чудовий Світ".
- Отже, нові вірші читайте та в "Світ Чудовий" поринайте!" - наставляет Олег Скрипка. - Співаймо цих нових пісень разом!
Мана
(музика та слова – О. Скрипка)
Часто бува
Минає радість і мла,
Здається, ніби любов.
Але сумні
Ідемо далі самі,
А поряд з нами мана.
Я не зумів,
Тобі сказати не зміг,
Що я, напевно, люблю.
І не хотів,
Насправді, геть не волів
Порушить певний баланс.
Набуває зміст
Небувалих змін,
Таємничних рис
Невідомий символ.
Пам’ятаю сни,
Де поля рясні,
І суниці скрізь,
Ти така красива,
Мене звеш кудись.
Море проблем
Зникає швидко на мить,
Коли згадаю тебе.
І телефон
Схоплю та й кину ізнов,
Хай зріє наша любов.
Далебі біда
Піде назавжди.
Буду я, як дрізд,
Полечу сміливо.
Полечу на схід,
Може, на Китай.
І потім, стрімкий,
Поверну на північ.
Доленько, прощай!
Я не зумів,
Тоді сказати не зміг,
Що я, напевно, люблю...
Чудовий світ
(муз. Є. Рогачевський – сл. О. Скрипка)
Чудовий світ! Є!
Шалений світ!
Здивовує! Є!
Приваблює, захоплює!
В той день ми вийдем за поріг,
Почнем нестямний хепенінг-пікнік!
Тремтять в екстазі гори і степи!
Нема більш вади, болю, самоти
Одвічно, всюди!
Чудесний день! Є!
Величний день! Є-є-є-є!
Палає схід! Є!
Чаруючий, хвилюючий!
Догмами, законами не сковані,
Мов маленькі пломені у далині.
Вийдемо у поле ми оголені,
Радісні, нескорені,
Озорені, вдоволені!
Лунає сміх! Є!
Жіночий сміх! Є-є-є-є!
Шаную всіх! Я!
Зголошую! Запрошую!
Обожнюю!
Межі-кордони перетнем!
Тоді разом лягаймо спати днем!
Вночі утнемо танці-маскарад,
Зачнем глобальний світовий парад
Повсюдно! Світ шалений!
Вогні у серці, небі запалю!
В поля ми вийдемо у стилі ню!
Відтак утворимо усюди рай!
Травою, квітами обсадим все украй!
Шалений світ, зелений!
Талалай
(музика та слова – О. Скрипка)
На зорі рано до світу
Розкажу казку лагідну.
Намалюю рай-райдугу,
Милую я порадую.
Запашні вітри-відуни
Капосні грають навесні.
Маячними сполохами
Ми літаєм закохані.
З тобою разом ми долаєм світи,
Несамовитий я, замріяна ти.
Ми обрітаєм спокій, потім знову в політ.
Минали сонми тисяч весен, зоряних літ.
Первинним спалахом займеться наша любов,
У небесах лучитись будем знов і знов
Безмежно.
Полум`я сяє, світиться,
Наші аури стрітяться.
Ореоли палаючі,
Ми лунаєм, єднаючись.
Я полонений світлом твоїх очей,
Пірнаю в сутність тих незнаних речей.
Солодкий сон, мінливий яв, світ запашний,
Не відпущу ніколи я твоєї руки.
Малює розум риси дивних істот,
Бажання нас здіймає раптом до висот
Захмарних.
Палання наших душ розтопить вічні льоди,
Спричинить катаклізм глобальний, рівень води
Підніметься критично, потім зникне земля.
Ми – скрізь, і там, і тут, усюди, часу нема!
Зненацька грім, тумани, селі і тайфуни,
Але жагу таку не спиниш, не кажи
Нікому.
Небокрай, нам ти нагадай
Про любов нашу, талалай…
Щедрик
(музика та слова народні)
Щедрик, щедрик, щедрівочка,
Прилетіла ластівочка,
Стала собі щебетати,
Господаря кликати.
Вийди, вийди, господарю,
Подивися на кошару,
Там овечки покотились,
А ягнята родились.
Щедрик, щедрик, щедрівочка,
Вже приходить Меланочка.
Зоря-зоря в небі сяла
З святом до нас прибула.
Прилетіли три янголи
Взяли Ісуса на небеса.
Ладо
(музика та слова – О. Скрипка)
Було в той час, де і як, не збагну,
Сталося дивне, чи долі діяння.
Тебе зустрів, чи можливо, наснив,
Та й полюбив в один раз і востаннє.
Твоїх очей – синь озер чарівна,
Коси-ліси, вітри шовком шепочуть.
Ружа-краса розлива полум'я,
Не відпуска мене зваба дівоча.
Манять, печуть вогне-вишні вуста,
Зваблюють перси – говерли цукрові.
В лоні ланів я навік загубивсь,
Та й опинився в полоні любові.
Полони, полони мене вдень і вві снах,
Запали-но вогнем моє серце шалене.
Полечу повесні, закричу в небесах,
Моя земленько-нене.
Сповнений мрій, твій я вершник міцний,
Я прилечу на коні дивокрилім,
Злую біду зупиню-одведу,
Тебе візьму, заберу в небо-вирій.
Я – один з тих, хто це диво узрів,
Орден палкий, військо лицарів вірних.
Буду з тобою, твій незмінний герой,
Ладо моя, моя діво-родино.
Полони, полони мене вдень і вві снах,
Запали-но вогнем моє серце нестямне.
Полечу повесні, закричу в небесах,
Моя Ладо кохана.
Пломеній, променій, осягни догори,
Ти гори, моє серце, у щасті і болі.
Зачаруй, подаруй мені світ, кольори,
Моя зоре-любове.
Полони, полони мене вдень і вві снах,
Запали-но вогнем моє серце, калино.
Полечу по весні, закричу в небесах, –
Моя земленько мила.
Моя любима
Ладо єдина,
Несповідима.
Диво
(музика та слова – О. Скрипка)
Диво, моя мила, ти є,
Серце студеніє твоє.
Крила, cвої крила згорну,
Тихі слова тобі зроню.
Млою студеною ляже небокрай,
Іграй! Грай!
Душі моїй струни знемога забирай,
Украй! Край!
Темно, темно в лісі, аж жах,
Там десь дух чутливий витав.
Незбагненним чином загорну у гай,
У гай! Гай!
Непомітним рухом до тебе підступлю,
Заведу розмову, очами поведу.
Заворожу тебе, моя мила,
У хащі-нетрі затягну,
І все!
Там лісні загони невидимих істот,
Зграї партизанів, шиншила і єнот.
Вийшли вони усі подивитися,
Що у нас тут з тобою коїться,
Постояли, поглузували
І розбіглись по ярах.
Сумна та зимна
Діва крижана,
Меланхолійна
Снігуронька.
Тебе обійму,
Ніжно розпалю,
Люблю, люблю, люблю,
Розтоплю.
Відпустка
(музика та слова – О. Скрипка)
А я витаю думами,
Сам на сам, і сам не свій,
І мари вдаль несуть мене,
Немов пелюстку.
Журнали перегортаю,
Чари-тури, зваби цін.
І близько-близько вже
Омріяна відпустка.
Сонце гріє лице,
Радує це!
Полюбляю тебе,
Відпустка.
Оксамитові дні
Ті чарівні
До вподоби мені.
Нехай минають морози,
Буде хай нестерпний жар,
Хай витрачатиму гроші
На коктейлі.
Піна вирує морями,
Чайки зойк, дельфінів гра.
Краси такої не побачиш
У моделі.
Чували ми за Маямі,
Але нас віта Азов,
Озера Шацькі звуть,
Приваблює Алупка.
І хвилі нас охопили,
Ми герої враз, агов!
Долає далі в сяйві бризок
Наша шлюпка.
Тіло хвиля несе,
Радує все.
Обираю тебе,
Відпустка.
Незабаром оті
Дні запальні
Подарує мені…
Понеділок
(муз. Є. Рогачевський, . О. Скрипка – сл. О. Скрипка)
А понеділок – день величний,
Прозорі, сильні почуття.
Витають сили потойбічні,
Долають смуток, маяття,
У понеділок надихаюсь я!
У день оцей усе можливо,
Почати все, а потім зав'язать.
Як птаха, Феніксом літати,
Дерева в гаю обіймать,
Закони Всесвіту сягать.
Мені невідом сум і скиглі,
Я по життю пливу, мов херувім.
Нас порятує Джа єдиний,
Аллах і Крішна навздогін.
Собі я сам і бог, і син!
Білим пишу по білому я –
Здрастуй, незайманий світ!
Лишим Землю красивою ми
Крізь терни зоряних літ.
Все, що мене дивує,
Я осягну у снах.
Десь поза Гімалаями
Я поладнаю дах.
У небі блискавка жевріє,
Веселка сяє несумна.
Раптово думкою хмілію,
Що понеділок люблю я,
У понеділок, друзі, вірю я!
І на останок маю ще додати
Мій особистий заповіт,
Шкода, хто любить нарікати,
Картає незбагненний світ,
Той не живе, хто не узріт.
Білим пишу по білому я –
Здрастуй, незайманий світ!
Лишим Землю красивою ми
Крізь терни зоряних літ.
Той, хто іде красиво,
Хто обира життя,
Най небокрай мінливий
Дасть нові набуття!
Примари
(музика та слова – О. Скрипка)
Останнім часом я, буває, не сплю,
Я не пишу вірші, а просто лежу.
Я однозначно чую, щось там живе.
То не малечі рух, ні котика писк,
То не фотелі тінь, ні місячний блиск.
Доволі чітко бачу – щось там снує,
Хтось ходить, там бродить косматий
Хтось промайнув.
Полиці скрип і шурхіт, в кухні возня,
На мить воно замре і знову гульня.
Кричати хочу, та й повітря нема.
То мари, примари, тумани і лиховій
Плетуть, верзуть, горнуть наші думки.
Кохана спить, а я уважно стежу,
Схопити хочу мить, таємну межу,
Де сон і яв ведуть химерний двобій,
Я встану, я вспряну, умить лечу і парю.
Схоплю зорю, а все ж лежу.
Тихий вирій
Тут і нині
Ладить наше життя.
А ще, буває, стрінеш в місті когось,
Якесь ім'я назве, ти вражений, ось!
То клон того, що вже і гадки нема,
То мари, примари, астрали і херувім
Вернуть, плетуть, ведуть наше життя.
Буває, знайдеш ти кохання-журбу,
Водночас ти відчуєш щастя й біду.
Сягнеш бемежність ти, і разом мале
Оманить, поманить, примарить та й окрилить.
То я – не я, мій сон-двійник.
Тихий вирій
Тут і нині
Править наші життя.
Осяє раптом ясна думка чи зміст,
Те ж саме часто бачиш ти потім скрізь
В газетах, чартах, чатах, теле і снах.
То чари, примари, сансари і водолій
Плетуть, горнуть, ведуть наші чуття.
Тихий вирій
Тут і нині
Чинить наше життя.
Бува, зникає річ, немов хто украв,
З'явиться потім там, де ти й не бував.
Ти робиш щось, а ніби хтось заважа.
То з неба дар впаде, то вдача зника.
Не хочеш – є, захочеш – все пропаде,
Нема, нема, а потім раптом буде.
То чари, примари, анклави і зоревій
Плетуть, метуть, ведуть наше буття.
Чіо Чіо Сан
(музика та слова – О. Скрипка)
Сакури білий
цвіт
Хвилює серця
рух.
Сумний Акіра-
сан
Саке на землю
ллє.
Чіо-Чіо, Чіо-Сан!
Чіо-Чіо, Чіо-Сан!
Пелюсток хугу,
сніг
Здіймає шаблі
змах.
Відчує ворог
жах,
Кохану той, хто
вкрав.
Чіо-Чіо, Чіо-Сан!
Чіо-Чіо, Чіо-Сан!
Моя любов на самоті
Порхне примарой чорною вночі,
Як той метелик навіжений
Крила спалює у свічі.
Як ті думки,
Жага і стогін в забутті,
Лети, лети, мій сон,
Саваном землю огорни.
Колись мине,
Пройде й повернеться ізнов,
Як дим і небуття,
Запал і почуття,
Зорі чарує в небі перший блиск.
Моя любов летить,
Зоря вогнем горить,
Метелику, вернись,
Дай ся на краю зупинить!
В гаю далекім –
спів,
Самотній плаче
птах.
Нещадний небо
край
На обрій порсне
кров.
Чіо-Чіо, Чіо-Сан!
Чіо-Чіо, Чіо-Сан!
Сакури білий
цвіт,
Пелюсток віє
сніг.
Лежить розтятий
враг,
Кохання той, хто
врік.
Чіо-Чіо, Чіо-Сан!
Чіо-Чіо, Чіо-Сан!
Січові Стрільці
(муз. – М. Гайворонський, слова народні)
Йде січове військо,
Та й співає стиха.
Як поборем воріженьків,
Не буде в нас лиха!
Йде січове військо
В боротьбу криваву.
Як поборем воріженьків,
Здобудемо славу!
Йде січове військо,
Пісня степом, степом лине.
Як поборем воріженьків,
Слава не загине!
Дібрівонька
(муз. народна, слова – народні та О. Скрипка)
Зажурилася, засмутилася
Молода удівонька,
Що не скошена, не згромаджена
Зелена дібрівонька.
Наймила вона, наймила вона
Косарів сорок чотири,
Щоби скосили та й згромадили
Всі гори та й долини.
Косарі косять, косарі косять,
А вітер повіває.
Бідненька вдова, молоденькая
Серденько увіває.
Бідненька вдова, молоденькая
Серденько увіває.
Жовняр молодий, жовняр молодий
На ворон коню грає.
Розкажи мені, серденько,
Чом тремтиш, побиваєшься?
Яку в пізню годину
Думку потай гадаєш?
Чи то у полі палає
Ягід пломінь калина,
Чи уразить, осяє
Зором вабним дівчина.
Мов імла оповине
Цвіт вуста манить папороть.
Сам на сам помандруємо,
Закружляємо в темряві.
М’ятним шепотом вражений,
М’яким вересом збуджений,
Стане рано, догляне
Легінь тую калиноньку.
В ясні зорі рушали ми,
В чистих росах купалися,
Легким подихом, пір’ячком
До небес підіймалися.
В небі ходячи, бавлючись,
Половив Місяць зіроньку.
Неугавний розбійнику,
Що ж ти робиш, безжалісний.
Я барвінком оплутаю,
Ти вербою розкинешся.
Зачаруєш, порадуєш,
Полікуєш від сумніву.
Як годує голубонька
Пташенят своїх бережно
Так …